"Мiсця сили"
Значне прискорення в медитативному розвитку свiдомостi можна одержати на спецiальних "мiсцях сили".
Цей термiн був уведений мексиканським iндiанцем Хуаном Матусом (доном Хуаном), досвiд роботи якого описав Карлос Кастанеда [10]. Ним позначаються особливi мiсця з енергетикою, що значно для людини відрізнюється вiд фона.
По впливу, що спричиняють на людей "мiсця сили" подiляються на позитивнi й негативнi.
Негативнi "мiсця сили" можуть настроювати на злiсть, тугу, жах, тривогу, вiдчуття незрозумiлого дискомфорту, п'яного "вiдключення" i т.п. Перебування на них може викликати хвороби, огрубiння свiдомостi, навiть смерть, особливо якщо на них оселитися.
Менi добре запам'яталося одне таке дуже велике мiсце на захiд вiд Магнiтогорська, поблизу Уральського гiрського хребта. Ми їхали через нього на автомобiлi по досить рiвному шосе, по обох сторонах вiд якого виднiлися численнi могильнi хрести — так там, за традицiєю, вiдзначають мiсця автомобiльних аварiй зi смертельними випадками. Мої супутники, жителi Магнiтогорська, пояснили, що для усiх було загадкою — чому саме тут, на рiвному, гладкому шосе, а зовсiм не в гiрськiй мiсцевостi, гине стiльки водiїв i їх пасажирiв.
Це мiсце викликало той стан, що настає, якщо "перебрати" спиртного, а вдобавок ще i закурити. Кому це знайомо — легко уявить собi, що вiдбувається з утомленим водiєм, особливо вночi в снiг чи дощ.
На цьому "мiсцi сили" знаходилося i селище — все сiре, понуре, людей i тварин не було видно. Ще здалеку я визначив "епiцентр". Вiн виявився саме посерединi селища. Коли ми пiд'їхали ближче до нього, то побачили там кiлька розвалених закинутих будинкiв: усi люди в них, певно, вмирали, нiхто не змiг жити...
Звичайно, хотiлося допомогти всiм цим бiдолахам. Але як про це сказати? Хто повiрить?
"Мiсця сили" — не обов'язково такi великi. Вони можуть бути й у кiлометри, i в сотнi метрiв, i в один метр. Інодi, наприклад, стоїть отакий енергетичний стовп товщиною в метр крiзь усi поверхи багатоповерхового будинку...
Невеликi негативнi "мiсця сили" у житлових будинках менi iнодi вдавалося назавжди зруйнувати. Інодi — ні.
Визначення "мiсць сили" за допомогою "приладiв" — біолокаційних рамок чи маятникiв — не перспективно. Повну характеристику "мiсць сили" — як по кiлькiсних, так i по якiсних ознаках — можна одержати, тiльки вiдчуваючи їх особисто: собою як свiдомiстю. Навчитися ж цьому можна, лише йдучи по духовному Шляху — через стоншення себе i знаходження легкої рухливостi в перемiщеннi по всiй шкалi тонкостi-грубості.
Сказане вiдноситься i до позитивних "мiсць сили". А вони бувають настiльки прекраснi!
Вони можуть давати еталони тонкостi, задавати свiдомостi ту чи iншу форму, та до того ж i наповняти цю форму своєю енергiєю. Вони можуть лiкувати вiд тих чи iнших хвороб, промиваючи тiла фонтанами зцiлювальної енергiї чи просто вливаючи свiй надлишок цiлющої сили, адекватної для того чи iншого органа. Вони можуть навiть переводити в стан "не-я" — у стан, що не пояснити на словах, його можна лише показати, а він, проте, необхiдний... Вони можуть сприяти входженню у вищi еони, сприяти пiзнанню Атмана, бути улюбленими мiсцями Божественних Учителiв для побачень з гiдними учнями...
По цих Святих Мiсцях можуть ходити люди, не помічаючи їх. Але еколог багатомiрного простору, вiн же — духовний подвижник, духовний шукач — повиннен навчитися їх знаходити i застосовувати.
