Володимир Антонов
Йога буддизму
(лісова лекція до фільму)
Частина перша
Ось, друзі, сьогодні ми будемо вести мову про йогу
буддизму. Всім відомо, що цей напрямок духовної думки був закладений Гаутамою
Буддою. Інакше ще його називають Шак'ямуні, ну, і ще він був царевичем на ім'я
Сіддхартха.
І він запропонував людям Вчення, духовний Шлях, який
призводив до кінцевої Мети: до повної Досконалості, до завершення людьми
особистої еволюції через досягнення Злиття з Первинною Свідомістю. Таке злиття
називається Нірваною.
Але, як і завжди трапляється, на жаль, з усіма духовними
напрямами істинними, від Бога що прийшли, — буддизм почав спотворюватися людьми.
Який механізм, чому так завжди відбувається? Тому, що
з'являються окремі енергетично сильні, частіше диявольські особистості (по своїй
енергетиці, за своїми етичними параметрами) які мають свою власну думку щодо
духовного Шляху. Ця думка полягає звичайно в тому, щоб… переді мною схилялися
інші — мої адепти, мої учні, платили мені добре за те, що я їм викладаю якісь
свої дурощі. І ось так утворюються різні секти.
Детальніше про це ми писали в нашій книзі Духовне
серце. Релігія Єдності.
Це характерно для всіх релігійних напрямків.
Причому в таких сектах Вчення
Бога може спотворюватися аж до протилежності. І ці секти, що характерно для
сектантства, часто починають «підминати» усіх інших, проголошують тільки себе
носіями абсолютної істини.
Чому такого роду секти до себе залучають велику кількість
(іноді — величезну кількість!) прибічників, адептів?
Тому, що в них «узаконюються» — ніби "від імені" Святих
Божих Авторитетів — узаконюються вади, такі як ненажерливість, агресивність...
І ось, в буддизмі ми бачимо таке явище наприклад, що
сталася в ряді сект повна відмова від переконаності в тому, що взагалі існує
Первинна Свідомість! Первинна Свідомість (або Бог в аспекті Творця) виявилася
витісненою повністю зі світогляду людей, які вважають себе релігійними людьми!
Дивний парадокс!
І практика в таких сектах може виглядати як просто
дивацтва, типу того, що потрібно навмисно гугнявими голосами — з аджна,
головної чакри, — нити різні мантри!
Або релігійна практика зводиться до охоронної магії, аж
до перетворення в секти чорної магії, де активно до союзників залучаються так
звані «гнівні божества». Тобто, по суті це — зовсім не божества, а представники
пекла, диявольські душі!
Але ось зараз ми будемо говорити не про це, а зараз ми
розглянемо те, як Навчання було створено самим Гаутамою Буддою і про те як
функціонували істинні Школи буддизму.
Почнемо з заповідей, надісланих Гаутамою Буддою —
Основоположником буддизму:
Прийми заповідь стриманості від вбивства!
Прийми заповідь стриманості від крадіжки!
Прийми заповідь стриманості від перелюбства (тобто від
надмірної захопленості сексуальністю)!
Прийми заповідь стриманості від брехні!
Прийми заповідь утримання від спиртних напоїв!
І невже в тебе ніколи не виникала думка, що ти також
схильний до старіння, що і ти не зможеш уникнути його?
І невже до тебе ніколи не приходила думка, що ти також
схильний до хвороб, що і ти не зможеш уникнути їх?
І невже до тебе ніколи не приходила думка, що ти також
схильний до смерті, що і ти не зможеш уникнути її?
Не заради Мого власного благополуччя Я практикую
доброзичливість до всіх!
Але... Моє бажання — сприяти щастю живих істот!
(Ось це кожен повинен прийняти як кредо для себе!)
Не чини іншому того, що могло б з'явитися причиною і
твого страждання!
(Ось — пряма паралель з тим, чому вчив Ісус: «Не роби
іншому того, чого не бажаєш собі!»).
Доброзичливість до всіх істот — ось істинна релігійність!
(Доброзичливість — це
бажання добра.
І не тільки в думках, — але і в емоціях, у справах!)
Плекайте у ваших серцях безмежну
доброзичливість до всього сущого!
(В серцях — майте цей стан! Про що тут йде мова?
Про розвиток духовного серця, в якому тільки й можуть виникати такі
емоційні стани! Це є Шлях, яким пройшов сам Гаутама Будда до Досконалості. І це
— головна лінія психоенергетичної роботи, яку Він пропонує нам.)
Я ще раз повторю цю цитату:
Плекайте у ВАШИХ СЕРЦЯХ безмежну доброзичливість до
всього сущого!
Далі:
Вам не слід хвилюватися, лихе слово не повинно зриватися
з ваших губ; ви повинні залишатися доброзичливими, з чистим серцем, зповненим
любові, що не містить таємницю злоби!
І навіть недоброзичливців ви повинні охопити думками
люблячими, великодушними, глибокими і безмежними, очищеними від усілякого гніву
та ненависті!
(Ось можна простежити дуже чітку параллель з заповідями
Нового Заповіту).
Відмітними ознаками істинної релігії є доброзичливість,
кохання, правдивість, чистота, шляхетство, доброта!
(Кожен може зараз перевірити себе. Такі ми, якщо ми
вважаємо себе такими, що стоять на шляху релігії?)
Безсмертя може бути досягнуто тільки безперервними
діяннями доброти; Досконалість досягається співчуттям та милосердям!
(Що таке Безсмертя в даному контексті? Безсмертя — це
Злиття з Безсмертною Вічною і Нескінченною Первинною Свідомостю.
Ось це — головне значення слова Безсмертя).
Найнеобхідніше — це любляче серце!
«Мене ненавидять, мене не розуміють і обдурюють інші!» —
той, хто зберігає в своєму розумі такі думки, — ніколи не зможе стати вільним
від причин, що викликають саморуйнування!
Яку б шкоду один ворог не завдав іншому або один
ненавидячий іншому, — погано спрямований розум може завдати шкоду самій людині
ще більше!
Зло... народжується від самості.
(Що таке — самість? Це «випинаюче» нижче «я»,
егоцентризм в людині.)
Отже,
Зло... народжується від самості, в самості — його
причина.
Але зло «шліфує» всесвіт, як алмаз...
Я вчу вас, уникати десяти вад:
Не вбивайте, але майте повагу до життя!
Не крадьте, але допомагайте кожному бути господарем
плодів його праці!
Утримуйтеся від нечистоти, ведіть безвадне життя!
Не брешіть, але будьте правдиві! Кажіть правду
розсудливо, безстрашно і з люблячим серцем!
Не вигадуйте неправдивих чуток і не повторюйте їх! Не
критикуйте, але звертайте увагу на хороші сторони ближніх — так, щоб ви могли з
щирістю захистити їх від їхніх ворогів!
Не лайтесь, але кажіть скромно і з гідністю!
Не витрачайте часу на балачки: або кажіть, не порушуючи
теми, або зберігайте мовчання!
Не домагайтеся чужого і не заздріть, але радійте удачі
інших людей!
Очищайтеся від злоби і не майте ненависті навіть до своїх
ворогів; ставьтеся з добротою до всіх живих істот!
Звільняйте... розум від невідання і прагніть дізнатися
істину, особливо про те, про що необхідно знати, — щоб вам не стати жертвою ні
скептицизму, ні омани!
Хай же ніхто не обманює іншого, нехай ніхто не зневажає
іншого, нехай ніхто з гніву або образи не бажає шкоди іншому!
Не вбивай!
Не кради!
Не здійснюй перелюбу!
Не бреши!
Не лихослов!
Не говори грубо!
Не займайся марними розмовами!
Не домагайся чужої власності!
Не проявляй ненависті!
Думай праведно!
А ось що говорив особисто нам сам Основоположник буддизму
Гаутама Будда:
— ЛЮБОВ — ось істинна основа всього Всесвіту!
