Наш сенс життя i його реалiзацiя
Еволюцiя (позитивний розвиток) Всесвiтньої Свiдомостi, називаної Абсолютом, вiдбувається через втiлення в матерiальнi тiла (на придатних для органiчного життя планетах) малих часток Його Енергiї i розвиток останньої в цих тiлах.
Процес росту кожної такої енергетичної одиницi починається на кристалiчних ґратах мiнералiв, потiм продовжується послiдовно в рослинних, тваринних i людських тiлах.
На людськiй стадiї розвитку — пiсля багатьох успiшних життiв у людських тiлах — кожна така енергетична одиниця (одиниця свiдомостi, душа), що представляє собою "згусток" розумної енергiї, що усвiдомлює себе, одержує можливiсть влитися у свого Творця, поповнивши, збагативши Його собою. Заради цього ось Бог i створює перiодично матерiальнi свiти в рiзних частинах всесвіту.
Таким чином, сенс життя людини складається в усвiдомленому вдосконалюваннi себе (як свiдомостi, душi) по якiсних i кiлькiсних параметрах — з метою досягнення Божественностi i Злиття з Творцем.
Творець забезпечує втiлених людей iнформацiєю про це через пророкiв i через втiлення в людськi тiла Свідомостей Тих, Хто колись досягли Досконалості i влилися в Нього. Вiн же керує процесом розвитку всiх утiлених душ за допомогою Святого Духа й iнших духів. (Зовнi це виявляється в тому числi у видi реалiзацiї в долях людей так називаного "закону карми").
Творець зацiкавлений у тiм, щоб до Його Обителi наближалися тiльки високо гiднi душi. Передумовою до добору гiдних є надiлення людей свободою вибору свого шляху ("свободою волi"), у т.ч. лише трохи обмеженою свободою здiйснення помилок.
... На раннiх стадiях розвитку людини в рядi її утiлень вона може удосконалюватися через оволодiння керуванням своїм тiлом, через забезпечення собi й iншим умов для матерiального iснування, через активнiсть у сферi репродукцiї. На наступнiй ступiнi вона активно розвиває свiй iнтелект через науковi знання й особисту творчiсть у науцi i рiзних виробничих областях. На ще бiльш високiй ступiнi вона опановує езотеричними релiгiйними знаннями i прийомами самовдосконалення. Саме через медитативнi тренування вона навчається проникненню в усе бiльш витонченi шари багатомiрної Свiтобудови i закрiплюється в них. Заключним етапом на цьому шляху є проникнення в Обитель Творця i Злиття Там з Ним. Закрiплення цього статусу є завершенням особистої еволюцiї iндивiдуальної душi.
Творець — Єдиний, тому що Всi, що влилися в Нього, перебувають у споконвiчному еоні в як би "взаємозлитому" станi, i Кожний вiдчуває Себе одночасно як єдине "Я" i "не-я", тобто "Вiн". Iндивiдуальнi свiдомостi-душi в Обителi Творця відсутні.
Але такi Досконалі Душi можуть продовжувати надавати духовну допомогу втiленим людям, знову iндивiдуалiзуючи частини Себе у свiтi Утвору. Вони допомагають утiленим людям, дiючи зi Свого невтiленого стану чи ж втiлюючись в людськi тiла. В останньому випадку Їх iменують — на рiзних мовах — Месiями, Христами, Аватарами.
Їх — багато. Найбiльш вiдомими з Них на останньому етапi еволюцiї Землi є Хуан-Ді, Крішна, Iсус Христос, Гаутама Будда, Бабаджі з Хайдакхана, Сатья Саі. (З аналiзом Їхнiх Навчань можна познайомитися в т.ч. у книзi [6]).
... Передумова для початку руху по серйозному духовному Шляху складається в прийняттi людиною концепцiї Любовi. "Бог є Любов" — цю принципову формулу проголосив на Землi Iсус Христос. Її ж постiйно повторює у своїх проповiдях i роз'ясняє наш сучасник Аватар Сатья Саі.
З цiєї формули випливає, зокрема, що заради особистого вдосконалювання, заради розвитку в собi Божественностi i зближення з Творцем — ми повиннi теж поступово перетворювати себе в непорушну Любов.
"Перетворення себе в Любов" — цей заклик знаходить цiлком конкретну значимiсть при науковому розумiннi природи людського органiзму i методiв його вдосконалювання. (Докладно про це — у книгах [4,5,7,8]). Щоб зрозумiти це, варто прийняти наступнi положення:
1. Втiлена людина є не тiло, а свiдомiсть (душа), що живе в тiлi i тимчасово скрiплена з тілом.
