Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Загальна теологiя — наука про Бога"
Структура людського органiзму i будова Абсолюту

Головна > Книги > Загальна теологiя — наука про Бога > 5. Структура людського органiзму i будова Абсолюту
Загальна теологiя — наука про Бога.

 

5. Структура людського органiзму i будова Абсолюту

5:1. Як уже говорилося, людина не є тiло. Людина є свiдомiсть (душа), втiлювана на якийсь час у матерiальнi тiла.

5:2. Можна говорити про багатомiрнiсть органiзму (але не тiла!) втiленої людини. (При цьому вiдзначимо, що схема, що приводиться в деякiй лiтературi, "семи тiл" людини не вiрна. Правильно тут говорити про саме потенцiйне представництво кожної людини у всiх основних шарах багатомiрного Абсолюту; цей свiй потенцiал людина i повинна реалiзувати. Саме про це, до речi, мова йде в Бiблiї, коли там говориться про подобу людини i Бога — Бога в аспектi багатомiрного Абсолюту; докладнiше див. у [6-8]).

5:3. Сказане стає бiльш зрозумiлим, якщо розглянути схему будови Абсолюту, представлену наприкiнцi книги Зрозумiти цю схему не настiльки вже просто через те, що на паперi неможливо цiлком адекватно графiчно зобразити багатомiрнiсть простору. Тому, щоб розiбратися, треба прийняти, що кожен шар багатомiрностi, розташований на схемi нижче, насправдi знаходиться саме глибше по шкалi багатомiрностi. І кожний бiльш глибокий шар є бiльш витонченим, у порiвняннi з попереднiм. Обитель Творця, таким чином, знаходиться в найглибшому, тобто самому витонченому енергетичному шарi багатомiрної структури Абсолюту. І саме там, виходить, нам i треба шукати Його. Причому методологiчним напрямком роботи тут буде стоншення свiдомостi, починаючи з оволодiння регуляцiєю емоцiйної сфери.

5:4. Але по-справжньому серйозна езотерична робота буде полягати в тiм, щоб навчитися перемiщатися концентрацiєю свiдомостi по всiх рiвнях цiєї схеми (зрозумiло, не на листi папера i не в образному представленнi, а в реальному багатомiрному просторi) подiбно тому, як можна перемiщатися концентрацiєю свiдомостi всерединi свого матерiального тiла.

5:5. Ще одна складнiсть полягає в тому, що багатомiрний органiзм людини виявляється роздiленим навпiл вертикальною площиною ("Дзеркалом"), що завжди знаходиться ззаду чакри анахати, що розташовується в груднiй клiтцi тiла, (тобто при вертикальному положеннi тiла — за спиною). Позаду вiд "Дзеркала" перебувають недиференцiйованi компоненти Абсолюту, спереду — диференцiйованi: ущiльненi до матерiального рiвня енергетичнi складовi, iндивiдуальнi душi, iндивiдуальнi Прояви Святого Духа, що виходять з Обителi Творця.

5:6. Кожний iз секторiв приведеної схеми являє собою саме вхiд у той чи iнший шар багатомiрностi (еон, локу). Пересуваючись мiж "поверхами" цього багатомiрного "будинку" по як би "сходам", що з'єднують цi "поверхи", ми можемо входити в "холи" на кожнiм з "поверхiв" i там усвiдомлювати величезнiсть кожного.

5:7. Такий потенцiал кожної людини, така ж будова й Абсолюту. Вiн складається з цих же шарiв, причому головний з них — Бог-Отець (Отець Небесний, Творець, Сварог, Аллах, Адібудда, Ішвара, Споконвiчна Свiдомiсть — Його називають цими i ще iншими словами на рiзних земних мовах).

5:8. Але пекло з його мешканцями не є частиною Абсолюту. Пекло — це та сама "пiтьма зовнiшня", про яку говорив Ісус. Пекло — це "смiтник", мiсце, де опиняються покидьки еволюцiйного процесу. Туди попадають тi, хто привчили себе при життi у втiленому станi до грубих емоцiйних станiв, — у них вони i залишаються страждати пiсля смертi тiла.

5:9. Мешканцiв пекла називають демонами чи бiсами, а також дияволами; останнi — енергетично найбiльш сильнi з них (докладнiше — у [1]). Усi вони — зовсiм незначнi в порiвняннi iз саме нескiнченним по розмiрах Творцем. Нiякого реального їх "проводиря" — Сатани — не iснує, крiм як у лiтературних алегорiях i повчальних казках.

Але мешканцi пекла можуть вести цiлком реальну боротьбу за душi людей, провокуючи їх на думки, емоцiї, вчинки, що ведуть у протилежну вiд Творця сторону. Така боротьба, керована Богом, необхiдна: використовуючи надану їй свободу волi (тобто свободу вибору в етично значимих ситуацiях), людина показує Богу свою достойность чи негiднiсть для наближення до Обителi Творця.

Весь процес такого нашого навчання (у т.ч. з вивченням теорiї, практичними заняттями й iспитами) ведеться пiд керiвництвом Святого Духа; Вiн нiколи не залишає нiкого без уваги i допомоги, нiщо не вiдбувається нi з ким без Його відома i контролю.