Любов до людей
Любов може й повинна проявлятися як в емоцiях, так i в справах.
Про емоцiйну любов ми вже говорили й будемо говорити нижче. Зараз лише повторимо, спецiально пiдкреслюючи це, що розвиток у собi емоцiйної любовi є самим головним методом духовного вдосконалювання. Саме через нього ми перетворюємо себе (як свiдомiсть) спочатку в Богоподiбну Любов, а потiм й у Божественну, поєднуючись, зливаючись з Ним.
Цю любов не слiд плутати з похiттю — сексуальною егоїстичною пристрастю. Вона також зовсiм не схожа на слащавість — пародiю на любов, що виникає при спробах саме зовнiшньої демонстрацiї любовi при порожньому вiд цiєї емоцiї духовному серцi. Ознакою щирої любовi є також вiдсутнiсть у нiй навiть елементiв насильства, примусовості. Інакше вона стає вже не любов'ю, а насилуванням. Любов — тонка, нiжна, не мiстить домiшок егоїзму, егоцентризму, вона ґрунтується на турботi про iншого, про iнших, а не про себе. Вона повинна дозрiвати за пiдтримкою щирого знання про Бога й про сенс життя людини.
Обростаючи знаннями й досвiдом, така любов стає мудрою.
У допомозi iншим, що включає й боротьбу заради їхнього блага, а також через спецiальнi медитативнi прийоми — вона стає сильною.
Любов, Мудрiсть i Сила — от три якостi Бога. Той, хто довiв їх у собi до Божественного рiвня, — легко вливається у Свiдомiсть Отця, завершуючи свою особисту людську еволюцiю. Далi починається буття вже як активної Частини Бога-Отця.
Але цей Шлях до Божественностi не можна пройти, лише мiркуючи про нього. Це — довга й важка робота з переробки себе. Вона якоюсь мiрою подiбна роботi атлетiв, якi роками завзятих i важких тренувань ведуть до досконалостi свої тiла. Але робота зi свiдомiстю — ще набагато складнiша. Причому тут, як і у спортi, людина, як правило, не може досягти бiльших результатiв без допомоги вчителя. На духовному Шляху таким учителем може стати або втiлена людина-Гуру — та, хто вже пройшла весь або майже весь Шлях i вже особисто знає Мету Шляху. Або ж Гуру може стати Сам Бог, як це було в моєму життi [9].
Унiверсальним методом розвитку себе на Шляху до Досконалостi, що нам постiйно пропонує Бог, є карма-йога — удосконалювання себе через служiння Боговi, що здiйснюється в допомозi людям у їхнiй еволюцiї. Конкретно це може бути й несення духовних знань, i навчання елементарнiй грамотi, i робота в науцi, у педагогiцi, медицинi, мистецтвi, i в будiвництвi житла, виробництвi одягу, їжi, у торгiвлi, промисловостi, в охоронi спокою людей вiд зазiхань злочинної людської мерзенностi — покидькiв Еволюцiї. Важливо, щоб будь-який такий вид дiяльностi вiдбувався не заради себе, тобто корисливо, а заради допомоги людям у їхньому просуваннi до Досконалостi, у тому числi, заради забезпечення їхнього життя на Землi, у цiй Школi Бога.
Принцип карми-йоги зовсiм не має на увазi обов'язково безкоштовної праці — це було б абсурдом. Але тi, кому зроблена у виглядi дарунка допомога, зобов'язанi думати про вiдповiднi дарунки. Люди, якi не вiдповiдають на отриманi дарунки дарунками, значаться злодiями [10].
Ще важливо вiдзначити, що види дiяльностi, що шкодять людям, не є карма-йогою й ніяким чином не можуть бути праведними. Це — наприклад, виробництво й поширення спиртних напоїв, тютюну, iнших психоделиков (називаних не зовсiм адекватно "наркотиками"), участь в агресивних вiйнах, будь-яка проповiдь ненавистi, агресивностi, будь-яке провокування людей на страх, убивство тварин заради харчування їхнiми тiлами або використання здертої з їхнiх тiл шкiри, даремне знищення рослин i т.ін. Тобто, карма-йога, як служiння Боговi, має на увазi допомога тiльки в доброму, в добрі.
