Нiл Дональд Вальш — РОЗМОВА З БОГОМ
"Як Бог говорить i з ким?" Коли я запитав це, от яку вiдповiдь я одержав:
- Я говорю з кожним. Увесь час. Питання не в тiм, з ким Я говорю, але в тiм, хто слухає.
... Давай замiнимо слово "говорити" на слово "спiлкуватися". Це — бiльш придатне слово, бiльш повне, бiльш точне. Коли ми намагаємося говорити один з одним — Я з тобою, ти зі Мною — ми вiдразу звужуємо спiлкування... обмеженiстю слiв. З цiєї причини Я не спiлкуюся, використовуючи тiльки лише слова. Звичайно Я рiдко до них прибiгаю. Найбiльше часто Я спiлкуюся через емоцiї (тобто впливаючи на вашу емоцiйну сферу).
Емоцiї — це мова душi.
Якщо ти хочеш знати, що для тебе iстинно у вiдношеннi чогось, то подивися, що ти почуваєш щодо цього.
... Я також спiлкуюся через думки. Думка й емоцiя — це не те саме, хоча вони можуть виникнути одночасно. При спiлкуваннi через думки Я часто застосовую образи i картини. З цiєї причини думки бiльш ефективнi для передачi спiлкування, чим просто слова.
На додаток до думок i емоцiй, Я також використовую досвiд як великий засiб спiлкування.
І пiд кiнець, коли емоцiй, думок i досвiду недостатньо, Я використовую слова. Слова — найменш ефективний провiдник спiлкування. Вони найбiльш пiдлягають невiрнії iнтерпретацiї, бiльш часто неправильно розумiються.
Чому так? Так через те, чим є слова. Слова — це просто вимови: шуми... Вони — лише символи, позначення, значки. Вони — не є iстина. Вони не є реальними речами.
Слова можуть допомогти тобi зрозумiти щось, але досвiд дозволяє тобi знати. І все-таки дещо ти не можеш пiзнати на досвiдi. Тому Я дав тобi iншi iнструменти пiзнання. Вони звуться думками. І емоцiями — теж.
Найбiльша iронiя — у тiм, що ви найбiльшу важливiсть вiдвели Слову Божому i зовсiм мало — (особистому) досвiду.
Настiльки низька оцiнка досвiду вiдбувається з тiєї причини, що, коли твоє досвiдчене вiдчуття Бога вiдрiзняється вiд того, що тобi сказали про Бога, ти автоматично вiдкидаєш свiй досвiд i вiриш словам. А повинно бути зовсiм навпаки.
Твiй досвiд i твої емоцiї представляють те, що ти фактично й iнтуїтивно знаєш. Слова ж можуть лише символiзувати те, що ти знаєш i часто сплутують твоє знання.
... Не всi емоцiї, не всi думки, не будь-який досвiд i не всi слова йдуть вiд Мене. Багато слiв були вимовленi iншими вiд Мого iменi. Багато думок i багато емоцiй викликанi причинами, не породженими Мною прямо.
Задача — у тiм, щоб навчиться розрiзненню.
Велика частина Моїх послань — ... (не сприймається). Деякi — через те, що здаються занадто гарними, щоб бути правдою. Іншi — тому, що їм занадто важко слідувати. Багато — просто через невiрне розумiння.
... Я нiколи не примушую тебе. Тому, що Я дав тобi свободу волi — силу поводитися так, як ти вибираєш, — i Я нiколи не заберу її в тебе, нiколи!
... Багато людей вирiшили вiрити, що Бог спiлкується тiльки особливим чином i тiльки з особливими людьми.
... Ти не повинен слухати Мене, якщо ти вирiшив, що iншi вже чули вiд Мене про все, i ти тепер можеш слухатися їх.
(Адже) слухаючи вiд iнших те, що, на їхню думку, вони почули вiд Мене, ти взагалi не повинен думати.
І це — головна причина, по якiй бiльшiсть людей вiдвернулося вiд Моїх послань на персональному рiвнi. Якщо ти визнаєш, що одержуєш послання безпосередньо вiд Мене, то це — твоя вiдповiдальнiсть — тлумачити їх. Набагато спокiйнiше i легше прийняти тлумачення iнших (навiть якщо вони жили 2000 рокiв тому), ніж намагатися зрозумiти послання, що ти, може бути, одержуєш у цей самий момент.
