Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Володимир Антонов
Екопсихологія

Головна > Книги > Екопсихологія

 

Змiст


ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ В БАГАТОВИМІРНОМУ ПРОСТОРІ

Екологiя і екопсихологiя

Що таке людина

Багатомiрнiсть простору

Бог

Бог — i ми

Сенс життя людини

Доля та її корекцiя

Любов, Мудрiсть i Сила

Що таке Любов

Любов до людей

Любов до природи

Бог є Любов

"Кожен вихiд зi стану любовi..."

Егоцентризм — i Богоцентризм

Любов до Бога

Сексуальний аспект Любовi

Виховання дiтей

Поради щодо харчування

Одяг

Нiчний сон

Медицина, здоров'я й доля

Праця в матерiальному свiтi

Духовне служiння

Прив’язаності помилковi й істинні

Учення Бога — i сектантство

Споконвічний Закон – Санатана Дхарма

Коментар до схеми Патанджалі

Яма та ніяма

Асана

Пранаяма

Пратьяхара

Дхарана

Дхьяна

Самадхі

Чакри та меридіани

Медитативнi тренування

Мiсця сили

Формула Бабаджі

Істина

Простота

Любов

Карма-йога (служіння)

Знищення свого нижчого «я» заради злиття з «Я» Бога

Завершення Шляху

ПРАКТИКА ПРЯМОГО ШЛЯХУ

Попередні методи

Початкові методи

Етична самокорекція

Враження — як «їжа» для душі

Початковий контроль своїх емоцій

Про співчуття

Зібраність, енергійність

Хатха-йога

Робота з образними уявленнями («візуалізація»)

Основні методи

«Хрест Будди»

Розминка

Релаксаційні асани

Пранаями

Психофізичні вправи

«Шавасана»

«Латихан». Хрещення Святим Духом

Очищення чакр. Розкриття духовного серця

Виходи з тіла

Розвиток чакр. Дань-тяни

Робота з меридіанами. Сушумна, читрині, жень-мо, «мікрокосмічна орбіта», серединний меридіан

«Кокон»

«Міхурі сприйняття»

Розвиток сили у витонченості  (правильна «кристалізація» свідомості)

«Моржування»

Медитативний біг

Вищі методи

Пранава. «Народження» і «дорослішання» у Святому Духові

Іще про самозцілення

«Тотальна реципрокальність» (Ніродхі)

Вогняне хрещення

«Корінь»

«Підняття» кундаліні

Входження в Обитель Творця

Наш смисл життя (лекція)

Про «древо пізнання добра і зла» (лекція)

Сходини духовного Шляху

Як полюбити Бога? (лекція)

Практика сучасного ісихазму (лекція)

«Сонце Бога» або Як стати Океаном Чистої Любові (лекція)

Як розуміти слово Бог (лекція)

Релігія — і релігійні рухи та школи (лекція)

«Вузький Шлях» до Вищої Мети (лекція)

Атман і Кундаліні (лекція)

Служіння Богові (лекція)

Мистецтво і духовний розвиток (лекція)

Головні принципи викладання психічної саморегуляції дітям та підліткам (лекція)

Мистецтво бути щасливими (лісова лекція до фільму)

Саттва туманів (лісова лекція до фільму)

Саттва весни (передмова до фільму)

Ключі до таємниць життя. Набуття безсмертя (лісова лекція до фільму)

ЗАГАЛЬНЕ ЗАКІНЧЕННЯ

1. Про історію релігії

2. Що потрібно розуміти  під словом Бог

3. Що таке людина

4. Основи методології  духовного вдосконалення

5. Структура людського організму  і будова Абсолюту

6. Якою має бути практика релігійних об’єднань

Кухонные полотенца

Схема вивчення структури Абсолюту



 

 

Саттва туманів (лісова лекція до фільму)

 

Мир вам, друзі!

Ну, як вам подобається ця краса?

Зуміли відчути її, співналаштуватися, злитися з нею, стати її частиною?