Той, хто хоче пізнати одвічну Суть речей, повинен,
передусім бути сповнений любові!
Протилежність любові — неприйняття інших і себелюбство.
Лише любов дарує той зір, яким можна побачити Істину!
Любов до всього сущого допомогла і Мені знайти Шлях.
Без неї можна лише блукати в пітьмі ілюзій.
Нехай же любов осяює стежку кожного шукача Істини!
(Хочу відкомментувати, що цьому ж вчить Ісус, цього ж навчають усі Духовні Божі Вчителі.
Як це робиться, як розвивається любов?
Це ми дуже докладно пояснювали в наших книгах, і в наших інших бесідах: ЧЕРЕЗ РОЗВИТОК ДУХОВНОГО СЕРЦЯ!
Гаутама Будда саме про це настільки яскраво говорить! І потрібно наслідувати це! Хто вважають себе буддистами — робіть це, а не
що-небудь інше! Слідувати Шляхом, зазначеним Гаутамою Буддою, — це означає розвивати себе як ЛЮБОВ — через розвиток себе як духовного серця!)
Продовжую:
… Моєю метою в Моєму останньому втіленні було донести до інших стан повної свободи від пут світу матерії, відкрити для них, що Звільнення
— існує, що воно — реально, можливо!
(От знову ж таки, поясню: Як звільнитися від пут матерії, як вийти із залежності від елементів Творіння? Це можна зробити, тільки лише
вийшовши з Творення — у Творця, тобто в Первинну Свідомість, в термінах буддизму.)
Ми тоді запитали у Гаутами Будди:
— Які відмінні особливості саме Твого Шляху?
— Це є Шлях пізнання того, що кожен з нас — за своєю первинною природою — потенційно повністю вільний. (Підкреслюю:
потенційно!)
Я пізнав цю Свободу в Глибинах Себе!
(Тобто, в глибинах Себе — як розвинутого духовного
серця. Треба стати величезним духовним серцем — і в глибинах себе тоді
можна знайти Первинну Свідомість.
Не в фізичному серці це досягається! Не в тому духовному
серці, яке знаходиться в грудній клітці, — а в духовному серці, яке стало
величезним!
Ось, в Буддизмі існує термін Дхармакайя. Але ось
починається розвиток Дхармакайі з того, щоб стати величезним духовним серцем,
навчившись виходити в тонкі світи зі своєї чакри анахату. Ми дуже докладно в
наших книгах і бесідах розповідаємо про те, як це можна зробити. Це — Шлях,
пройдений нами, і ми дуже добре знаємо можливості реалізації цього завдання.
Бажаючі можуть перейняти наш досвід!)
Я пізнав, говорить Гаутама, що в Своїй Глибинній Суті Я
не пов'язаний ні з чим, що відбувається у світі матерії. (Ось це і є опис Буття
Частиною Первинної Свідомості!).
Про це Я і намагався розповісти людям: що у своїй Суті —
вони вільні, і що ця Свобода — незрівнянно дорожча, ніж будь-яка власність,
якою можна володіти в матеріальному світі! І тому немає причин ворогувати з
іншими, віднімати що-небудь у них, заздрити, ревнувати! Адже самий цінний Скарб
вже є в кожної людини від народження! Треба лише знайти Його!
Потім у нас було
продовження бесіди з Ним під час дощу, коли ми сховалися в наметах:
Він сказав:
— Ну й що, що йде дощ? Дощ — це прекрасний привід для
медитації!
Я полюбляв медитувати в дощ. Треба всього лише
розподілитися свідомістю разом з дощем у всьому просторі навколо тіла — і
відчувати падаючі краплини дощу, підходячи під кожну з них з того боку.
(От не пропустимо останні слова повз увагу! З того
боку — це значить з боку Творця, з боку Первинної Свідомості. І ось,
повторюю, що прямий шлях реалізації того, про що говорив зараз Гаутама Будда, —
це пірнути в глибини себе як розвиненого духовного серця.
Через це ми можемо вийти з Творіння — у Творця, і вже з
Нього сприймати матеріальний світ з іншого боку.)
Можеш відчути в цій медитації, чим Я відрізняюся від
звичайної втіленої душі? Звичайна душа відчуває себе живою тільки лише в своєму
тілі. Я ж — відчуваю Себе живим в кожній події, що відбувається: в кожному
колиханні травинки, в кожному шереху листя, в кожній падаючий краплі дощу...
(Ось про що тут наш Співрозмовник говорив? Про Злиття не
тільки з Первинною Свідомістю, а й з усім Абсолютом. Це — наступна сходинка з,
так би мовити, програми-максимум. Програма мінімум — це Нірвана в Злитті з Первинною Свідомістю; але потім з цього
стану можна перейти на вищий ступінь — це Злиття, в тому числі, і з Творінням,
відчуття себе в усьому Творінні. І через це — надається можливість керувати
процесами, що відбуваються у Творінні, а також управління матерією власного тіла.)
… Кожен, хто почав духовний пошук, — гідний допомоги!
Кожен, хто почав Шлях, — отримує допомогу від Нас, навіть якщо поки його шлях
не прямий!
...Так, багато що забувається втіленими людьми, що
передають знання в низці століть...
Зберегти чистоту Навчання і одночасно зробити його
доступним для розуміння безлічі людей — це завдання надзвичайно складне! Це
вдавалось лише небагатьом, включаючи вас.
Кожен що приходить на Землю Аватар, кожен Божий Вчитель
— прикладає всі зусилля, присвячуючи до вищих знань тих, хто здатен їх
вмістити, і даруючи основи моральних законів всім людям, щоб вони йшли Шляхом
Світла.
Ми тоді запитали:
— Скажи, чому Бог, як Мета всіх шукань душі людської,
не був головною темою Твоїх проповідей?
— ...Коли Я тільки почав Свій шлях духовних шукань, Я
шукав Вищу Справедливість, шукав можливість позбавлення від страждань для людей.
Я любив людей і бажав їм допомогти.
Я народився в сім'ї царя земного, і Мені треба було стати
правителем. Я був справедливий і добрий. Невдовзі вся повнота влади в країні
повинна була перейти до Мене. Але Я бачив, що Моя справедливість і влада не
можуть перемогти страждання, хвороби, смерть, які неминучі для всіх втілених
людей...
Я вирушив у Свою духовну мандрівку і шукав той сенс, ту
причину, за якою людина, народившись, повинна зазнавати болю, негоди і смерть. Я
шукав відповіді у відлюдників і мудреців... Я шукав відповіді сам, досліджуючи
глибини душі, занурюючись в медитаціях все глибше і глибше.
І Я знайшов відповіді! Я побачив багато світів (тобто,
локи багатовимірного простору). Я побачив закони карми, що визначають причини
народження і смерті, страждань і щастя, — що випадають, на кожне земне життя. Я
знайшов шляхи подолання низки страждань через перетворення людиною себе, свого
ставлення до миру і душ, що в ньому мешкають. Я знайшов Велику Свободу!
Я шукав це не для себе. Я хотів подарувати можливість
усвідомленості життя, Шляхи до Звільнення — всім людям!
Я йшов по тій дорозі, на якій его зникає і замінюється «порожнечею»
(маю на увазі стан Ніродхі). І коли це відбувається на самому глибинному,
найтоншому плані багатовимірності, — то залишається тільки єдина суща Одвічна
Свідомість — Вселенська Первинна Свідомість. І тоді — в той момент, коли "я"
зник, — Я стаю Невід'ємною Частиною Єдиного Сущого. Саме це Я назвав
Звільненням, це і є Нірвана. У цьому стані Вище «Я» душі усвідомлює Себе єдиним
з Первинною Свідомістю всього буття. Про це — Моя Алмазна сутра.
Ми запитали:
— Але ж основи цих знань містяться в Бхагавад-Гиті, яка
з'явилася в Індії ще за тисячоліття до Твого останнього Втілення. Разом з тим, з
Твоїх слів випливає, що Ти наново перевідкрив те, що вже було викладено Крішною.