... Я запрошую тебе до нового виду спiлкування з Богом — двостороннього спiлкування.
... (Але) Я не зможу сказати тобi Мою Правду, поки ти не перестанеш говорити Менi свою.
... (І) Ти не зможеш пiзнати Бога, поки не перестанеш говорити собi, що вже знаєш Бога.
- Але моя правда про Бога виходить вiд Тебе.
- Хто сказав це?
- Iншi
- Хто iншi?
- Пастори. Священики. Рабини. Книги. Бiблiя, зрештою!
- Вони не є авторитетними джерелами.
- ... Я стiльки усього хочу сказати Тобi, стільки запитати. Навiть не знаю, з чого почати.
До приклада: чому Ти не показуєш Себе? Якщо, дiйсно, є Бог i Ти — це Вiн, чому Ти не покажеш Себе так, щоб усi ми це зрозумiли.
- Я робив це знову i знову. Я роблю це знову прямо зараз.
- Нi, я маю на увазi — розкрити Себе незаперечним образом, що неможливо буде заперечувати.
- Примiром, яким?
- Примiром, з'явитися прямо зараз перед моїми очима.
- Я так i роблю прямо зараз.
- Де?
- Скрiзь, куди б ти не дивився.
- Нi, я маю на увазi — незаперечним способом. Таким, який би нiхто не змiг заперечувати.
- И який це повинен бути спосiб? У якому образi чи якiй формi ти б хотiв, щоб Я з'явився?
- У тiм образi чи в тiй формi, що Ти дiйсно маєш.
- Це неможливо, оскiльки Я не маю образу чи форми, що ви могли б зрозумiти. Я можу прийняти образ чи форму, зрозумiлi для вас, але тодi кожний вважає, що побачене їм i є один єдиний образ чи форма Бога, а не просто одна з багатьох.
Люди вважають, що Я є те, яким вони Мене бачать, а не те, яким не бачать. Але Я — Велике Невидиме, а не те, чим Я викликаю Себе бути в якийсь конкретний момент. У визначеному змiстi, Я є те, що не є Я. Саме з "не є-я" Я приходжу i завжди туди повертаюся.
Але, коли Я приходжу в якiйсь однiй формi... — у якій, як Я вважаю, люди зможуть зрозумiти Мене, — вони назавжди привласнюють Менi цю форму.
І якщо Я прийду в якiйсь iншiй формi,... то першi скажуть, що це з'явився не Я, оскiльки Я виглядаю не так, як у них, i говорю не те ж саме — тому як це можу бути Я?
Бачиш, не має значення в якiй формi чи яким образом Я розкриваю Себе. Який би образ Я не вибрав i яку б форму Я не прийняв — жодна не буде незаперечною.
- Але якщо Ти зробиш що-небудь, що доведе, що це — дiйсно Ти, поза всякими питаннями i сумнiвами...
- ... І все рiвно знайдуться тi, хто скажуть, що це — диявол чи просто чиясь уява...
Якщо Я виявлю Себе як Усемогутнiй Бог, Владика Землi i Неба i зрушу гори, щоб довести це, — усе-таки будуть тi, хто скажуть: "Це — Сатана".
Але так i повинно бути. Тому що Бог не розкриває Божественної Самосутностi через зовнiшнє сприйняття, але лише через внутрiшнє пiзнання. І коли внутрiшнє пiзнання вiдкрило Свою Богосутність, зовнiшнє сприйняття стає непотрiбним. Якщо ж (вам) потрiбно зовнiшнє сприйняття, то внутрiшнє пiзнання неможливе.
... (Ще) — ти не одержиш (вiд Бога) те, про що просиш, i не зможеш мати те, чого хочеш. Тому, що саме прохання — це твердження про вiдсутнiсть.
... Вдячнiсть — от найбiльш вагоме твердження, звернене до Бога...
Тому нiколи не проси. Дякуй!
... Якщо ж ти просиш i благаєш, у тебе буде мало шансiв випробувати те, що, як тобi здається, ти вибираєш, оскiльки... думка, що стоїть за кожним проханням, є твердженням про те, що в тебе немає того, чого ти бажаєш. Ця... думка i стає твоєю реальнiстю.
