Духовне служіння
Шлях до Бога неможливо пройти без духовної допомоги іншим людям. Це об'єктивно необхідно для процесу Еволюції, тому що збільшує число посвячених у духовні знання. Це також розвиває того, хто допомагає, дає йому, зокрема, уроки психології. Адже процес духовного розвитку можна розглядати як навчання “на Бога”. А Бог є, у тому числі, досконалий Психолог, Душезнавець.
На духовному Шляху, як на війні, яскраво проявляються й катастрофічна для великої кількості людей тупість деяких “начальників”, і самовідданий мудрий героїзм інших, що рятує багатьох.
В цих битвах активуються емоції людей, висвітлюється людське боягузтво, що зводить багатьох маловірів з розуму, загострюються прояви як інших порочних, так і високих душевних властивостей.
“Характер воїна” справжнього духовного подвижника загартовується у відбитті атак заздрісників, агресивних дурнів.
Неприв’язаності до людей учать зраджувати колишніх “кращих друзів”.
Рятуючи інших, що йдуть із ним, за ним, — подвижник розвиває себе, вирощуючи в собі під час битв перед лицем Бога — Любов, Мудрість і Силу, поступово набуваючи в такий спосіб Божественності.
У чому повинна полягати початкова духовна допомога іншим людям? Перше — у формуванні в них вірного уявлення про Бога й про Шлях до Нього. Друге — у навчанні регулюванню своєї емоційної сфери.
... А інтелектуально й етично гідних людей можна навчати й мистецтву медитації.
Але перш, ніж приступити до серйозної медитативної роботи, кожному учневі належить очистити тіло від енергетичних забруднень: з брудного й внаслідок цього хворого тіла — вихід у тонкі еони, до Бога, неможливий.
Починати езотеричні практики треба не інакше, як з адептами, які відмовилися від “забійного” харчування й уживання алкоголю, тютюну й інших подібних отрут, від тісного спілкування (включаючи сексуальне) з енергетично грубими людьми.
Учні також повинні поставити собі першочерговим завданням утвердження себе в Любові й Спокої.
І тих, які в процесі роботи сходять з цього шляху або не роблять успіхів, — треба від занять відстороняти заради їхнього власного блага. Тому що ті самі психотехніки можуть вести одних, які витончують себе й ростять себе як Любов, — до Бога, а тих, які йдуть інакше, — у пекло, роблячи з них дияволів.
Останнє я спостерігав багаторазово в різних містах і країнах, у тому числі там, де впроваджувалися методи, розроблені за моєї участі. Деякі викладачі заради грошей, слави чи просто внаслідок злочинної безвідповідальності починали навчати психоенергетичним прийомам усіх бажаючих, без ретельного відбору. Це приводило й до особистих катастроф, і навіть до утворення в одному випадку злочинного угруповання [9].
Ще я мав раніше необережність показати багатьом, які виявилися згодом недостойними, прекрасні місця сили. Тепер... я зустрічаю там відвертих чорних магів, що тренуються на них, залишаючи сліди свого енергетичного бруду, оскверняючи святість тих місць...
Але на духовному Шляху не може мати місце насильство одних людей над іншими. Я не маю ніякого права жадати від тих збоченців, щоб вони туди не ходили, не ростили із себе дияволів... Адже Бог дав їм свободу волі. І вони мають повне право йти в пекло. Побувавши в пеклі, вони, може бути, захочуть із нього вирватися. І тоді їм, можливо, допоможуть і мої книги...
Одна із премудростей полягає в тому, що в Обитель Творця неможливо кого-небудь “затягнути”. Це не потрібно Йому, та й нереально: адже духовний Шлях — це, насамперед, якісне перетворення себе, а не, скажімо, сходження на якусь гору. І йти цим шляхом може й мусить неодмінно сама людина, інші можуть лише показувати їй дорогу.
Кожна людина повинна абсолютно вільно сама будувати свої взаємини з Богом. Тому ніякій “релігійній дисципліні” і взємопідкоренню людей і духовних груп місця бути не може. Кожний повинен розвиватися в повній відповідності зі своєю свободою волі, даною йому Богом. Порушення цього принципу спотворює гармонію Еволюції, заважає Богові вести нас до Себе.