Невже Ти, будучи членом царської сім'ї, не був знайомий з Вченням Крішни?
Він відповів:
— Індія в ту пору... — адже це не була єдина країна: на
цій території існувало декілька царств або князівств... Не було навіть загальної
для всіх мови... Масове книгодрукування, засоби масової інформації (радіо, ТV) —
адже це все з'явилося лише в більш пізні століття...
До того ж, Мої батьки і наставники «оберігали» Мене в Мої
молоді роки від вищих духовних знань...
Так, Навчання Крішни, як і дуже велику кількість людей,
що оточували мене, Я не знав. І довелося «перевідкривати» все самому, спираючись
лише на невтілений Вищий Розум.
Якщо б Я досягав Злиття з Первинною Свідомістю через
Бхагавад-Гиту, то Крішна був би Моїм Вчителем. Тоді Його ім'я, Його слова і
настанова звучали б в Моєму Посланні до людей!
Але вічні істини часто доводиться відкривати знов і знов.
І багато Великих, які пізнали Ціле, Я пізнав, лише коли
приблизився майже впритул до порогу, за яким немає окремостей...
(Ось це є. Цей поріг — це і є Обітель Творця, тому що в
Первинній Свідомості окремостей немає. Окремості є лише в Творінні.)
... В Індії того часу для більшості людей знання про
Істину, принесене Крішною, було заміщено обрядами поклоніння казковим «богам».
Обряди і церемонії замінили собою Істину... Втім, це й досі домінує на Землі...
Так, Я шукав Шлях сам і знову намагався говорити людям
про те, що людина має жити за законами неспричинення зла, дарування любові, що
до отримання Свободи кожен прокладає шлях не через моління, а через моральне
життя і медитацію.
... Недостатньо просто навчитися входити в Нірвану.
Багато з ваших учнів пізнавали Нірванічний стан, але неправильно прийнятими від
особистого «я» рішеннями або діями вони повертали себе в кола долі та втілень,
щоб знову — потім — шукати Єдність. Їх Шлях буде в майбутньому легше — тому,
що вони торкалися до Істини, але...
Єдність з Первинною Свідомістю повинна стати суттю,
буттям! Індивідуальне «я» має бути повністю заміщено «Я» Божим!
Я не просто досяг на коротку мить стану Нірвани. Я саме
замінив особисте «я» — Єдиним «Я» всіх досяглих. Збагнувши Вищє, Я тепер саме
так жив і мислив. І, не дивлячись на те, що ще мав матеріальну оболонку тіла, Я
став абсолютно вільним! Бо індивідуальний розум був замінений Божою Свідомістю.
... Є декілька стадій підкорення розуму, про що писав
Володимир у своїх книгах:
Перша — навчитися внутрішньої тиші, примусити розум
замовкнути. Це, звичайно ж, досягається саме через занурення в духовне серце.
Друга стадія — навчитися зливатися індивідуальною
свідомістю з Божою Свідомістю.
Третя — коли мислення індивідуума переноситься
в Єдину Первинну Свідомість, Єдине «Я» або «Ми».
Ми запитали:
— Скажи, медитація Хрест Будди, Тобою подарована?
— Не зовсім так. Але в ній — реалізація Моїх ідей
духовного Шляху. І кожен, хто, виконуючи цю медитацію, запросить Мене до свого
духовного серця, — отримає Мою допомогу.
Адже головне — це обрати ЛЮБОВ своїм керівним життєвим
принципом. Але не «любов» до себе, любов, спрямовану від себе до всіх живих
істот, втілених на Землі і не втілених.
Все навкруги наповнене життям, все розвивається завдяки
любові, незалежно від того, знаємо ми про це чи ні. І не мудро було б кожному
відвертатись від цього знання, коли воно стукає до нього.
І ось з чого почати можна?... Почати — дуже важливо з
відчуття чакри анахату. І ось для цього існує спеціальний прийом: побажання
добра, всіх благ — з цієї чакри. Є ще назва цієї вправи: «Хрест Будди».
Ось, ми відчуваємо свою грудну клітку всередині тіла,
намагаймося відчути себе всередині неї, просто переміщаючи концентрацію
свідомості всередині власного тіла, — і посилаємо вперед хвилю своєї любові, у
вигляді хвилі своєї любові, у вигляді трохи різних компонентів, складових любові:
Щоб були всі істоти мирні!
Так будуть всі істоти спокійні!
Так будуть всі істоти блаженні!
Ми створюємо кожен з цих станів у своїй грудній клітці —
і випромінюємо їх.
Ну а потім посилаємо таку ж хвилю любові направо:
Щоб були всі істоти мирні!
Так будуть всі істоти спокійні!
Так будуть всі істоти блаженні!
Назад:
Так будуть всі істоти мирні!
Щоб були всі істоти спокійні!
Щоб були всі істоти блаженні!
Ліворуч:
Щоб були всі істоти мирні!
Щоб були всі істоти спокійні!
Так будуть всі істоти блаженні!
Тепер вгору з грудної клітки, з чакри анахату:
Щоб були всі істоти мирні!
Щоб були всі істоти спокійні!
Щоб були всі істоти блаженні!
І вниз:
Щоб були всі істоти мирні!
Щоб були всі істоти спокійні!
Щоб були всі істоти блаженні!
Потім можно одночасно в усі боки робити теж саме! Та по
мірі тренування — день за днем, тиждень за тижнем цієї вправи, ми самі будемо
відчувати як хвилі, енергетичні хвилі наших емоцій — емоцій любові! — будуть
поширюватися все далі й далі... аж до космічного простору далеко поза межами
нашої планети…
Частина друга.
Бесіди з Божими Вчителями буддійської традиції
Почнемо з бесід з Лао. Це — саме Камбоджійська школа.
Ось ми у Нього запитали:
— Лао, як Ти полюбив Бога? Як Ти полюбив Бога настільки
сильно, що й Ти, і така велика кількість Твоїх учнів досягли Злиття з Первинною
Свідомістю?
— Не знаю... Навіть коли Я був дитиною, Він завжди був
поруч зі мною... Я знав, що Його величезні Очі нескінченної глибини завжди
дивляться на Мене і дарують Любов, — і Я розчинявся в ній... Коли Я слухав
шелестіння листя або шепіт дощу, дзюрчання струмка або спів птахів — Я завжди
чув Його Голос... У тиші вечора і в прозорості ранку — Він був Поруч зі Мною.
Він говорив Мені про Любов... Він посміхався віночком кожної квітки, пестив
сонячним світлом, гладив дотиком вітерця до Мого обличчя... Коли Я ступав по
землі, Я відчував Його Руки, які підтримували і направляли Мене...
... Коли дитина починає любити свою матір? — Коли
зростає в її плоті? Чи з першим ковтком її теплого молока? Або з першою її
посмішкою?... Дитя цього не знає. Але воно народжується і росте в цій любові.
Я не знаю, як полюбив Бога! Я народився в Його Любові,
дихав Нею, радів в ній, зростав в Неї. І Моя любов до Нього зростала разом зі
Мною...
А потім Я зрозумів, що люди не знають цієї Любові... І Я
почав шукати, як їм допомогти.
Так Я знайшов Своє озеро, на березі якого виріс ашрам...
Там Бог став вчити Мене допомагати людям — став навчати любові, турботи та
терпінню матері, яка тримає на руках своїх дітей... Моїми дітьми стали і квіти,
і птиці, і дерева, і трави, і люди — Мої люди, які вчилися Любові...
Саме там Я став тим Лао, якого ти знаєш... А Моє серце
стало Озером Божої Любові — маленькою краплею Великого Океану. І кожен, хто
приходив до Мене, занурювався в Його Води і ніс в собі стільки Любові, скільки
міг вмістити... Ті ж, хто залишалися зі Мною в ашрамі, зростали в Моєму Серці,
яке не відокремлювалося вже більше від Океану Творця.