... Бог — спостерiгач, а не творець (земних благ для людей). Бог готовий допомогти тобi в життi, але не таким чином, як ти мiг би очiкувати.
... Бог створив процес життя i саме життя, як ти його знаєш. І Бог дав тобi свободу вибору — чинити з життям так, як ти побажаєш.
... Бог має повну силу сполучити намiри i результати. Ти не можеш повiрити i не повiриш у це (хоча i затверджуєш, що Бог усемогутнiй), i тому ти повинний створити в своїй уявi силу, рiвну Богові, щоб знайти причину, що заважає виконанню волi Бога. Так ви створили у вашiй мiфологiї iстоту, називану "диявол". Ви навiть уявили, що Бог воює з цiєю iстотою (думаючи, що Бог вирiшує проблеми так само, як i ви). І, зрештою, ви уявили, що Бог може навiть програти в цiй вiйнi.
... Але — що, якби ти прийняв нове рiшення? Який тодi був би результат?
І Я скажу тобi який: ти жив би, як Будда жив, як Ісус жив, як жив кожен святий, котрого ви боготворите.
Але тодi, як i було з бiльшiстю цих святих, люди не зрозумiли б тебе. І, коли ти спробував би пояснити їм твiй стан спокою, твою радiсть життя, твiй внутрiшнiй екстаз, — вони б слухали твої слова, але не почули б їх. Вони спробували б повторювати твої слова, але додали б до них своє.
Потiм вони здивувалися б: як це ти можеш мати те, що вони не можуть знайти. І тодi в них стали б рости ревнощi. Незабаром ревнощi звернулися б у лють, i у своїй злостi вони спробували б переконати тебе, що це ти не розумiєш Бога.
І, якби їм не вдалося розладити твою радiсть, тодi вони стали б прагнути нанести тобi шкоду — настiльки велика була б їхня лють. А коли ти сказав би їм, що це не має значення, що навiть смерть не зможе перервати твою радiсть, похитнути твою iстину, тодi б вони точно убили тебе. І потiм, коли вони побачили б, як спокiйно ти прийняв смерть, вони б назвали тебе святим i стали б любити знову.
... Якби ти знав, що ти є найпрекрасніша, найгарніша, найчудовіша iстота, що коли-небудь, створював Бог — ти б нiколи не боявся!
... Але ти не знаєш, хто ти є, i вважаєш, що ти — набагато менше. А вiдкiля ти сприйняв iдею про те, що ти набагато менш прекрасний, чим насправдi? Вiд тих людей, яким ти довiряв в усьому..
... Ти забув, як можна бути улюбленим без всяких умов. Ти не пам'ятаєш вiдчуття любовi Бога. І ти спробував представити, що любов Бога повинна бути подiбна тiєї, котру ти бачиш в світі.
Ти проецирував роль (земного) "батька" на Бога i представив Його як Бога, що судить, нагороджує чи карає на пiдставi того, наскiльки добре Вiн оцiнює твої вчинки. Але це — примiтивний погляд на Бога, заснований на вашiй мiфологiї. Вiн не має нiчого загального з тим, хто є Я.
Була створена в такий спосiб цiла теорiя про Бога, заснована на людському досвiдi, а не на духовних iстинах...: на страху..., на iдеї про грiзного, мстивого Бога. Її... думка невiрна, але заперечувати цій думці означало б зруйнувати всю вашу теологiю. І хоча нова теологiя, що замiнила б її, стала б вашим щирим порятунком, ви не можете її прийняти, оскiльки iдея Бога, Якого не треба боятися, Що не судить i в Якого немає причин карати, — занадто прекрасна, щоб вмiститися у вашi навiть самi смiливi представлення про те, Хто i Що є Бог.
... Я учу тебе от чому: коли ти вибереш (робити) вчинки, спонукуванi любов'ю, — тодi ти зробиш бiльше, нiж виживеш, бiльше, нiж виграєш,... бiльше, нiж доможешся успiху. Тодi ти відчуєш повну славу Того, Хто є Я и Ким ти можеш бути.
