Бог є Любов
Цю найвищу формулу, ключ до пiзнання Бога, повiдомив нам Ісус Христос.
Але в чому причина того, що так мало людей, що вважають себе християнами, змогли використати цю Істину для свого духовного просування? Чому ця формула так i не надихнула до вiри й маси матерiалiстiв?
А причина — у тому числi, у перекручуваннi Навчання Ісуса Христа, початок якому було покладено вже з моменту оформлення Нового Завiту, тобто вже через усього кiлька сторiч пiсля завершення Його Втiлення на Землi [7].
Так, з Навчання Ісуса була вилучена та частина, де Вiн розповідав про людину, як про одиницю свiдомостi, що еволюціонує, метою розвитку якої є досягнення Богоподібності й Злиття з Богом-Отцем. Зник з Його проповiдей й опис Отця. Зате були включенi роздратованi вимоги Павла про те, як треба й не слiд одягатися, якi носити зачiски. З'явився позбавлений любовi й здорового глузду Апокалiпсис, переповнений погрозами морiв кровi й чаш гною. (І це — не тiльки особиста точка зору автора даної книги; таке ж вiдношення має і Ісус [21]).
Цi перекручування Навчання Ісуса Христа привели до того, що масовий рух, iменований "християнством", уже майже iз самого свого початку перестав бути релiгiєю любовi — любовi, заради твердження якої Бог посилав на проповiдь Ісуса Христа. Згадаємо iнквiзицiю, вiйни мiж православними й католиками, "хрестовi походи", а на Русi — масовi знищення "старообрядникiв", "єврейськi погроми", ненависть до всiх неправославних, що культивується й зараз у росiйському православ'ї...
Видатнi розуми Росiї — Олександр Пушкiн, Лєв Толстой, Федiр Достоєвський, Володимир Висоцький i безлiч iнших — хоч i визнавали буття Бога, але християнство в такому видi не приймали.
І в людей "простих" теж вставали питання, на якi церкви не могли дати їм зрозумiлi вiдповiдi: ну як же можна говорити, що Бог є Любов, якщо Вiн таке наобiцяв в Апокалiпсисi, якщо й зараз навкруги — вiйни, насильство, жорстокiсть, хвороби, страждання? Нi, якщо Вiн всемогутнiй, але вiдбувається таке, якщо навкруги — тiльки зло, якщо я не бачу нiде нiякої любовi, як не проси її вiд Нього, — то в цiй вiрi щось не так i такий Бог менi не потрiбний!
Нам зараз важливо зрозумiти, що та бездонна прiрва, що виникла мiж масами "християн" — i Богом, що вiдокремила людей вiд Нього й протиставила Його людям, що змусила вiруючих клянчити в Нього для себе милостей — замiсть того, щоб змiнювати себе вiдповiдно до Його Волi й зливатися з Ним у Любовi, — ця прiрва була створена не Їм, а людьми, що зiпсували Його Навчання.
... Насправдi ж Бог перебуває не в невiдомiй далечiнi на небi, а, як говорить Ісус, вiдстань вiд кожного з нас до Обителi Отця — не бiльше товщини аркуша тонкого паперу [10, 21]...
Але щоб пройти цю настiльки малу вiдстань до Його Обiймiв Любовi, нам треба стати, як i Вiн, чистою Любов'ю. А не гнiвом або страхом, не корисливим бажанням.
Емоцiї — це стани свiдомостi. Зрозумiти це принципово важливо. Ми — свiдомостi, енергiя свідомостей. А не тiла, не розуми. І Бог є теж Свiдомiсть, тiльки нескiнченно бiльша, нiж свiдомостi нашi. І ми, щоб виконати головне, що Вiн вiд нас хоче, повиннi всього лише навчитися завжди перебувати в стані емоцiї тонкої й чистої любовi й нiколи не виходити iз цього стану.
Бог є Любов. Вiн спiвчуває нам. Вiн прагне нам допомогти, направляючи нас увесь час на Шлях до Себе, у Свою Обитель, до нашого кiнцевого щастя...
Але ж ми — не йдемо до Нього. Замiсть цього ми "гриземося" за блага цього світу, розморюємо себе ненавистю до iнших людей за те, що вони одягаються, стрижуться й так далi не так, як я, за те, що вони роблять не такі, як я, "молитовнi" рухи тілом, за те, що в них iнший колiр шкiри або iнша нацiональнiсть...
І на все на це нас направляють не тiльки злочиннi полiтичнi лiдери, але й настiльки ж злочиннi "пастирi" релiгiйних сект!
... А Бог хоче вiд нас, щоб ми затвердили себе в станi емоцiї любовi. І тодi — входь!