... Ще Я хочу сказати наступне. На духовному Шляху
подвижник ніколи не залишається наодинці: в його просуванні завжди активно бере
участь Бог. Іншими словами, духовне просування не є результатом зусиль тільки
лише одного подвижника, але результат спільної роботи подвижника і Бога.
Саме Бог створює подвижнику умови для подальшого
просування. Цим Бог дає йому шанс зробити себе таким, яким подвижник сам обирає
бути.
Бог надає йому можливості для самовдосконалення,
залучаючи в цей процес Свою Силу. І чим більш повно і самовіддано буде відднаний
подвижник справі вдосконалення себе і допомоги у самовдосконаленні іншим, тим
більш неймовірні можливості і перспективи буде розгортати перед ним Бог.
Я хочу, щоб кожен, хто йде Шляхом Добра, завжди пам'ятав
про постійну присутність у своєму житті Бога і ні на мить не сумнівався в Його
Силі! Той, хто рухається по життю разом з Богом, постійно відчуваючи Бога, — той
ніколи не зможе впасти у смуток або відчай! Адже будь-який занепад духу — це
заперечення присутності нескінченної Божої Сили у своєму житті, відділення себе
від Бога, відмова від Його допомоги...
... Якнайтоншою пеленою ранкового туману Я ніжно вкриваю
зелені паростки, які тільки що пробилися з — під землі.
Вони дуже ніжні й тендітні, це — Мої діти. Я тримаю їх
на Своїх Долонях, зігріваючи теплом ранкового сонечка.
Вони ростуть в променях Моїй Любові.
Оточуючи їх Турботою і Ніжністю, Я допомагаю їм зміцніти,
вирости і розкритися.
І тоді — найтонший аромат заповнює собою весь всесвіт...
Будьте садівниками в Моєму Саду і допомагайте Мені
ростити Мої квіти!
Серце, яке вмістило в себе Нескінченність Любові Творця,
саме стає Храмом Бога. І воно може створювати осередки духовності в будь-якому
місці Землі.
Якщо Людина сама стає Храмом Бога і тепер являє Собою
Обитель Творця, те через Нього починає текти Божий Потік — Джерело Живої Води,
Джерело Справжнього Життя. Кожен, хто доторкнеться до такого Джерела, отримує
шанси почати своє сходження!
Мрія Моя та усіх Нас — перетворити Землю на квітучий
Ашрам! Хоча Ми і розуміємо, скільки на Землі зла...
Ми просимо Лао розповісти:
— Лао! А що треба робити, щоб дотик дітей до наших знань
не давав потім «відкатів» у зворотний бік?
— По-перше, треба розвивати в дітях любов, саме любов!
Тоді будуть неможливі «відкати». Душа, що виросла як кохання, не зможе
деградувати!
По-друге, треба прагнути до створення, по можливості,
саме колективів дітей (або дітей і дорослих) за типом лісових ашрамів — з чистим
та гармонійним середовищем для життя і спілкування. Саме в такому середовищі
можна закласти душам міцні позитивні підвалини життя, моральності, взаємодії зі
світом живої природи. Лісові школи — це можливість не дати загинути тим
паросткам добра, яким поки потрібен постійний догляд.
А життя «білої ворони» — звичайно непосильно для душі у
дитячому тілі. Протистояти поодинці агресивному примітивізму — у стані тільки
дорослі і сильні люди. Також не всі діти можуть самостійно витримати спокуси
тупого задовільнення гуни тамас.
Але якщо поряд будуть супутники на Шляху, то дитина —
навіть з перш відкинутого навколишнім середовищем вигнанця — стає, приймаючи
нову позитивну роль, одним з героїв— першопрохідців, захисників добра!
Дуже важливо для дітей наявність однодумців як серед
дорослих, так і в дитячому середовищі!
... У дітях повинні бути закладені основи розвитку у
вигляді зростання любові! Тоді майбутні труднощі, включаючи спокуси егоїстичного
ставлення до світу, — стають менш небезпечні.
Основою, фундаментом виховання душ будь— якого віку
повинна бути любов! Це робить неможливою у майбутньому їх тотальну деградацію!
Той, для кого руки духовного серця — що дарують, що чинять любов — стали
основою життя душі, той не може впасти! Саме на такому тлі має йти розвиток
інтелекту! Здоровий і радісний образ життя в гармонії з природою, дарування
любові — так треба виховувати душі! Розвиток серцевої любові до кожного
створення Творця — допоможе дитині на духовному Шляху! Лісові школи — це
можливість створення духовного середовища для зростання!
Навколо вас повинен бути сад молодих, чистих душ! По всій
Землі потрібно робити «полісад»: вогнища цього квітучого саду!
— А як допомогти
тим, хто відвертаються від любові?
— Багато життів у них попереду...
Божа допомога приходить до того, хто сам
шукає, як допомогти іншим!
Далі з бесід з Майдою:
Вона почала говорити:
— Я запрошую вас у Внутрішні Покої Духа! Саме там розпускаються весняні квіти Божої Любові!
Мій Божий Вчитель Лао навчав коханню через функціонування анахату і зростання духовного серця. Не тільки медитації, але все життя Його і
всіх нас було спрямоване на вирощування любові! Руки духовного серця, дарують світло, ніжність, турботу — це було і в заняттях з медитації, і у вихованні
квітів у ашрамі, і в цілительстві, і в танці, і в створенні рукотворної гармонії в оселях і садах.
Так — росла в нас Любов, щоб взяти на руки всі еволюціонуючі душі Землі!
Так — Лао розкривав Внутрішній Храм для кожної готової до цього душі, храм, в якому перебуває Первинна Суть всього, що прийняла в Себе нас.
З бесіди з Тчьяо Лі:
Вона підійшла до нас, коли ми відпочивали біля багаття
після напруженої медитативної роботи. Вона складалася вся зі Світла-Ніжності, в
традиційному корейському одязі, з лагідною ніжною посмішкою, — і Вона огорнула
нас тієї м'якою, розчинюючою Любов'ю, на яку здатна, мабуть, тільки Жіноча Божа
Істота...
— Як тебе звати?
— Тчьяо Лі.
— Розкажеш що-небудь про Себе? Ми бачимо, що Ти, без
сумніву, досягла Божественності...
— Добре...
В Своє останнє втілення в Кореї Я прийшла вже досить
зрілою душею, маючи від минулих втілень багатий досвід життя в найтонших станах
свідомості. Я вже вміла перебувати в ніжному спокої, була здатна творчо мислити,
навчилася жити для інших і заради інших жертвувати собою. Я вміла бачити і
цінувати красу, могла зливатися з гармонією природи і розчинятися свідомістю в
її первозданній чистоті. Мені не вистачало тільки знань про Бога: про Його Буття.
А також — прийомів роботи з розвитку Себе як свідомості, щоб досягти повної
Самореалізації і потім найбільш ефективно допомагати людям.
І Бог подбав про Мене — Я зустріла Мого майбутнього
чоловіка і духовного наставника Кіма.
Але ця зустріч відбулася пізніше у Моєму житті, а на
початку...
... Я почала танцювати з раннього дитинства, ледве
навчившись ходити. Нашій родині належав невеликий садок. Тиша і спілкування з
птахами, квітами, деревами — привертали Мене набагато більше, ніж спілкування з
однолітками. Годинами Я могла дивитися і слухати, як говорять квіти або птиці в
нашому саду, стежити за рухами рибок в прозорій воді невеликого ставка. Я їх
розуміла і любила і намагалася говорити з ними без слів, лише за допомогою
жестів та інших рухів, висловлюючи так Мою любов до них. І кожен раз складався
танець...
Наприклад, Я відчувала Себе квіткою: тулуб — гнучкою
стеблинкою, руки — листочками, а віночок квітки завжди опинявся в грудній
клітці. Я починала похитувати стеблинкою-тілом, пестити руками-листочками сонце,
небо, навколишній простір... Блаженство від цього розливалося по всьому тілу, Я
забувала про все навколо і — танцювала, виливаючи любов на всіх Своїх друзів!