Для того, щоб зробити це, ти повинний залишити навчання своїх... що помиляються... наставникiв, i слухати навчання тих, чия мудрiсть виходить з iншого джерела.
... Моя задача для тебе — у тiм, щоб ти пiзнав себе як Мене.
... Шлях до зменшення болю, що ти зв'язуєш iз земним досвiдом i з подiями, що вiдбуваються з тобою i з iншими, — в тiм, щоб змiнити своє вiдношення до них.
Ти не можеш змiнити зовнiшню подiю (оскiльки вона створена багатьма вами, а ти ще не вирiс у своїй свiдомостi досить, щоб змiнювати iндивiдуально те, що було створено колективно); тому ти повинний змiнити внутрiшнє сприйняття. У цьому лежить шлях до майстерностi в житті.
Нiщо не болiсно саме по собi. Бiль — це результат неправильної думки. Це — помилкове мислення.
... Але не засуджуй i не проклинай, оскiльки ти не знаєш, чому подiя вiдбувається i до чого вона веде.
... Я нiколи не встановлював, що — "правильно" i що — "неправильно", "роби" i "не роби". Зробити так означало б залишити тебе без найбiльшого дарунка — здатностi надходити так, як ти побажаєш i випробувати результат цього... Сказати тобi не робити щось — означало б заборонити тобi. Заборонити тобi означало б обмежити тебе...
Є тi, хто говорять, що Я дав тобi свободу волi. У той же час вони затверджують, що, якщо Ти не пiдкоришся Менi, Я відправлю тебе в пекло. Яка ж це свобода волi? Хiба це не робить посмiховище з Бога — не говорити нiчого про щирi взаємини мiж нами?
... Є пекло, але це — не те, що ти думаєш, i ти випробуєш його не по тим причинам, про якi тобi говорилося.
- Що таке пекло?
- Це — досвiд, породжуваний найгiршими можливими наслiдками твоїх виборiв, рiшень i створiнь.
... Пекло — це протилежнiсть радостi. Це — нездiйснення. Це — знати, хто i що ти є i не зумiти випробувати це.
... Але не iснує пекла, як мiсця, що ви придумали, де тебе спалюють у якомусь вiчному вогнi чи де ти перебуваєш у якомусь станi вiчного мучення. З якою метою Я став би створювати його?
Навiть якби Я і дотримував надзвичайно не-божественної думки про те, що ти не "заслуговуєш Небес", то навiщо Я став би прагнути якимсь чином помститися чи покарати тебе за твою невдачу? Хiба не було б простiше видалити тебе? Що за мстива частина Мене має потребу в тiм, щоб пiддавати тебе вiчному стражданню, що навiть не опишеш у словах?
Якщо ти вiдповiси, що це необхiдно для правосуддя, то хiба простого вiдмовлення в спiлкуваннi зі Мною на Небесах не було б достатньо? Навiщо ще було потрiбно б заподiювати бiль?
Кажу тобi, що немає такого досвiду пiсля смертi, який ви склали у ваших теологіях, побудованих на страхові. Але є досвiд душi настiльки нещасливої, настiльки неповної, настiльки меншої, ніж цiле, настiльки вiддiленої вiд найбiльшої радостi Бога, що для тебе (як душi) це було б пекло. Але — говорю тобi — Я не посилаю тебе туди i не роблю так, щоб цей досвiд приключився з тобою. Ти, ти сам, створюєш цей досвiд...
Але такий досвiд нiколи не вiчний. Вiн i не може таким бути, оскiльки не в Моїх планах, щоб ти був вiддiлений вiд Мене навiчно...
- Але раз пекла немає, то, виходить, я можу робити те, що я хочу, вчиняти так, як побажаю, без страху покарання?
- А саме страх тобi потрiбний для того, щоб бути, робити i мати те, що внутрiшньо правильно? Тебе треба залякувати, щоб ти "був гарним"? І що значить "бути гарним"? Хто це вирiшує? Хто створює принципи? Хто встановлює правила?
Я скажу тобi хто: ти сам собi встановлюєш правила. Ти створюєш принципи. Ти сам вирiшуєш, наскiльки добре ти надiйшов, чи добре ти зробив. Оскiльки саме ти вирiшуєш, хто i що ти є i ким ти хочеш бути.
