Про Чернецтво
Бог указав менi на необхiднiсть вiдтворення традицiї істинного чернецтва (у формi чернечого ордена) для тих деяких, хто, володiючи достатнiм досвiдом попереднiх втiлень i високим духовним потенцiалом у даний час, присвятили свої життя цiлком духовному вдосконалюванню, допомозi в цьому iншим людям, а також продемонстрували на цьому Шляху великi реальнi успiхи.
Бог заявляє, що істинне чернецтво складається не в носiннi тiєї чи iншої унiформи чи зачiски, не в участi в обрядах "iнiцiацiй" i не в одержаннi нових iмен. Усе те — лише гри в релігію.
І також не за грошi знаходиться істинний чернечий статус, а лише через любов-вiдданiсть до Бога i власное духовне зусилля.
І нiчого загального істинне чернецтво не має з паразитичним способом життя. Паразитизм — характерна риса псевдоченців зi звироднiлих релiгiйних течій.
Чернецтво не сумiсне з вживанням алкоголю, палiнням, iншими наркоманіями, а також з харчуванням "забiйною" (м'ясною i рибною) їжею.
Істинне чернецтво не має на увазi целiбат (вiдмовлення вiд сексу). У істинному чернецтвi секс не слiд забороняти i насильно виганяти; рiшення повинне бути iншим: вiн не повинний шкодити духовнiй роботi, у тому числi вiдволiкаючи на себе увагу. Увага адептiв повинна бути цiлком поглинена Богом як Метою i служiнням Йому через допомогу людям у їх еволюцiї.
Подружнi пари можуть складати лише тi адепти, що йдуть разом поруч по духовному Шляху. "Груповий секс" i подiбнi розваги, iнодi надiленi в релiгiйну форму i що практикуються в середовищi людей, що грають у релiгiю, на щирому духовному Шляху не можуть мати мiсця.
Істинне чернецтво не має на увазi "вiдхiд вiд суспiльства", обов'язкове життя в монастирях i "затворах", так само як i вiдмовлення вiд основних соцiальних обов'язкiв.
У істинному чернецтвi не може бути сегрегацiї i дискримiнацiї по нацiональним, половим i iншим подiбним ознакам. Патрiотизм повинний розумiтися як об'єднання пiд керiвництвом Бога (Вищого Патера) всiх Його вiдданих учнiв.
Істинне чернецтво має на увазi повну віддачу себе усвiдомленiй роботi в руслi Еволюцiї Всесвiтньої Свiдомостi. У дiяльностi кожного ченця (черницi) на першому мiсцi стоять безперестаннi зусилля по перетворенню себе (як свiдомостi) вiдповiдно до Задуму Бога у вiдношеннi людей, а також допомога в цьому iншим людям. Формулою вдосконалювання людини є та, котра була запропонована Богом через Аватара Бабаджі: "Iстина — Простота — Любов — Служiння Богу через служiння людям — Знищення свого егоцентризму заради Злиття зi Свiдомiстю Творця".
Успiх на цьому Шляху може бути досягнуть через вивчення iсторичного духовного досвiду народiв Росiї, Iндiї, Китаю, Єгипту й iнших країн, через повне прийняття єдиного Навчання Бога, викладеного людям Крішною, Гаутамой Буддою, Iсусом Христом, Бабаджі, Сатья Саі й Iншими Месiями, пророками i духовними подвижниками [6,9], через етичне перетворення на базi цього Навчання Бога, через освоєння методiв психiчної саморегуляцiї i медитативну роботу. Головним напрямком психоенергетичних тренувань для адептiв є всiлякий розвиток духовного серця (Докладнiше — у книгах [7-9]). У навчаннi також велика увага повинна придiлятися екологiї, психологiї, знаходженню основ медико-гiгiєнiчних знань i досконалого фiзичного здоров'я. На істинному духовному Шляху не може бути мiсця таким перекрученням як "умертвiння плотi" через вiдмовлення вiд елементарної гiгiєни i медичних засобiв пiдтримки здоров'я, через виснажливе голодування, вериги i покалiчення.
Чернечий статус не сполучимий з iснуванням у людинi таких рис, як спрага накопичення матерiальних цiнностей, користливість у всiх її проявах, насильство, агресивнiсть, облуднiсть, уразливiсть, вiдчуття власної важливостi, егоїстична сексуальнiсть, здатнiсть до гнiву, заздростi, ревнощів, похмурих i сумовитих станів.
Головними ж достоїнствами істинного ченця (черницi) є висока спрямованiсть до духовної Досконалостi, включаючи iнтелектуальний пошук, дбайливiсть (ненав'язлива) про iнших, не роблення шкоди (по можливостi) нiкому, готовнiсть до жертовного служiння на благо людей.
Чернець (черниця) живе, дорожачи часом, вiдпущеним йому (їй) Богом на вдосконалювання в цьому тiлi. I вiн (вона) не вiдволiкається на пошуки "земних" задоволень. Навiть їсть вiн (вона) — здорову i тому смачну їжу — не заради задоволення, а заради одержання енергiї, необхiдної для свого розвитку i служiння.
Якщо звичайна людина вважає "роботою" дiяльнiсть заради добування грошей i матерiальних благ для себе i своєї родини (чи близьких друзiв) — то для ченця робота є дiяльнiсть заради Бога, заради позитивної еволюцiї iндивiдуальних свідомостей.
Життя істинних ченцiв — це життя духовних воїнiв, що перебувають у станi безупинного бою з власною недосконалiстю й у допомозi iншим. Вона протiкає в радостi i щастi, що наростають вiд усе бiльшого зближення з Творцем — себе i своїх учнiв.
* * *
На близьких до завершення етапах свого розвитку подвижник може навчитися, входячи в кожну локу по шкалi багатомiрностi, переключатися потiм на сприйняття вшир. Це подiбно тому, як якби ми спускалися по приставним сходам крiзь люки в перекриттях на черговi поверхи порожнього будинку й оглядаючись, вивчали б їх. Простiр усерединi кожного такого "поверху" треба заповнити собою (як енергiєю духовного серця), сполучаючи стани "я" i "не-я" [7].
Освоївши так усi "поверхи" по-окремостi, треба постаратися заповнити собою їх i всi одночасно — по обох сторонах вiд "Дзеркала".
Чи, розширивши максимально себе як духовне серце над поверхнею Землi в медитацiї "Вседержительство", входимо в нього знизу собою ж у вигляді Вогненного Махадубля — як гiгантським пальцем руки. Перейшовши цiлком свiдомiстю в цей "Палець", потiм "перетiкаємо" у "Руку", вiд якої "Палець" виходить; "Рука" виходить iз Всесвiтньої Анахати Творця — з Його Обителi. Це все тепер — Я
Оволодiння цiєю медитацiєю вiдкриває простiр для ще більших досягнень.