Коли Я підросла, то батьки віддали Мене до школи при
одному з буддійських монастирів, де навчали мистецтву танцю.
Мені було дуже легко і радісно вчитися: адже танець вже
був Моїм життям, Я лише відточувала і шліфувала майстерність, доводячи до
досконалості кожен жест, кожен рух.
Але найголовніше — як нас вчили — потрібно було
передавати емоційний стан, що і становить суть танцю. Ось тут і знадобилися Мої
дитячі імпровізації.
Танок іволги, танок журавля, танок солов'я, співаючого
навесні, ... — Я танцювала, абсолютно забуваючи про все інше: були тільки
іволга, тільки журавель, тільки пісня солов'я — і Моя любов, яку Я дарувала в
танці... Танцюючи, Я ніби співала душею без звуку — так різними відтінками
любові звучало Моє серце!
... Все зовні було чудово: люди милувалися і
насолоджувалися, дивлячись на те, як Я танцюю...
Але Мене, все ж таки, не покидало незрозуміле відчуття
внутрішньої незадоволеності...
Пізніше Я зрозуміла, що в тому віці Я ще не могла донести
до глядачів всю повноту любові: не вистачало відтінків тієї ніжності, яка
досягається лише між закоханими один в одного людьми... Моя любов тоді ще не
була зрілою...
... В тій Школі ми одержували різнобічну освіту та
виховання, в тому числі, вивчали філософію, релігію, історію та інші науки. І це
— підкреслюю! — вкрай важливо!
Але головним для Мене стало знайомство з Вченням Будди. Я
усвідомлено відкривала для Себе новий — Божий світ! Це був світ Світла і Любові!
Я пізнавала закони, за якими жив і заповідав жити нам Гаутама Будда, — закони
чистоти буття: співчуття, доброзичливості, правдивості, доброти, любові! І Сама
в усьому йшла до цих законів.
І ось тепер, нарешті, Я пізнала і любов чоловіка — з Тим,
Хто теж вмів дарувати Себе.
Кім став Моїм чоловіком і духовним провідником в Обитель
Первинної Свідомості. Він допомагав Мені освоювати медитативні прийоми, дарував
Свою силу і любов. А Я — насичувала Його ніжністю, оточувала ласкою і спокоєм.
Повна гармонія наших взаємовідносин допомагала Нам обом у просуванні по
духовному Шляху. Екстаз злиття душ, блаженство насичення один одним ніжністю,
ласкою, щастя від дарування себе — без такого безцінного життєвого досвіду
ніколи любов не знаходить всю свою повноту і силу!
А танець став засобом вираження Моїй Любові до Споконвічного!...
Далі з бесід з Кімом:
Широко усміхнене обличчя, сильні, ніжні Руки Свідомості.
Ось так ми одного разу відчули присутність Кіма.
— Можна, Я розкажу Свою історію?
— Звичайно! Звичайно, Кім!
... І Кім почав показувати:
... Корея... Буддійський монастир у горах. Дбайливими
руками викладено доріжки, посаджені дерева, кущі. Гірський струмок, протікаючи
по території монастиря, стає прикрасою кожного куточка. Він наповнює водою
великі та маленькі ставки, перетікає на кам'яних сходах дзюрктоливими
водоспадиками...
Струменіють на камінні прозорі потоки... Розноситься
високий і чистий звук дзвоників: це вітерець торкається їх своїм диханням — і
мелодійний передзвін заповнює прозоре повітря...
Кім продовжує:
— Буддизм у своїй початковій чистоті — це, перш за все,
моральність. Також — сприйняття світу в гармонії. І — спокій!
Ви замислювалися над значенням слова «Боддхісаттва»? «Боддхі»
або, що те ж саме, «буддхи» — означає «розвинена (індивідуальна) свідомість»; «саттва»
— «гармонія», «ясність», «чистота». Кожен повинен намагатися досягти стану
Боддхісаттви — щоб присвятити своє життя спасінню всіх душ із безодні страждань.
І кожен може, у результаті, стати Буддою — Повністю
Звільненим.
Основний принцип буддизму — ахімса — неспричинення
шкоди, за можливості, жодній істоті. Це — основа любові-співчуття. Кожен, хто
дотримується цього у своєму житті, — вже почав йти Шляхом до Світла...
... Навіть коли Я був зовсім маленьким, Мені подобалося
бути захисником. Мені подобалося оберігати життя — життя і жучків, і птахів, і
рослин. Мій дід пояснював Мені, чому не можна вживати в їжу тіла тварин, чому
потрібно намагатися навіть випадково не завдати болю жодному живому створенню...
Я радісно відчував Себе захисником і рятівником комашок і кроликів, метеликів і
пташенят — і всіх, всіх, всіх! Мені було лише п'ять років, коли Я взяв на Себе
«місію» захисника всього живого...
Але одного разу... Я та Мої братии грали з пташеням, що
випав із гнізда. Я випадково пошкодив йому лапку. Я мало не плакав. Мій дід з
презирством дивився на мене. Він пояснив старшим дітям, як потрібно лікувати
пташенятко. Потім дід покликав Мене, і говорив про те, що розвага обернулася
марним болем для маленької пташки...
З цього моменту до Мене тепер вже остаточно, не
по-дитячому, дійшла вся повнота святого правила неспричинення зла, неспричинення
болю, непроявлення насильства по відношенню до живих створінь... З тих пір Я вже
не порушив його жодного разу.
... Я виріс. І покохав всім серцем прекрасну дівчину.
Вона стала Моєю дружиною і матір'ю трьох наших синів.
... У ті часи траплялися страшні епідемії, що забирали
безліч життів. Під час однієї з них Мої дружина і діти померли... Я... не зміг
захистити від хвороби і смерті тих, кого так любив...
Тоді Я прийняв рішення стати тим, хто володіє Вищими
Знаннями про те, як рятувати і захищати...
... Монастирі в Кореї тоді були центрами, де вчили і
грамоті, і медицині, і пізнанню Первинної Свідомості. На навчання, зазвичай,
віддавалися діти зі знатних сімей.
Мені на той час вже... було майже сорок років... Я йшов
від однієї обителі до іншої, але ніхто не погоджувався узяти Мене в учні. Мені
пропонували кров і просту роботу, але, коли я розмовляв про більше, —
— все відверто сміялися і гнали геть...
... Одного разу, одержавши чергову відмову від
гордовитого служителя, Я вже йшов до воріт... Раптом... Я побачив Великого
Мудреця, повільно виходячого з храму... Наші погляди зустрілися. Він зробив ледь
помітний жест рукою — і той самий служитель, що простягався перед Ним на землі,
раптом підхопився і кинувся, щоб повернути Мене...
... З цього моменту Я був, як уві сні. Але все — до
найдрібніших деталей — відкарбувалося в пам'яті.
Це був — Великий Вчитель! Любов і Мудрість дивилися на
Мене з Його очей. Він бачив Мене наскрізь...
Він Мене покликав. Я йшов до Нього, як в товщі води,
забувши про все на світі!... Забув навіть стати на коліна... Він, посміхаючись,
торкнувся Моєї голови долонею... Тільки тоді Я, отямившись, послався у Його
ніг...
Він сказав тихо:
— Я буду навчати тебе...
Ці слова проникли в саму Мою суть... Сон душі скінчився!
Почалося пробудження!
Він розпорядився, щоб Мені дали помитися, нагодували,
відвели в келію в монастирі... Він сказав, що завтра чекає Мене перед світанком.
Вранці, ще затемно, Мене привели до Нього. Він зробив
знак рукою, і ми залишилися вдвох.
— Чого ти хочеш? — запитав Він.