... Чи мушу Я... карати тебе за вибiр, що Я Сам надав тобi?
Це питання ти повинен задати собi перед тим, як привласнювати Менi роль Бога, що судить.
Пряма вiдповiдь на твоє питання — так, ти можеш робити те, що хочеш, без страху покарання. Однак тобi корисно знати про наслідки.
Наслiдки — це результати, природний результат. Вони зовсiм не є карою чи покаранням. Наслiдки просто собою i є — тобто тим, що випливає з природного застосування природних законiв.
... Те, що тобi здається покаранням чи що ти називаєш злом чи невдачею, — це не бiльш нiж природний закон, що виявляє себе.
... Я не зроблю для тебе нiчого, чого ти сам для Себе не зробиш. Це — закон, i це — пророкування.
... Я говорю тобi: не буває випадкових збiгiв i немає випадкових подiй. Кожний випадок i кожна подiя була покликана тобою до тебе, щоб ти мiг створити i випробувати, хто ти дiйсно є. Любий істинний Майстер знає це. От чому Майстер залишається незворушним перед обличчям найгiрших подiй (як ти їх визначаєш).
... Я говорив вам про всi закони з початку часiв. Знову i знову Я говорив вам про них. Учителя за Вчителем Я посилав вам. Але ви не слухаєте Моїх Учителiв. Ви вбиваєте їх.
... Ти затверджуєш, що кожна (Моя) обiцянка, що дає тобi силу i гарантує любов Бога, повинна бути помилковою обiцянкою диявола. Бог нiколи не зробив би подiбної обiцянки, — говориш ти собi, — тiльки диявол мiг би: щоб спокусити тебе до заперечення істинної сутностi Бога як грiзного, що судить, ревнивого, мстивого i караючого всiх i вся.
І хоча подiбний опис бiльше пiдходить пiд опис диявола..., ти приписав дияволоподібні риси Богу...
- Я намагаюся позбутися свого страху. Чи розповiси Ти менi — знову — про закони?
- Перший Закон — у тiм, що ти можеш робити, мати i бути усiм, чим ти тiльки можеш уявити. Другий Закон — у тiм, що ти притягаєш те, чого боїшся.
... Залишiть вашi забобони, що викликають у масах занепокоєння й озлобленiсть i не дають надiї на майбутнє. Скасуйте вашi безглуздi табу й обмеження, якими ви оточили сексуальну енергiю. Замiсть цього допоможiть iншим зрозумiти, як вона прекрасна, i навчить правильно нею користуватися.
... (Ще) у своїй мiфологiї ви представляєте Єву "поганою" — спокусницею, що покуштувала плiд пiзнання добра i зла i хитрiстю змусила Адама слідувати їй. Цей мiфологiчний образ дозволяв вам представляти жiнок винними в "падiннi" чоловiкiв протягом усiєї вашої iсторiї, що привело до всiляких перекручувань у життєвому укладi — не говорячи вже про безглуздi i перекрученi погляди на секс (як ти можеш одержувати таке задоволення вiд такої поганої речi?!).
... Я створив середовище, в якому ти можеш вибрати стати Богом,... у якому ти можеш пiзнати Божественну всемогутнiсть в актi творіння. А не просто у видi поняття, у якому... душа... може пiзнати себе як Свiтло.
... По сутi, Майстри — це тi, хто вибирали тiльки любов. У кожен момент. У кожну мить. При будь-яких обставинах. Навiть коли їх убивали, вони любили своїх убивць. Навiть коли над ними глумилися, вони любили своїх мучителiв.
Для тебе це дуже важко зрозумiти i ще сутужнiше вiдтворити. Але проте, це — те, що кожен Майстер коли-небудь робив. Не має значення, у чому була фiлософiя, не має значення, у чому була традицiя, не важливо, у чому була релiгiя — але це є те, що робив кожний Майстер.
... На всiх шляхах людського життя ця iстина звучала так: Любов — от вiдповiдь. Але ти не почув.