… Одного разу ми зустріли на лісовому озері якогось собі фотографа-професіонала — і довго разом з ним милувалися ось таким само туманом, що плавно й ніжно танцював, злившись з променями сонечка, що тільки-но зійшло…

Він тоді промовив: “Побачив це — і тепер можна й померти!”

Його емоція (на жаль, атеїста) була нам зрозуміла! Та чи було б правильним розвтілитись, пізнавши ось цю суперкрасу Творіння, але ще не її Творця?

Давайте подумаємо разом: у чому сенс життя людини, включаючи кожного з нас?

Це — зовсім не “псевдопитання”, тобто, питання, що наперед не має відповіді, — як колись сформулювали деякі філософи-матеріалісти!

Ні, на це запитання є вичерпна відповідь — з позицій сучасної біологічної науки, науки про ЖИТТЯ. Я буду говорити з вами про це — як вчений-біолог, який присвятив, разом з моїми колегами, вивченню цього своє життя.

Коротко, для початку, можна сформулювати відповідь так: смисл життя — в позитивному розвитку себе як душі, свідомості.

А тепер поговоримо про це значно детальніше. Зокрема, потрібно відповісти і на такі запитання: а для чого це і взагалі чи потрібно?, навіщо позитивно розвивати себе?, навіщо ставати кращими?

Насамперед, потрібно кожному поламати в собі псевдорелігійні уявлення про те, що ми віддалені від Бога нездоланною “прірвою”, що Бог є страшний Суддя, який карає нас, грішників. І що найвищою і майже нездійсненною мрією людини може бути мрія потрапити до раю… А для того, щоб це збулося, потрібно, начебто, присвятити своє життя тому, щоб дуже старанно випрошувати помилування у Бога (це називається “молитися”), також — брати участь у деяких обрядах. А існує точка зору, що для цього потрібно ще й замучувати й убивати “іновірців” та “єретиків”…

Та насправді все це — не так.

Ми зовсім не відділені від Бога. Але, щоб це стало більш зрозумілим, потрібно пояснити значення слова Бог: адже між людьми не існує єдиного розуміння навіть в цьому; під цим словом люди часто розуміють різне.

Це слово може вживатися в значенні Абсолют — тобто, Абсолютно Все: Творець, єдиносутнісний з Його багатовимірним Творінням. І кожен з нас є Його складовою частинкою — як, наприклад, клітина крові, що має певну самостійність всередині тіла, в якому вона живе і якому служить; але, разом з тим, вона є його частинкою.

Друге значення слова Бог — це Творець, Первинна Свідомість, що називається також Богом-Отцем й іншими іменами. Він перебуває в самій глибині багатовимірного Абсолюту. Він — безкінечний, Він заповнює безмежні вселенські простори. Він є всередині тла кожного з нас. Проте Він існує саме в іншому шарі багатовимірності — стосовно тих шарів, де мешкає більшість із нас.

Він непізнаваний для тих людей, котрі шукають його не там: на небі, на інших планетах і т.д.

Але Він пізнаваний для тих, хто прагне жити на Землі за його вказівками, хто справді любить свого Творця. Закохані в Нього прагнуть уподобитися Йому, вирощуючи себе як любов…

Адже “Бог є Любов” — так навчав Ісус!

І це означає, зокрема, що, для того, аби наблизитися за станом душі до Нього, нам також належить ростити себе як любов.

А ті, хто вирощують себе як грубість, ненависть, зверхність, презирство щодо інших Проявів Життя Абсолюту, — ті посилаються в пекло.

Пекло — це найгрубіша просторова мірність, місце, де мешкають душі, які розвинули в собі якості, протилежні якостям Первинної Свідомості.

На противагу, рай — це одна з витончених просторових мірностей, місце, де мешкають душі, які розвивали себе шляхом витонченості, ніжності, турботи, ласки, тобто шляхом любові.

Але як розвивати себе шляхом витончення?