Я почав розповідати Свою історію... Він зупинив мене на
середині:
— Я знаю про тебе все, що потрібно знати. Але скажи
інше: чи готовий ти з цього моменту і до тих пір, доки остання душа на Землі не
отримає Звільнення, служити Великому Ділу?
— Так!... — прошепотів Я.
— Тобі доведеться надолужити сорок років твого життя...
Чи готовий ти працювати так, щоб кожен день відтепер приносив плоди сорок
прожитих днів? Ти повинен надолужувати згаяне і ніколи не задовольнятися
досягнутим. Я буду допомагати тобі. Але поки що — тебе будуть вчити інші. Я
потім покличу тебе знову... А зараз... підемо зі Мною.
Ми піднялися на терасу храму...
Над горами сходило сонце. Синій серпанок туману над
долиною перетворювався в море живого сяючого світла. У безмовності, в тиші
великого таїнства Світла та Життя — Сонце сходило над землею. Ми стояли поруч:
Великий Вчитель і сорокарічний чоловік, який з цього дня почав пізнавати дорогу
душі до Світла, для того, щоб вести потім по ній інших...
… Одного разу, після заповненого працєю дня, Я поринув у
медитацію у моєї келії, Вчитель раптом опинився прямо переді Мною. Я послався
перед Ним, хотів торкнутися Його стоп..., але Мої руки пройшли крізь ноги
Вчителя: Він був зі Мною не в матеріальному тілі!... Він сміявся всім Своїм
сяючим Tілом Свідомості, а Я від подиву сів на підлогу, витягнувши ноги...
Він сказав, не рухаючи губами:
— Молодець! Ти Мене добре бачиш і розумієш. Зараз —
лягай спати. Ти повинен виспатися. Тепер Я Сам буду тебе вчити. Щоранку входи в
медитацію — і чекай Мене. Я прийду, як зараз...
Так для Мене наступив етап посвячення в буддхи-йогу.
Лише зрідка Вчитель кликав Мене до Себе і надавав
додаткові роз'яснення через Своє матеріальне тіло. Я навчився відчувати Його
присутність не тільки вранці під час медитацій: тепер у будь-якій скрутній
ситуації Я міг звернутися до Нього з питанням — і на рівні слів чи розуміння
приходила Його відповідь. Іноді, коли Я занадто покладався на Його допомогу, Він
не відповів: Він приходив, але Я відчував тільки Його несхвальне мовчання. Я
зрозумів, що в таких випадках Я повинен шукати рішення Сам.
... Одного разу Він прийшов і сказав, що залишає земне
тіло...
... Великий пішов ... Монастир був у журбі та жалобі...
... Я не знаходив Собі місця від горя... На наступний
ранок Мені коштувало величезних зусиль увійти у медитацію... Я піднявся на
майданчик, з якої було видно схід... Я намагався розлитися свідомістю над усім
простором, але сльози котилися з очей...
... Хтось торкнувся Мого плеча... Я підняв очі й...
побачив Вчителя...
— Скільки разів Я тобі пояснював, що смерті не
існує! ― улыбался Он. (доперевести)
Я послався перед Ним, і, до повного свого подиву,...
доторкнувся руками до Його стоп. Його тіло було реальним, матеріальним! Я Його
торкався!
Він заговорив:
— Ти обіцяв Мені колись, що ні на день не зупинешься
працювати і що все твоє життя буде присвячене пізнанню Шляху і допомоги іншим в
пошуках Світу. Ти не забув?
У наступний раз Я прийду в тілі привітати тебе, коли ти
приймеш керівництво монастирем. А зараз — адже тобі зовсім не потрібно Моє тіло
для того, щоб вчитися у Мене далі... Я продовжу вчити тебе без нього...
... Вчитель стримав Своє слово.
Але це було вже в наступному Моєму втіленні...
Я отримав тоді ім'я Кім. Я постійно бачив в медитаціях
Його — Мого Вчителя.
Мій шлях до Злиття з Первинною Свідомістю виявився легким
та прямим. Я пізнав Нірвану в Злитті з Ним і потім прийняв керівництво
монастирем. Цей день був ознаменований передбаченим дивом: Мій Божий Вчитель
прийшов в матеріалізованому тілі і благословив новий етап мого шляху — етап
Великого Служіння.
— Кім, а Ти не розповісиш докладніше, які методи
застосовувалися для досягнення Нірвани в тому монастирі?
— Методи буддхи-йоги скрізь приблизно однакові.
Розрізняються тільки нюанси, «обертони». Ви все це проходили у вашій Школі — і
тому добре собі представляєте.
Але Я хотів би зробити акцент ось на чому. Для досягнення
успіху особливо важливо — навіть просто інакше і не можна! — перебування завжди
у спокійно-радісному, «піднесеному» позитивному емоційному стані.
Неприпустимо жити без яскравих позитивних емоцій, без
того, щоб насолоджуватися — і в насолоді розчинятися! Найближчий приклад для
вас — це розчинення в саттви улюбленою вами природи, настільки ж дорогої і для
кожного з нас! Нірвана легко досягається після міцного засвоєння глибокої саттви
— стану радісного спокою, блаженної внутрішньої тиші!
А для цього потрібна задоволеність! Незадоволеність в
чомусь, що потім перетворюється на домінанту, — надзвичайно заважає.
Лише єдина незадоволеність повинна завжди залишатися: це
— незадоволеність собою щодо власних духовних досягнень, щодо не досягнутою
поки що повноти пізнання Первинного і Злиття з Вищим «Я»! Вона повинна завжди
залишатися і... підганяти!
А решта потреб саттвічной душі повинні задовольнятися! І
їжа повинна бути саттвічной і смачною, і не варто без необхідності недоїдати! І
тіло треба щодня обмивати — щоб і вона, і душа не страждали від бруду! І
спілкуванням з живою природою треба вміти і мати можливість насолоджуватися! І з
друзями улюбленими треба зустрічатися! Сатсанга — це суспільство, громада саме
люблячих один одного духовних друзів, «тих, що сидять в одному човні», — щоб,
лишаючи берег сансари, добратися туди, де царює тільки Нірвана!
І ще, що дуже важливо, але далеко не всі це розуміють, —
це те, що сексуальність, властива всім молодим і здоровим індивідам, теж повинна
мати можливість раціонально проявляти себе і вносити свій внесок в духовний
розвиток партнерів! Монастирі — це місця, де збираються і наполегливо працюють
над вдосконаленням себе духовні подвижники, щоб пізнати Первинну Свідомість! А
не ті, хто займаються катуванням себе, очікують лише свого «кінця» і бояться
навіть згадки про сексуальність... То — тамас!...
Здорова, саттвічная сексуальність дозволяє вчитися
піклуватися про іншого, наповнює ніжністю, стоншує. Вона саме усуває вкрай
небажану сексуальну домінанту, витісняючи з уваги пошук Творця! Зрозуміло,
етичний компонент тут має виключно ретельно дотримуватись.
Якщо все тут робиться правильно, так, як треба, — то
чистота і свіжість емоцій еротичного плану — ніжності, ласки, милування красою —
переповнює, ллється через край, даючи надлишкову витончену енергію, необхідну
для правильного зростання свідомостей.
Бог завжди благословляв і благословляє таку сексуальність;
не благословляється лише та, що відноситься до гуні тамас.
Ще підкреслю, як важлива внутрішня тиша... А вона
досягається лише тоді, коли, в тому числі, задоволена в гармонії сексуальність.
Або ж коли вона вже «пройдена», пережита, пішла..., але ніжність душі —
залишилася!
— Кім, а як звали Твого Вчителя?
— Лінь!
І от далі з наших бесід з Лінем:
Ми просимо:
— Лінь! Розкажи про Себе, будь ласка!
Як Ти досяг Божественності?
І ось Лінь починає свою розповідь:
— Першим Моїм вчителем була ЛЮБОВ...
... Я народився на півночі Кореї і був єдиним сином
багатих і знатних батьків. Моя мати жила в стані найніжнішої любові. Вона завжди
і для всіх випромінювала м'яку любов і ласкаву ніжність. Я зростав і виховувався
в цьому її полі.