... Запитай Мене, що завгодно. Усе, що завгодно! Я зумiю донести до тебе вiдповiдь. Весь всесвiт Я використовую, щоб зробити це. Тому будь уважний. Ця книга — далеко не єдиний засiб, доступний Менi. Постав запитання i вiдклади книгу. Але дивися, слухай: слова пiснi, що ти незабаром почуєш, iнформацiя в статтi, що ти незабаром прочитаєш, iсторiя в кiнофiльмi, що ти незабаром побачиш, просто фраза випадкового перехожого, що ти зустрiнеш. Чи шепiт рiки, океану, подуву вiтерцю, що пестять тебе: усе це — Мої вiсники, усi цi шляхи вiдкритi для Мене. Я буду говорити з тобою, якщо ти будеш слухати. Я прийду до тебе, якщо ти запросиш Мене. І Я покажу тобi, що Я завжди був тут. Завжди i в усiм.
* * *
Дозволь Менi пояснити тобi дещо. Ти вважаєш, що Бог виглядає в життi якимсь певним чином. Це — дуже небезпечна iдея.
Вона не дозволить тобi бачити Бога в усьому. Якщо ти думаєш, що Бог виглядає лише як щось одне, чи звучить лише як щось одне, чи Вiн є лише щось одне — то ти увесь час будеш дивитися повз Мене. Ти проведеш усе своє життя, шукаючи Бога, i не знайдеш Його. Тому, що будеш шукати не Його.
... Ти думаєш, Бог не може смiятися? Ти вважаєш, що Богу не приємний гарний жарт? Ти уявляєш, що Богу не вiдомий гумор? Говорю тобi: це Бог придумав гумор!
Ти вважаєш, що про Мене можна говорити тiльки лише приглушеним голосом? Що сленг i "мiцнi слiвця" не прийнятнi для Мене? Говорю тобi: з Богом можна говорити так, як ти говориш зi своїм кращим приятелем.
Ти думаєш, що є слово, що Я не чув? Є щось, що Я не бачив? Є звук, не знайомий для Мене?
... Якщо твої принципи служать тобi — дотримуй їх. Обґрунтовуй їх. Бори, захищаючи їх. Але прагни боротися так, щоб нiкому не заподiяти шкоди...
- Ти говориш "дотримуй своїх принципiв", але перед цим сказав, що всi мої принципи неправильнi. Поясни це.
- Я не сказав, що твої принципи неправильнi. Але i не говорив, що вони правильнi. Вони — просто судження, думки, рiшення. І здебiльшого — рiшення, прийнятi не тобою, а кимсь iншим: твоїми батьками, можливо, твоєю релiгiєю, твоїми вчителями, iсториками, полiтиками.
Лише далеко не всi зi своїх поглядiв ти прийняв як iстину на пiдставi суджень, що ти — особисто ти — зробив, виходячи зi свого власного досвiду. Але саме досвiд — це те, навiщо ти тут. І саме зi свого досвiду ти повинний створити себе. А ти створив себе з досвiду iнших.
... Найбiльш яскраво це видно на прикладi вашого вiдношення до сексу.
Кожний знає, що секс може бути дуже нiжним, окриляючим, даруючим силу, що активує, позитивним, таємним, об'єднуючим i зцiлювальним досвiдом фiзичного життя. Вiдкривши цю iстину досвiдченим шляхом, ти вирiшив, усе-таки, прийняти замiсть неї судження, думки й iдеї про секс, розповсюджуванi iншими — тими, хто особисто зацiкавленi тим, якi в тебе погляди.
Цi судження, думки й iдеї прямо суперечать твоєму власному досвiду. Але, оскiльки ти не хочеш вважати своїх учителiв неправими, то переконуєш себе, що неправильним є твiй досвiд. У результатi ти вiддаєш свою iстину про це з руйнiвними для себе наслiдками.
Ти так само надiйшов у вiдношеннi грошей. Щораз, маючи багато грошей, ти почуваєш себе вiдмiнно. Ти радуєшся, одержуючи їх, i радуєшся, витрачаючи їх. У цьому немає нiчого поганого, нiякого зла, нiчого споконвiчно "неправильного". Але в тебе настiльки проникнуло навчання iнших з цього приводу, що ти вiдкидаєш свiй власний досвiд на користь їх "iстини".
