Праця в матеріальному світі
Для будь-якої людини, навiть якщо вона ще не доросла до усвідомлення релiгiйних iстин, iстотнi два принципи у ставленні до своєї роботи. Це — поряднiсть плюс прагнення якомога бiльшому навчитися. Другий принцип має на увазi не тiльки прагнення до навчання, але й досить часту змiну напрямкiв докладання своєї працi, змiну робочих мiсць. На кожне нове мiсце ми в такому випадку приходимо, уже збагаченi досвiдом роботи на всiх попереднiх. Це значно збагачує життєвий досвiд, розвиває iнтелектуально, створює об'єктивну передумову для шанобливого ставлення з боку iнших людей.
Для релiгiйної ж людини ставлення до працi припускає ще серйозніший пiдхiд. А саме, треба ставитися до своєї соцiальної активностi, як до служiння Боговi.
Це називається карма-йогою. Карма-йога — це шлях удосконалювання себе, допомагаючи Богові в Його Еволюцiї. Конкретно це виражається, насамперед, у рiзноманiтнiй допомозi iншим людям — в тiм, що їм дiйсно корисне, включаючи духовну допомогу.
При цьому треба намагатися служити саме своїми вищими здібностями. А також прагнути до оволодiння усе вищими навичками для свого служiння [10,18].
Особиста матерiальна зацiкавленiсть у такому ставленні до справи вiдходить на далеке мiсце. Адже таке служiння є вираженим проявом своєї любовi до Бога й людей. Чи можна продавати свою любов за грошi?
Крішна про це говорив так: “Дивiться на справу, а не на вигоду вiд неї... Нещаснi тi, якi дiють заради нагороди за свою дiяльнiсть.” [10,18] (Бхагавадгіта, глава 2:47,49).
Карма-йога, однак, зовсiм не є принципом безкорисливої роботи. Але карма-йог харчується “залишками вiд своїх жертвопринесень”, як це образно пояснював Крішна [10,18] (Бхагавадгіта, глава 3:13).
Втiм, i тi, кому надається допомога, не повиннi забувати, що їхньому помiчниковi теж треба за щось купувати їжу, чимось платити за транспорт, житло та iнше. Згадаймо слова Ісуса Христа на цей рахунок: “Трудящий гiдний їжi” (Мф 10:10), “Трудящий гiдний нагороди за свою працю” (Лк 10:7). І дуже важливі слова Крішни iз Бхагавадгіти: “Злодiй — той, хто на отриманi дарунки не вiдповiдає дарунками” [10] (Бхагавадгіта, глава 3:12).
Шляхом постiйного iнтенсивного духовного пошуку i не iнакше, як служiння за принципами карма-йоги, людина розвиває в собi й Любов, i Мудрiсть, i Силу.
Ми вже багато говорили про Любов, поговоримо зараз про Мудрiсть — якість, без якої неможливо стати досконалими, неможливо прийти до Злиття з Богом.
Мудрiсть — це знання всього найголовнішого: який Вiн — Бог, що таке людина, який її сенс життя, що таке Еволюцiя Всесвiтньої Свiдомостi. Це також — знання рiзноманiття душ, умiння розрiзняти людей за їхнiми якостями, здібностями, психогенетичними вiковими можливостями. Це також — знання Прямого Шляху до Досконалостi й рiзноманiтних варiантiв вiдхилення вiд нього. Це — знання того, як можна допомогти в Еволюцiї кожнiй людинi, визначивши для неї доступну їй форму духовної допомоги.
Мудрiсть набувається шляхом теоретичних дослiджень і практичного досвiду. Перше полягає у вивченнi iнструкцiй, якi Бог неодноразово посилає втiленим людям, а також у пiзнаннi досвiду людських шукань i блукань на Шляху до Нього. Практичні ж знання людина одержує через вивчення себе й Бога на духовному Шляху, а також у процесi духовного служiння, у духовнiй творчостi.
