Візит 2
Стань Мені колегою!
Сьогодні я йду у гості до Ассирiса, Данiш Леді і Меньюлу!
Коли ми прийшли на перше із запланованих на сьогодні місць сили,
Владімір виявив, що Ассирiс і Данiш Леді злилися Свідомістю. Адже до цього Вони розташовувалися на деякій відстані, і
Владімір збирався запропонувати мені входити в Злиття з кожним з Них окремо.
Владімір жартівливо гнівався, що Вони, мовляв, зіпсували йому усі плани!... Тоді Вони відокремилися і зайняли «покладені кожному місця».
Владімір підвів нас до робочого майданчика Ассирiса. Я відразу побачила великий Вогняний Шар Його Свідомості високо між березами. Увійшла до Нього — і розчинилася в інтенсивній Божественній Любові — так, що затрепетали, здавалося, усі волокна м'язових тканин мого тіла!...
… Через якийсь час Владімір м'яко узяв мене за руку і, посміхаючись, «повернув на землю»:
— Спускайся! Не перевтомлюйся! Нас ще чекає сьогодні велика робота.
— Давай зараз, — продовжував він, — розглянемо з боку ту Частину Ассирiса, Яка представлена на цьому місці сили. Вона схожа за формою на величезний гриб-дощовик. З нескінченного по розмірах «Сонця Бога» Ассиріса в глибинах — виходить як би ніжка гриба, а тут, над цією лісовою полянкою, — верхня частина його «плодового тіла». Заповнивши собою її, можна по «ніжці» цього «Гриба» перейти в «Грибницю»…
Поки я намагалася розглянути Ассирiса у вигляді гриба, Владімір раптом завмер і потім різко пішов до берези метрах в двадцяти. І… приносить звідти величезний цілком матеріальний гриб-підосиновик — без єдиної червоточини!
Ассирис сильно сміявся…
Владімір, задоволений, зайнявся подальшим пошуком грибів, при цьому не упускаючи нас з виду.
У мені вже накопичилася втома. На додаток, мені теж дуже хотілося почути особисті настанови від Ассирiса і… знайти і «свій» гриб. Але у мене не виходило.
Я відчувала, що Ассирiс увесь час посміхається, але для інтенсивного блаженного Злиття у мене більше не залишалося сил. Мабуть, так і було задумано.
Владімір запитав, чи не почула я, що сказав мені Ассирiс? Я сумно похитала головою. Він посміхнувся:
— Ну це — про «дрібниці життя».
... Ми відправилися далі — до Данiш Леді.
Вже підходячи до Її Махадублю, я відчула, як мене починають наповнювати знайомі запахи: уранішня свіжість, аромати різних трав, вологої землі, злаків, покритих росою… Це були запахи з мого дитинства, часу безтурботного щастя… Ми тоді часто їздили до бабусі, у якої прямо за вікнами шумів своїми величезними кронами ліс...
… Ми вийшли на перехрестя стежок — тут знаходився Її Махадубль. Вона, як мені заздалегідь пояснили, дає на цьому робочому майданчику еталон Божественності верхнього «пухиря сприйняття».
Відчувалася Вона дуже особливо: тонко, витончено! У мене виникли асоціації з казковою феєю з моїх дитячих марень.
Сонастраиваться з Нею було легко, але я знову щосили напружувалася — щоб Її почути!... Щоб — не чекати, коли мені передадуть Її слова для мене, а щоб — вже сама! Ну коли ж?!...
Підходить Владімір, прислухається до Неї, але починає говорити зі мною… «здалека»:
— Що нам треба зробити, щоб заповнити собою Її Махадубль? Потрібно спочатку «добратися» свідомістю до Її Обличчя: заповнювати Махадубли Божественних Учителів найзручніше, починаючи від імені кожного з Них.
Далі — ми «втягаємося» в Махадубль — і відчуваємо тільки Його або Її, але не себе.
Так — ми стаємо, в даному випадку, Нею.
І потім можна порівняти наші голови: Її і мою. Завдяки цьому, стає легко зрозумілим, якими Бог хоче бачити наші голови, включаючи їх вміст.
Аджня адже у нас — зазвичай — найбрудніша і найгрубіша чакра. Потрібно її очистити, освітлити, зробити такою ж ніжною і прозорою, як у Неї.
І ось тоді, коли ми це усе здійснили, можна легко сприймати усі Її думки, як і думки інших невтілених Божественних Учителів.
Зокрема, Вона чекає від тебе цілком «дорослих» стосунків з Нею. Вона хоче взаємодіяти з тобою не як з дитиною, а як з колегою. Вона готова з тобою співпрацювати, разом робити загальну справу.
Але з початком твого служіння — потрібно чекати, коли сформується відповідна ситуація. Квапитися з цим — було б неправильно.
... Потім Владімір продовжив цю думку від себе:
Майже усі люди, що живуть зараз на Землі, упевнені, що Бог для них — непізнанний.
У Росії зараз… якщо почати широко говорити, що Бог — пізнаваний, що з Ним можна спілкуватися так само, як з втіленою людиною, — то це адже буде розцінено як психопатологія або ж корислива брехня!
Але, насправді, Божественні Учителі — це набагато більш гідні Друзі для тих людей, які жили і живуть відповідно із Волею Божою! І Вони стають — для Їх гідних учнів — такими ж реальними, як втілені люди. І навіть реальнішими!
Ти приїхала сюди вже другий раз — і вже зіткнулася з можливістю безпосередньо спілкуватися з Богом. Для нас же це — настільки зазвичай…
* * *
Скільки у мене Божественних Учителів-помічників! Я — точно не пропаду! А «маленькою» мені вже і самій набридло бути!
Я навіть виросла сама у власних очах!
Відчуваю себе, як конячка перед стартом скачок: нетерпляче і збуджено підстрибую — ну коли ж, коли вже мене випустять — і я понесуся швидше за вітер?!
... Аня теж знайшла великий підосиновик.
Тепер усі дружно збирають кропиву: щоб і зараз удома поїсти, і на зиму насушити.
... Владімір раптом говорить, що Меньюл прийшов і просить нас рухатися до моря...
