Праця в матерiальному свiтi
Для будь-якої людини, навiть якщо вона ще не доросла до вмiщення релiгiйних iстин, iстотнi два принципи у вiдношеннi до своєї роботи. Це — поряднiсть плюс прагнення як можна бiльшому навчитися. Другий принцип має на увазi не тiльки прагнення до навчання, але й досить часту змiну напрямкiв прикладення своєї працi, змiну робочих мiсць. На кожне нове мiсце ми в такому випадку приходимо, уже збагаченi досвiдом роботи на всiх попереднiх. Це значно збагачує життєвий досвiд, розвиває iнтелектуально, створює об'єктивну передумову для поважного вiдношення з боку iнших людей.
Для релiгiйної ж людини вiдношення до працi припускає ще бiльш серйозний пiдхiд. А саме, треба ставитися до своєї соцiальної активностi, як до служiння Боговi.
Це називається карма-йогою. Карма-йога — це шлях удосконалювання себе через допомогу Боговi в Його Еволюцiї. Конкретно це виражається, насамперед, у рiзноманiтнiй допомозi iншим людям — допомоги в тiм, що їм дiйсно корисно, включаючи духовну допомогу.
При цьому треба намагатися служити саме своїми вищими здатностями. А також прагнути до оволодiння усе бiльш високими навичками для свого служiння [10].
Особиста матерiальна зацiкавленiсть при такому вiдношеннi до справи вiдходить на далеке мiсце. Адже таке служiння є вираження, прояв своєї любовi до Бога й людей. Чи можна продавати свою любов за грошi?
Крішна про це говорив так: "Дивiться на справу, а не на вигоду вiд нього... Нещаснi тi, якi дiють заради нагороди за свою дiяльнiсть." [10] (Бхагавадгіта, глава 2:47, 49).
Карма-йога, однак, зовсiм не є принципом безкоштовної роботи. Але карма-йог харчується "залишками вiд своїх жертвоприносин", як це образно роз'ясняв Крішна [10] (Бхагавадгіта, глава 3:13).
Втiм, i тi, кому робиться допомога, не повиннi забувати, що їхньому помiчниковi теж треба на щось купувати їжу, чимсь платити за транспорт, житло та iнше. Згадаємо слова Ісуса Христа на цей рахунок: "Трудящий гiдний їжi" (Мф 10:10), "Трудящий гiдний нагороди за свою працю" (Лк 10:7). І слова Крішни iз Бхагавадгіти: "Злодiй — той, хто на отриманi дарунки не вiдповiдає дарунками" [10] (Бхагавадгіта, глава 3:12).
"Подяка є одна з головних якостей справедливостi... Невдячний, насамперед, неблагородний. Називаємо шляхетнiстю благi накопичення колишнiх життiв..." [2:182].
Через постiйний iнтенсивний духовний пошук i не iнакше, як зi служiнням на принципах карма-йоги людина розвиває в собi й Любов, i Мудрiсть, i Силу.
Ми вже багато говорили про Любов, поговоримо зараз про Мудрiсть — якостi, без якої неможливо стати досконалими, неможливо прийти до Злиття з Богом.
Мудрiсть — це знання всього самого головного: який Вiн — Бог, Що таке людина, який її сенс життя, що таке Еволюцiя Всесвiтньої Свiдомостi. Це також — знання рiзноманiття душ, умiння розрiзняти людей по їхнiх якостях, здатностям, психогенетичним вiковим можливостям. Це також — знання Прямого Шляху до Досконалостi й рiзноманiтних варiантiв вiдхилення вiд нього. Це — знання того, як можна допомогти в Еволюцiї кожнiй людинi, визначивши для неї доступну їй форму духовної допомоги.
Мудрiсть знаходиться через теоретичне дослiдження й практичний досвiд. Перше складається у вивченнi iнструкцiй, якi Бог неодноразово давав втiленим людям, а також у пiзнаннi досвiду людських шукань i блукань на Шляху до Нього. Практичне ж знання людина одержує через вивчення себе й Бога на духовному Шляху, а також у процесi духовного служiння, у духовнiй творчостi.