Суть у тому, що наші емоційні стани є саме станами нас як свідомостей, душ. І ми можемо саме привчати себе до життя в тих чи тих емоційних станах: грубіших — або ж у витонченіших. Цим же ми і визначаємо своє місце в багатовимірному Абсолюті: пекло, рай, обитель Творця…

Саме цьому навчав Ісус Христос Своїх Учнів. І цю частину Його Вчення описав у своєму Євангелії особистий учень Ісуса — Апостол Філіп.

І ось, як пише Апостол Філіп, ті люди, котрі розвинули себе достатньою мірою у правильному напрямку, приймаються Творцем у Його Обитель, вливаються розвиненими Свідомостями в Нього, стають невід’ємними Частинами Його.*33

А згодом ці, Хто Досягнув, можуть виходити Частиною Себе до втілених людей — заради допомоги їм — з Обителі Творця, проявляючи себе як Святі Духи. (Ці Прояви Творця називають — у збірному значенні Святим Духом).

А іноді вони — з тією ж метою — навіть знову втілюються у людські тіла…

Такі Втілення Бога у людському тілі називають — на різних людських мовах — Месією, Христом, Аватаром.

 

* * *

Що ж потрібно робити конкретно, аби просуватися у цьому напрямку?

Це також описано у Вченні Ісуса Христа і в Ученнях інших Божественних Вчителів.*34

Перше — це необхідно прийняти для себе принцип максимально можливого нешкодження: незавдавання шкоди іншим втіленим істотам.

Але ж ми завдаємо такої шкоди, не лише вбиваючи або викликаючи фізичний біль. Ми завдаємо шкоди — і займаючись наклепництвом, і обдурюючи іншими способами, і крадучи, і ставлячись до іншого без достатньої поваги, і займаючись лихослів’ям, і ревнуючи, і безпідставно відмовляючись допомогти, і навіть просто перебуваючи в грубих емоційних станах! Адже своїми емоціями кожний із нас створює енергетичні поля — сприятливі чи несприятливі для інших істот! Тому наш “внутрішній” стан є зовсім не лише нашою “особистою справою”!

Другим кроком має стати оволодіння навичками невимушеного управління власними емоціями. Це називається мистецтвом психічної саморегуляції. І це — зовсім не складно, якщо знати, як?

Чітке управління власною емоційною сферою досягається не інакше, як через освоєння функцій власних чакр, адже саме чакри — як біоенергетичні органи — визначають наші психічні стани: і ті чи інші емоції, і рівень енергійності, фізичної та розумової працездатності і т.д.

Від енергійної чистоти і ступеня розвинутості чакр залежить у дуже великій мірі стан здоров’я.

Всі чакри, а також основні меридіани організму, мають бути чистими та справними. Та найголовнішою чакрою є чакра анахата. Адже в ній може зріти духовне серце — найважливіша на духовному Шляху частина багатовимірного організму. Бо лише розвиток духовного серця дозволяє людині перетворити себе на Любов, виростити себе до того стану, щоб отримати право наблизитися до Творця і увійти в Його Обитель.

Про все це ми детально розповідали у багатьох книгах і фільмах, створених нашою групою дослідників.

І в жодному разі не можна намагатися використовувати наркотики з “містичними” намірами — наприклад, щоб потрапити в “інші світи”! Потрапите — в обійми істот пекла, зруйнуєте і тіла, і душі! І не в “інші світи” потрібно прагнути потрапити, а в Обитель Одвічного! А методи тут — зовсім інші! Вони детально вивчені й описані, навіть показані у фільмах — нами.

 

* * *

Існує дуже важливий та істинний принцип ісламу: “Немає Бога, окрім (єдиного) Бога!”. Ця коротка формула відображує принцип монотеїзму. У зв’язку з цим доречно розглянути, чи не суперечить сказане мною — цьому принципові?

Розглянемо цю тему у зв’язку з двома згаданими мною значеннями слова Бог.

З першим значенням (Бог як Абсолют) — все зрозуміло й так: Абсолют — це єдиний вселенський Живий Організм, і немає і не може бути іншого — уже хоча б за визначенням цього поняття.

