Що таке Любов
Любов — багатоаспектна. Вона виявляється i як дбайливiсть, i як нiжнiсть, i як вiдданiсть, i як самопожертва, i як активне служiння Богу, реалiзоване в служiннi людям й iменоване карма-йогою (роботою не заради себе, а заради Бога), i т.ін.
Але "фундаментом" любовi є постiйне перебування свiдомiстю в анахаті, перетворення — через це — себе як свiдомостi в постiйну емоцiю любовi, випромiнювану на всiх людей, на все живе. Одним з головних її проявiв є нiжнiсть, у тому числi, сексуально забарвлена. При цьому не можна не вiдзначити, що етично правильне сексуальне життя прямо сприяє розвитку в людях любовi.
Бог є Любов. Прагнучи до Злиття з Ним, ми теж повиннi перетворитися в Любов — у свiдомостi, що перебувають у станi постiйної Богоподiбної Любовi. Саме тодi ми стаємо тими учнями Бога, яких Вiн, навчивши подальшим премудростям, приймає в Себе. Це i є головна умова руху по Прямому Шляху до Нього.
А тi люди, що ворогують проти любовi, тi — вороги Бога.
Розвивши духовне серце спочатку усерединi свого тiла, адепт Прямого Шляху навчається розширювати його за межi тiла — спочатку на кiлька метрiв, потiм заповнюючи ним усю Землю, потiм — ще ширше. Саме це i буде оптимальним варiантом розтотожнювання себе з тiлом, правильного росту iндивiдуальної свiдомостi, знаходження навичок iснування i дiї поза тiлом ще при його житті.
Людина, що розвила себе до такого ступеня, втрачає прихильнiсть до свого тiла, перестає страшитися його смертi: адже вона переконується, що володiння тiлом для неї тепер значення не має, а смерть тiла лише позбавить вiд зайвих земних турбот. Такий подвижник виявляється в безпосереднії близині вiд того моменту, коли Творець вiдкриє йому Себе i впустить у Свою Обитель.