Вона померла, коли мені було всього сім років. Отець, щоб
втішити Мене, пояснив, що душа безсмертна і що без тіла їй навіть краще жити. Я
сприйняв це..., як можливість повернути маму.
Я почав її шукати, намагався побачити її як душу,
обійняти, притулитися до її любові. І це вийшло! Вона ласкаво обійняла Мене
одного разу і сказала:
— Якщо тобі смутно, самотньо, якщо тобі не вистачає
любові — запам'ятай зараз те, як сильно я люблю тебе, і намагайся дарувати іншим
людям свою любов — таку ж, як моя. Тоді любов завжди буде з тобою, і ти ніколи
не будеш самотній! Коли ти плачеш і просиш любові — ти ніколи не зможеш бути
задоволеним. Вся любов, яку ти отримуєш від інших, може закінчитися... Але
ніколи не закінчується та любов, яка живе в тобі!
Я запам'ятав це на все життя... І намагався жити так, як
вона вчила. Я жив далі, випромінюючи світло любові. Люди відчували це світло і
тягнулися до Мене... А Я, випромінюючи любов до всіх істот, навчився Сам бачити
красу і гармонію...
Другим Моїм вчителем стала КРАСА.
Ще в дитинстві для Мене було природним станом
співнастройки з саттвою — з ніжністю ранку, тонким світлом сонця, що сходить,
прозорою чистотою ранковою прохолодою, ароматом квітів, наповнюючих повітря,
співом птахів, що зустрічають новий день. Це було для Мене першим кроком у
сторону Бога в тому втіленні, бо дозволило Мені пізнати тонкі, ніжні стани, які
не зустрінеш серед повсякденних турбот людей.
У наступні роки, зливаючись з красою, Я став входити в
особливий стан душі, коли Моє звичайне «я» зникало — і Я ставав самою красою.
Я шукав красу — і знаходив її скрізь: у заході сонця над
морським простором, коли вечір наповнює все навколо своїм теплим спокоєм, в
кращих творах людей мистецтва, в візерунках природних ландшафтів...
З часом, в Мені виникло бажання не просто зливатися
більш-менш часто з красою, а бути саме в постійному злитті з нею. І Я захотів
знайти вчителя — майстра краси, який би розкрив для Мене її закони...
... Батько незабаром віддав мене на виховання в
буддійський монастир.
Там — Моїм третім вчителем стала ТИША.
В тому монастирі жив старий китаєць-даос. Мені подобалось
з ним розмовляти. Він розповідав про інші землі. Мій світ розширювався за
кордони монастирських стін...
Іноді ми сідали поруч, і він пропонував слухати, як
далеко-далеко, на його батьківщині, шумить вода в річці... Я не чув, як шумить
вода, але чув тишу, яка лежала над землею.
... Тиша була величезна, прозора... Вона діставала туди,
де колись жив старий китаєць... Потім вона виявлялася скрізь, зовні і всередині
Мене...
Ми часто сиділи так, занурені у внутрішню тишу і спокій.
Вся суєта світу залишалася зовні, вона не могла проникнути в буття тиші... Вона
не мала права переступати межі тиші серця, наповненого спокоєм і любов'ю...
... Мені подобалося вчитися, особливо — вивчати рукописи,
що зберігалися в монастирі. Вони були безцінні... Я прагнув знань і був готовий
вбирати їх, як губка вбирає воду.
І четвертим Моїм вчителем стали ЗНАННЯ.
Я познайомився з групою буддійських ченців, від яких
дізнався багато нового. Вони не були духовними Майстрами, але Мені розповіли про
свої погляди і про деякі істини: про принцип неспричинення шкоди, служіння і
т.д. Знайомство з ними стало для мене поштовхом до подальшого розвитку,
пробудивши потяг до пошуку духовної Самореалізації. Мені щиро захотілося знайти
в житті щось вище, що наповнило б її більш високим змістом... Я відчував, що
повинен шукати саме найвищий сенс у житті, здійснити його і розповісти про нього
іншим!
Я вирушив до Китаю і став навчатися в одному з
буддійських монастирів художнього мистецтва. Завдяки цьому, незабаром Я
зустрівся з декількома ченцями, які не просто слідували традиції, а були саме
духовними шукачами. Спілкування з ними відкрило для мене нові перспективи.
Вони були пов'язані з іншим духовним центром у Китаї,
який, як виявилося, мав у своєму розпорядженні серйозні знання та методики. Там
брали на навчання дуже небагатьох — лише тих, хто були здатні вмістити в себе
вищі знання і правильно ними розпорядитися.
Коли Я дізнався про існування цього центру, в Мені
загорілося бажання потрапити туди.
Мене прийняли на навчання, і саме тоді Я став на реальний
шлях розвитку Себе як свідомості через практичні технiки.
Я пройшов початковий етап роботи, який включав вивчення
принципів саттвічного харчування, очищення енергетичних систем тіла, також
вправи для тіла і розвиток спроможності переміщати концентрацію свідомості в
різні частини тіла.
На наступному етапі Мій наставник навчив Мене виливатися
любов'ю з грудної клітини і обіймати простір навколо — гори, ліс... Я обіймав
Собою-серцем природу — і довго перебував в цьому стані. У ньому Я пізнав у ще
більшій повноті спокій.
Далі Я ріс свідомістю в цих станах спокою — серед
наповнених тишею гір.
... Але в монастирі змінився настоятель. Порядки стали
суворими, жорсткими. Я жахався думки про те, що повинен буду провести в цих
стінах всю Своє життя... Я втік і вирушив мандрувати...
І п'ятим Моїм вчителем стало ЖИТТЯ.
Я дуже багато тоді дізнався. Я побував у різних даоських
і буддійських монастирях і дивився на життя людей, що живуть там, на їх радість
та смуток.
Я легко заробляв на життя знаннями, отриманими в процесі
свого навчання. Я міг написати прохання, або запропонувати цілющі трави від
багатьох хвороб, або виконати будь-яку іншу роботу... Я бачив безліч різних
людей. Я пізнав ту любов, що може з'єднувати у єдності душ — чоловіка і жінку...
Я придбав безцінний досвід життя, який дозволив Мені згодом навчитися розуміти
дуже багато чого...
Але одного разу Я почув всередині тиші голос, який
пропонував Мені повернутися додому тому, що скоро помре Мій батько.
Я повернувся, але не зміг його зцілити... І залишився
спадкоємцем величезного статку.
... Я вирішив побудувати Свій монастир, з'єднавши в ньому
все найкраще, що бачив у мандрах. Я вибрав місце дивовижної краси, найняв
будівельників.
Незабаром до Мене стали приєднуватися і ті люди, які були
натхненні Моїми планами. До Мене прийшли і багато Моїх товаришів по навчанню, і
кращі Мої вчителі.
Я горів ідеєю створення самої чудової оселі! Робота
кипіла. Я пишався своїм дітищем!...
І шостим Моїм Вчителем стала СМІРЕННІСТЬ.
... До обителі прийшов один мандрівник...
Всім, хто приходили тоді до Мене, все в новому монастирі
подобалося. Я з гордістю показував те, що було зроблено, і розповідав про свої
плани...
Але цей Мій гість дивився... і лише здивовано знизав
плечима...
Нарешті, він сказав:
— Але тут немає головного: тут немає Бога!
... Бог тоді говорив вустами цієї людини.
... Мандрівник пішов. А Я залишився... в руїнах Моєї
гордині...
Більше ніколи Я не дозволяв зарозумілості застилати Мій
погляд...
Я так і хотів створити прекрасну Обитель — Обитель Любові.
Це можна було зробити тільки з Богом, тільки для Нього. А Я це робив для
кого?...
Більш того, Я тоді закинув медитації, які порахував
необов'язковими для «начальника»...
І сьомим Моїм вчителем стала МЕДИТАЦІЯ.