Що ж стосується другого значення (Бог як творець, Бог-Отець, Одвічна Свідомість), то, знову ж таки, нам потрібно відмовитися від нав’язаних нам примітивних і невірних уявлень про Бога-Отця — як про дідка, що сидить на хмаринці! Адже ця неправда про Бога підноситься багатьом людям в якості, … неначебто,… християнства! Але ж це є якраз одна з ознак найпримітивнішого язичництва, тобто дурних і невірних “народних” вірувань, що протистоять серйозним істинним знанням!

Насправді ж Творець — настільки ж безкінечний, як і Абсолют. Він — воістину, акбар, тобто, великий, всеобіймаючий, безкінечний!

І ця формула ісламу: “Аллах акбар!” — прямо стимулює розумних адептів до вивчення та дослідження БЕЗКІНЕЧНОЇ ВЕЛИЧІ ТВОРЦЯ, до — через це — прямого кількісного зростання душ, до того, щоб пошанувати своєю синівською чи дочірньою любов’ю ту Його Велич і прагнути “потонути” свідомістю в Безмежному Океані Божественної Свідомості!

Творець є найглибиннішою (у значенні багатовимірності простору) і головною Частиною Абсолюту. Він Сам називає Себе Серцем Абсолюту — (тут під словом Серце мається на увазі, зрозуміло, не пульсуючий анатомічний орган, а духовне Серце, Найважливіша Частина).

Критерієм приналежності до цього Серця Абсолюту є постійне перебування в Ньому. Причому Всі, хто перебуває там, живуть у взаємозлитому, взаєморозчиненому стані. Тобто, Серце Абсолюту справді є єдиною Структурою — в межах усього Абсолюту.

Відтворення ж Індивідуальностей відбувається лише за Їхнього виходу Частиною Себе із цього Єдиного Серця Абсолюту.

І це все — не чиїсь або мої власні фантазії: це все можна безпосередньо спостерігати нескінченну кількість разів — якщо стати достойними.

Ми — це спостерігаємо!)

Інакше кажучи, Творець — Єдиний, але складається із Багатьох, причому це Множество постійно поповнюється за рахунок тих, хто знову Входить у Нього і збагачує Його Собою.

В цьому — життя Вселенського Організму, названого людьми Абсолютом, у цьому — Його Еволюція.

І, якщо ми любимо Бога — нам належить прагнути брати участь в цьому процесі, розвиваючи себе і допомагаючи в цьому іншим.

Причому любов до Бога подібна до любові між людьми: вона включає прагнення пізнавати коханого, бажання злитися з ним, а також — прагнення дарувати себе йому.

Протилежністю цього є псевдолюбов, котру спотворені люди, однак, називають “любов’ю”. Вона складається із бажання від об’єкта своєї пристрасті (тобто, з примітивної егоїстичної пристрасті), бажання оволодіння цим об’єктом…

 

* * *

Отже, ось у чому полягає вищий смисл життя кожного з нас. І тепер нам лишається лише уточнити деякі методологічні деталі.

Любов до Бога обов’язково прямо пов’язана з вивченням, дослідженням Його. Адже без того, щоб знати об’єкт своєї любові, неможливо його повноцінно любити!

Початкові знання про Бога можна почерпнути з книг, лекцій або бесід з іншими людьми. І правильно, що початківці в релігії прагнуть до пошуку однодумців, до спілкування з ними — у тім числі, під час богослужінь, релігійних зібрань, що часто супроводжуються обрядами.

Участь в обрядах, коли розум, що бігає в інших умовах від однієї нікчемної думки до іншої, у даній ситуації відсторонюється від такої метушні й заспокоюється, — це дозволяє отримати перші відчуття містичних дотиків, за допомогою яких невтілені істоти намагаються звернути на себе нашу увагу. А на запитання, що виникають у нас в такі моменти, раптом можна отримати відповіді, що приходять неначе “нізвідки”.