Прийнявши ж цю "iстину" як свою, ти сформував свої переконання на цей рахунок — переконання, що є дiючими. Так ти створив ту реальнiсть навколо грошей, що вiдштовхує їх вiд тебе, — оскiльки навiщо тобi те, що є "поганим"?
На подив, ти створив таке ж протирiччя у вiдношеннi Бога. Усе, що твоє серце почуває про Бога, говорить тобi, що Бог — гарний. Усе, чому твої вчителi учать тебе про Бога, говорить тобi, що Бог — поганий. Твоє серце говорить тобi: люби Бога без остраху. Твої ж учителя говорять тобi, що Бога треба боятися, оскiльки Вiн — страшний Бог. І ти повинний жити в страху Божої кари — вчать тебе. Ти повинний тремтiти в Його присутностi. Усе своє життя ти повинний страшитися Божого суду...
Тобi говорять, що Бог — це прощення i жаль, але, якщо ти не попросиш про прощення "правильно", якщо ти не "прийдеш до Бога" "правильним шляхом", то твоє благання не буде почуте, твiй плач залишиться без вiдповiдi. І навiть це було б не так вже й погано, якби був саме єдиний "правильний шлях"; але їх — настiльки ж багато, скiльки є вчителiв, які про це вчать.
Бiльшiсть з вас, тому, проводять свої життя в пошуках "вiрного" способу поклонятися, служити, пiдкорятися Богу. Вся iронiя тут — у тiм, що Я зовсiм не хочу твого поклонiння, i тобi зовсiм не обов'язково брати участь у "богослужiннях".
Такого поводження жадали вiд людей монархи протягом вашої iсторiї; то були, як правило, егоїстичнi тирани i їм подiбнi. Їхнi вимоги не можуть бути вимогами Бога, у якому завгодно змiстi. Дивно, що людство ще не зрозумiло, що подiбнi вимоги — це фальшивка, що не має нiякого вiдношення до потреб чи бажаннь Бога.
... У момент твого повного усвiдомлення, що може прийти до тебе колись, ти теж будеш вiдчувати себе так само, як i Я: завжди радiсним, люблячим, усе приймаючим, благословляючим i вдячним...
- Моє життя зовсiм не досконале i далеке вiд того, щоб бути досконалим. По сутi, я — просто купа недосконалостей. Я бажаю — iнодi я бажаю всiм своїм серцем — виправити їх; я знаю, що менi заважає, у чому причина подiбного мого поводження, що викликає мої спади. Напевно, тому я i прийшов до Тебе. Я не мiг знайти вiдповiдi сам.
- Я радий, що ти прийшов. Я увесь час був тут, щоб допомагати тобi. І зараз Я тут. Ти не повинний знаходити вiдповiдi поодинцi. І нiколи не був повинен.
- Але це виглядає так... самовпевнено: просто сидiти i розмовляти з Тобою, i тим бiльше уявляти, що Ти — Бог — вiдповiдаєш менi; я маю на увазi — це просто божевiлля.
- Розумiю. Значить автори Бiблiї були нормальними людьми, а ти — божевiльний.
- Автори Бiблiї були свiдками життя Христа i правдиво записали те, що вони бачили i чули.
- Автори Бiблiї були великими вiруючими i великими iсториками. Вони зiбрали відомості, що дiйшли до них чи до їхнiх друзiв вiд iнших...
Але не все, записане авторами Бiблiї, було включено в остаточну версiю.
Незабаром виникли "церкви" навколо навчання Христа, i, як це часто трапляється, коли люди поєднуються навколо якоїсь могутньої iдеї, у цих церквах чи анклавах знайшлися тi, хто вирiшували: які саме частини Iсторiї Ісуса повиннi бути розказанi i як. Цей процес добору i редагування продовжувався пiд час збору, написання i публiкування Євангелiй i Бiблiї.
І навiть кiлька столiть пiсля того, як первiснi Євангелiя були записанi, Церковний Собор визначив ще раз, якi доктрини й iстини повиннi бути включенi в офiцiйну Бiблiю, а якi з них "рано" чи "небажано" вiдкривати для мас.
Крiм того, були ще й iншi священнi тексти, записанi звичайними людьми в моменти натхнення, i ти — не бiльш божевiльний, чим кожний з них.