Я поставив перед Собою мету — пізнати Первинне! І почав
шукати Його з усією пристрастю! Я забув про все інше! Я тепер йшов — тільки до
Нього!
Медитація стала способом долати відстань, відділяючу Мене
від Нього...
І тоді Він — Єдиний, Початковий, Всюдисущий — дозволив
доторкнутися до Себе!
Я був вражений... Я злився з Ним! Я пізнав Первинне!
Я занурювався в Нього знову і знову. Я проводив дні і
ночі в медитаціях Злиття. Я був вражений Його Величчю і Любов'ю!... Я хотів лише
одного: залишитися назавжди в Ньому... Я прагнув знайти ту повноту стану
Нірвани, яка не зникла б ніколи...
... Але одного разу, коли Я йшов по монастирю, Він почав
показувати Мені... запустіння, яке настало тут з того часу, як Я став бачити в
Своєму житті тільки медитацію...
Він показував Мені Моїх людей... Чим тільки вони не
займали свій вільний час!...
Позбавлений Моєї уваги монастир став подібний засихаючому
саджанцю молодого дерева...
А Первинний картав Мене:
— Нехай твоя любов до Мене проросте любов'ю і турботою
про кожну істоту! Тільки тоді ти станеш Великим Вчителем! А поки — соромся того,
що позбавив Моїх дітей любові і турботи!...
І тоді восьмим Моїм вчителем стала ТУРБОТА.
... Потім у Мене були учні, їх було багато...
... Мій шлях далі був простий. «Під вагою» тих, кого я
тримав на Своїх руках, Я Сам занурювався все глибше в Обитель Первинної —
Головного Вчителя і для Мене, і для всіх людей.
А Він говорив Мені:
— Ти сам повинен йти завжди тільки в Мене! Але Я — тобою
— піду до інших Моїх дітей: тих, кого Я доручив твоєї турботі!
— Розкажи: як Ти їх вчив?
— Любов розвивається в душах через їхню допомогу іншим
істотам в усьому доброму — і у великому, і в малому. Техніки медитацій
дозволяють доторкнутися до нового, але це нове переходить в буття людини тільки
в любові-даруванні, в любові-служінні.
Так вчив Мене Бог.
Саме через турботу про Своїх учнів Я навчився відчувати і
бачити людей так, як це робить Він. Я навчився дивитися Його очима — і бачити
той крок, який кожна конкретна людина може зараз зробити. Я ніколи не говорив:
«Іди туди! Роби так!» Але, Я давав завдання, виконання яких, ставило учня перед
необхідністю здійснювати чергові дії для перетворення себе. Учень сам приймав
рішення, сам робив відповідні зусилля — і досягав нового щабелю у своєму
розвитку. Його вели тільки його любов до Первинного і його любов до всіх істот.
Я допомагав всім, хто прохав Моєї допомоги та приймав Моє
керівництво.
Хтось з Моїх учнів викладав камінчиками доріжку до ставка
для медитацій — щоб кожен, що йде до того ставка, насолоджувався рукотворною
гармонією... Або ж учень навчав медитативним прийомам інших учнів... Завдання
завжди було складним, але виконаним. Потрібні були напруга сил душі і спокійне
горіння любові — для кожного такого кроку до Світла.
Зовсім не кожен Мій учень пізнавав Первинне, але кожен
робив свої кроки на цьому Великому Шляху.
Подібно до того, як риють колодязь, Я розкопував «щільні
породи» душ, оголюючи їх загальне Джерело, щоб Мої учні тамували спрагу
пізнання.
Подібно до того, як відчиняють вікна, щоб світло, яке
зовні, проникало всередину, — так і Я відкривав душі Вічного Світлу. І потім це
Світло — через розкриті серця Моїх учнів — вже лилося зовні до кожної істоти.
І Душа, що досягла Вищої Межі, продовжувала Своє Служіння
вже з Первинного Плану Вселенського Буття. Кінець людського Шляху ставав для Неї
Великим Початком нового — Божого — Буття.
... Так Я вирощував душі, збираючи мудрість віків і сіючи
знання, — щоб Початковий міг зібрати плоди мудрості.
Я дарував любов і сіяв насіння її — щоб квіти кохання —
своїми пахощами — радували всіх, щоб її плоди приносили насіння і давали нові
сходи! Я давав силу всім тим, хто росли правильно.
А Сам Я зрісся з Первинною Свідомістю до того ступеня, що
Моя фізична форма стала подібна «виступу» Його Обителі в матеріальний світ. Моє
тіло зрослося з Первинним настільки, що Йому не становило жодних проблем
відтворити цей тілесний вигляд на матеріальному плані в будь-який його частини —
там, де це потрібно було Йому.
Я став Єдине з Океаном Первинного. Його Воля виявлялася
через Моє тіло. Його Слова виходили з Моїх уст. Його очі дивилися з Мого тіла.
Його Мудрість стала Моєю Мудрістю. Його Спокій став Моїм спокоєм. Його Любов
стала Моєю Любов'ю. Його Турбота стала Моєю Турботою.
... Плоть людини повинна бути вільна від «я», щоб у неї
міг увійти Він. Це здійснюється через велике таїнство Злиття, Зрощення.
Коли досягша Досконалості Iндивідуальність,
сорозчинившись, залишається в Первинному — тоді тіло вже більше не належить
сансарі.
Очі, які дивляться вглиб Цілого, дозволяють тоді
Первинному дивитися і крізь очі твого тіла.
Руки Свідомості, які знайшли здатність діятиз Первинного
дозволяють тоді і рукам тіла наповнитися силою Всевишнього.
А твоє безкрає Серце стає тоді навічно скріпленим з
Єдиним Серцем всіх Нас.
Все це розкриває Прохід, через який і інші свідомості
вливаються в Початковий Океан і теж стають Їм...
Буддисти називають це Нірваною, станом Будди,
Звільненням.
Ми запитали:
— Лінь, скажи, будь ласка, кілька слів для початківців...
— Нехай тиша ранкового спокою
і ранкової свіжості торкнеться кожного серця!
Ще Я скажу про роботу руками свідомості. Я, так само, як
і ви, завжди особливу увагу приділяв роботі руками свідомості, навчаючи учнів.
Для чого гідна на Землі людина без рук? Пояснювати не
потрібно. Так само і для життя в тонких світах: щоб повноцінно жити — допомагати,
працювати, любити — зовсім необхідні розвинені руки свідомості!
Руки фізичного тіла починаються від грудної клітини тіла,
в якій розташована чакра анахата: «грудна клітка душі». У ній спочатку
«нудиться» духовне серце.
Але серце — у своєму прагненні дарувати — виривається з
неї. З цього моменту і починається правильне зростання душі, що поступово стає
великим і вільним духовним серцем. І його діючими органами, як і у матеріального
тіла, стають руки свідомості. Ці руки єдиносущі йому. Вони теж складаються з
любові.
Від уміння діяти руками свідомості залежить здатність
переміщатися по еонам багатовимірного всесвіту, а згодом — і міцність Злиття зі
Мною і перебування в Мені. «Безруки ледарі» не можуть утриматися в Моїх
Вселенських глибинах, не можуть розчинитися в Мені: вони просто «спливають на
поверхню», як корок...
Бог — це самий Великий Трудівник у всесвіті.
Бог працює завжди, не покладаючи Своїх Божих Рук! У цьому
— Життя Первинне. Через це, зокрема, рухається Його Еволюція!
А медитація — це предстояння перед Ним.
Медитація — це засіб пройти в Нього.
Медитація — це спосіб Злиття з Ним, коли індивідуальне
може доторкнутися до Нього, пізнавати Його, розчинитися в Ньому.
Стан Істинного Буття є зникнення всього іншого, ніж Він.
Це — Його стан Життя, Його Любові, Його Еволюції...
Демонстрацію вправи Хрест Будди — дивіться в фільмі
Йога буддизму.