(Втім, це будуть зовсім необов’язково відповіді й дотики від Божественних Вчителів — Святих Духів; але це можуть бути і “знаки уваги” з боку малорозвинених душ або представників пекла: це залежить від етичного статусу об’єкта таких впливів).

Але потім — через деякий час — буде добре, якщо у пошукача, який позитивно розвивається, почнеться наступна, третя, стадія вивчення і пізнання Бога — за межами матеріальних храмів, на просторах Творіння: в лісах, у степах, чи на водних просторах — там, де можна “розкритися” і розлитися духовним серцем вшир, у висоту й глибину — в сприятливому для цього навколишньому середовищі! Використовуючи такі можливості, можна достатньо швидко виростити себе — як духовне серце — до розмірів у кілометри, потім — у сотні й тисячі кілометрів…

Саме тут ми не лише навчаємося любити живу природу з усіма її кращими конкретними проявами, але й — через це — і її Творця. Адже неможливо полюбити Творця, не полюбивши попередньо Його Творіння!

Саме тут, а також за допомогою взаємовідносин із супутниками-однодумцями, ми навчаємося найкращим чином — правильній етиці, турботі-любові!

Тут же, долаючи труднощі, ми набуваємо достатньої сили і свідомостей, і тіл.

Тут же отримуємо найкращу можливість для правильного розвитку емоційної сфери — за допомогою співналаштування з прекрасним у живій природі.

І більш того, вивчаючи енергетику навколишнього простору, знаходячи позитивні й негативні місця сили, тренуючи себе за допомогою цього в практичному вивченні принципових якісних відмінностей всередині багатовимірного простору, — ми поступово набуваємо уяви про структуру Абсолюту.

А на багатьох позитивних місцях сили ми відкриваємо для себе можливість легкого прямого спілкування — і розмовного, і зорового — зі Святими Духами, Котрі стають нашими Божественними Вчителями — і ведуть нас далі — у Свою Обитель: в Обитель Творця.

Цей напрямок досліджень є одним із розділів екології — науки про взаємовідносини організму з середовищем, що його оточує. Воно має свою назву: екологічна психологія (або, скорочено, екопсихологія).

 

* * *

Повторю про це ще раз:

За допомогою читання книжок, відвідування лекцій і релігійних зібрань — ми отримуємо можливість лише набути деякої попередньої інформації (істинної чи неістинної) про Бога.

До речі, що я маю на увазі під неістинною інформацією про Бога? І те, що Він — не Безмежний Океан Свідомості, а літаючий чоловічок, причому в деяких сектантських віруваннях — досить кровожерливий. І те, що Він — неначе наш слуга, в обов’язки котрого входить задоволення усіх наших земних капризів… І тому нам належить лише надокучати Йому своїми нескінченно повторюваними воланнями: “Подай, Господи! Подай, Господи!…”

Але ж це огидна брехня! Істинна любов до кого б то не було, включаючи Бога, — не є хотіння від нього! Любов — це, насамперед, щире стремління дарувати, служити задля блага Коханого!

І Бог готовий наближати до Себе зовсім не тих, хто досягнув “досконалості” у розвитку в собі паразитичних якостей! А тих, хто відкидаючи власні особисті інтереси, самозречено служить Йому!

 

* * *

Проте розглянемо можливості духовного розвитку людини далі.

Освоєння мистецтва психічної саморегуляції за допомогою занять, які проводяться у спортивних залах або в домашніх умовах, дозволяє зробити себе кращими і підготувати себе таким чином до вже справжньої духовної роботи — тобто, до того стану, коли людина стає володарем не віри, а знання про Бога!

Але пряме пізнання Бога і живе постійне спілкування з Ним-Учителем — це стає реально і повноцінно можливим — лише в рамках екопсихологічної роботи.

Саме на природних дуже різноманітних місцях сили з’являються вичерпні можливості і для повного розпросторення за межами тіла — духовного серця, і для подальшого навчання у цілком конкретних, добре видимих і чутих Представників Творця, живе спілкування з Котрими стає подібним — за легкістю — спілкуванню з втіленими людьми!