... Але давай повернемося до сутi твого питання. Чому ти вважаєш божевiллям, якщо ти можеш вести дiалог з Богом? Ти не вiриш у молитву?
- Вiрю, але це — iнше. Для мене молитва завжди була однобiчною. Я просив, але Бог залишався непохитним.
- Бог нiколи не вiдповiдав на молитву?
- О, звичайно вiдповiдав, але нiколи — словесно. У моєму життi траплялися всiлякi речi, що, як я переконаний, були вiдповiддю — дуже прямою вiдповiддю — на молитву. Але Бог нiколи не говорив зі мною.
- Розумiю. Виходить, Бог, у Якого ти вiриш, — цей Бог може все, але Вiн тiльки не може говорити.
- Звичайно, Бог може говорити, якщо захоче. Просто, менi не здавалося можливим, що Бог захоче говорити з мною.
- У цьому — корiнь усiх проблем, що ти маєш у своєму життi: адже ти навiть не вважаєш себе гiдним, щоб з тобою говорив Бог!...
Будь ближче до Мене. Будь ближче до Мене! Роби для цього, що можеш! Роби, що повинен! Роби усе, що для цього потрiбно!
... Бiльшiсть людей проживає життя на рiвнi тiла. Нагодувати тiло, укрити тiло... Бiльшiсть людей не прочитало гарної книги — Я маю на увазi такої, котра може чомусь навчити... Зате вони знають усю телевiзiйну програму на тиждень... У цьому є щось надзвичайно смутне.
Правда — у тiм, що бiльшiсть людей не хоче думати. Вони вибирають лiдерiв, пiдтримують уряди, слідують релігіям, що не жадають вiд них мислити самостiйно.
"Полегшите мою задачу. Скажiть менi, що треба робити!" — бiльшiсть людей хоче тiльки цього. "Де менi сидiти? Де менi стояти? Як менi вiтати? Коли менi платити? Що ви хочете, щоб я зробив? У чому — правила? У чому — обмеження? Скажiть менi, скажiть менi, скажiть! Я зроблю все, лише хто-небудь скажiть менi!...".
Потiм до них приходять незадоволенiсть, розчарування. Хоча вони слідували всiм правилам, про якi їм було сказано... Що ж виявилося не так? Коли всi пiшло не туди? Чому усе розладилося?
Воно розладилося в той момент, коли ти залишив свiй розум — найбiльший творчий iнструмент, що коли-небудь був у тебе.
Прийшов час знову з ним подружитися. Будь його товаришем — адже йому так самотньо! Будь його годувальником — адже вiн такий голодний!
Деякi з вас — невелика частина — розумiли, що мають тiло i розум. Вони добре поводились зi своїм розумом. І все-таки, серед тих, хто поважають розум i розумову дiяльнiсть, лише одиницi навчилися використовувати бiльш однiєї десятої з його можливостей. Якби ти знав, на що твiй розум здатний, ти б нiколи не переставав прибiгати до його чудесних сил!
І якщо кількість тих з вас, хто живуть i розумом, i тiлом, невелика, то кількість тих, хто бачать себе як триєдину iстоту — тiло, розум i душа — зовсiм мiзерна.
І все-таки, ви — триєдинi iстоти. Ви — бiльше, нiж просто тiла. І бiльше, нiж тiла, надiленi розумом!
Коли ти живеш як тiльки лише однобiчне створіння, ти глибоко занурюєшся в турботи тiла: грошi, секс, влада, речi, фiзичнi потреби i їхнє задоволення, безпека, слава, фiнансовий статок.
Коли ти живеш, як двостороннє створення, то розширюєш коло своїх iнтересiв на дiяльнiсть розуму: спiлкування, творчiсть, розвиток нових думок, нових iдей, постановка нових цiлей, нових задач, особистий рiст.
Коли ти живеш, як триєдина iстота, то досягаєш балансу в собi самому. Твої справи мiстять у собi iнтереси душi: духовне самопiзнання, життєва мета, вiдносини з Богом, еволюцiйний шлях, духовний рiст, вище призначення.
Еволюцiонуючи до бiльш високих станiв свiдомостi, ти досягаєш реализації кожного аспекту своєї сутності.