Цього зовсім неможливо досягнути у стінах приміщень!

Неможливо також — інакше, як на відповідних місцях сили — ще за життя свого матеріального тіла повноцінно пізнати рай (як місце перебування) і освоїти життя в ньому! І тим більше неможливо засвоїти багато варіантів безпосереднього входження в Обитель Творця, навчитися не лише жити в ній, але й виходити з неї!

 

* * *

І остання порада, щоб тут не помилитися: не будемо забувати слів із Нового Завіту: “Бог є Світло, і немає в Ньому ніякої темряви” (1 Ін 1:5). Так. Представники Творця являються нам у вигляді Образів з найтоншого і прозорого Світла — адже Свідомість Творця і Святих Духів є найвитонченішою з усіх станів у Всесвіті.

А споглядати Його, спілкуватися безпосередньо з Ним — здатні тільки ті душі, котрі підійшли по шляху витончення близько до Нього. Зокрема — через співналаштування ось із такими туманами, пронизаними світлом ранкового ніжного сонечка!

(Нагадую, що про все це можна детально прочитати, почути й побачити в наших книгах та фільмах).

Успіхів вам на цьому Шляху!

Наш Творець — адже зовсім поряд — і поза, і всередині наших тіл, і потрібно лише зробити правильні зусилля, аби переконатися у цьому, пізнати Його… і злитися з Ним!

Ісус, зокрема, вказував (це записано у Книзі Ісуса Бена Куллена), що відстань від кожного з нас до Творця — не більша, ніж товщина тонкого аркуша паперу. І це — насправді так: це також стає повністю очевидним на відповідних місцях сили — в рамках роботи за програмою екопсихології!

Ще Ісус про це говорив так: “Блаженні чисті серцем, адже вони Бога побачать” (Мф 5:8).

І Крішна через Бхагавадгіту (11:54) вказував на те ж саме: “Лише любові дано споглядати Мене в Моїй сокровенній Суті і злитися зі Мною”.

І — “Найнеобхідніше — це любляче серце. Перша медитація — це медитація любові, в ній вам належить встановити своє серце на стремління до блага всіх істот” — це слова із проповіді Гаутами Будди.

Про те ж говорили Божественні Вчителі через Живу етику Агні-Йоги: “Потрібно спочатку звикати до витончення своїх емоцій — щоб наситити дух необхідними потягами до світу краси. Так умовне поняття стандарту (красивості) заміниться істинним розумінням краси…

Витончення емоцій — має бути введене у життя.

У лісі шукайте Моїх вказівок.

В горах слухайте Мій поклик.

У дзюрчанні струмка дослухайтеся до Мого шепотіння.

Любіть Мене — сила ваша зростає любов’ю!

Увесь світ — Тіло Господнє. А Серце Моє — вам Дім”.

І цьому ж навчає наш Сучасник Аватар Сатья Саї: “Немає в світі нічого, що б не було Проявом Бога. Не сумнівайтеся у тому, що весь космос просякнутий Богом і все ( що відбувається) міститься в Ньому. Немає жодного атома у всесвіті, який не був би пронизаний Божественним!

Я говорю про Любов, Я веду тебе по Стежині Любові.

Із усього — серце — ось що найважливіше!

… Доля людини — йти від людського до Божественності.

Мета життя — це зростати у любові, примножувати цю любов і злитися з Богом, Котрий і є сама Любов, і найкраще робити це за допомогою служіння. Для викорінення егоїзму немає нічого кращого, ніж служіння.

Нам належить … любити — допоки самі не станемо Любов’ю і не зіллємося з Богом, котрий і є Любов. Усе — просто.

Бог — це Любов, і найшвидший прямий шлях до Нього пролягає через любов у дії, в безкорисливому служінні людям.

Шукайте Його — серцем, а не очима, спрямованими на зовнішнє”.*35

 


 

*33  [10,18].

*34  [10,18].

*35  [10,18].

 

 

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Кондиционеры]