2. Емоцiї є стани свiдомостi
3. Органами, вiдповiдальними за емоцiї, є чакри (а зовсiм не головний мозок). Зокрема, за рiзнi вiдтiнки емоцiї любовi вiдповiдальна чакра анахата (середнiй дань-тян), розташована в груднiй клiтцi. Цiлком сформована в межах тiла анахата заповнює всю порожнину грудної клiтки. Розвиток цього органа може бути швидко i легко здiйснено спецiальними психоенергетичними прийомами в готових до цього учнiв.
Опускаючи багато менш iстотнi деталi, викладенi в приведених вище книгах, можна сформулювати, що подальший розвиток людини на Шляху до Злиття з Творцем складається насамперед у рості її як свiдомостi, що розширюється з чакри анахати. Цей рiст потiм продовжується в оточуючому тiло просторi, духовне серце вмiщає всю нашу планету в аспектi "Свiдомостi Землi" i далi росте в ще бiльш тонких еонах у масштабах галактики i потiм всесвіту.
Розвиток себе саме як духовного серця є єдина можливiсть зближення з Творцем, пiзнання Його i Злиття з Ним.
... Ми вже торкнулися того положення, що позитивна еволюцiя iндивiдуальної свiдомостi здiйснюється по двох основних напрямках: якiсному i кiлькiсному.
Про кiлькiсний аспект ми вже говорили тiльки що: вiн являє собою прямий рiст величини "згустку" енергiї iндивiдуальної душi: вiд мiнiатюрних розмiрiв — до космiчних. Здiйснити процес такого росту — при наявностi вiдповiдних знань i методiв роботи (включаючи медитацiї на спецiально пiдiбраних для кожної присвяти "мiсцях сили" i iншi прийоми) — зовсiм не важко. Це може зайняти один-два роки чи i того менше.
Але набагато складнiше забезпечити саме якiсне вдосконалювання душi. А воно складається з трьох компонентiв: етичного, iнтелектуального, а також стоншення.
Етичний компонент має на увазi дбайливе, жалiсливе, турботливе вiдношення до усiх форм життя, що еволюцiонують, включаючи рослини, тварин, людей. Заподiяння страждань тваринам i їхнє умертвiння заради задоволення своєї егоїстичної обжерливостi, заради настiльки ж порочної примхи вдягатися у вироби з хутра чи шкiри, здертої з їхнiх тiл, — усе це не сумiсно з істинною Любов'ю, iз претензiями на духовний прогрес.
Етична самокорекцiя людини також має на увазi повне знищення в собi — методами осмисленого покаяння i самоконтролю — всiх якостей душі, що не вiдповiдають принципу Любовi: тобто гнiву в рiзних його формах, насильства, зарозумiлостi, самозамилування, егоїстичної сексуальностi й iнших проявiв людського егоцентризму.
Навпроти, людина повинна всiляко зрощуватися в собi Любов в аспектах дбайливостi, нiжностi, готовностi давати, а не брати, самопожертви заради еволюцiйного прогресу iнших.
Етичний компонент розвитку людини має на увазi також формування любовi до Творця, вiдданостi Йому — з поступовою замiною егоцентризму Богоцентризмом. Спочатку для цього треба розiбратися в тiм, що ж є Бог. А потiм — через багато ступiней присвят у медитативнi технiки i їхнє освоєння — людина послiдовно пiзнає все бiльш витонченi "шари" багатомiрного Абсолюту i навчається Злиттю себе зi Свiдомiстю, що перебуває в них. Так вона добирається до найглибшого "шару" — Обителi Творця i вливається в Нього подiбно краплi, що вливається в Безмежний Всесвiтнiй Океан Споконвiчної Свiдомостi.
На цьому Шляху людина обов'язково зустрiчається з багатьма "спокусами" i ситуацiями, що лякають, створюваними Богом через контакти цiєї людини з порочними втiленими людьми i духами. I витримати такi перевiрочнi iспити можуть тiльки тi, хто мають достатнiй життєвий досвiд i розвитий iнтелект.
Розвиток iнтелекту має на увазi три компоненти: збагачення ерудицiї, творчий компонент i здатнiсть до розрiзнення істинних i помилкових поглядiв. Зрозумiло, що знаходженню цих властивостей сприяють одержання освіти, активна рiзноманiтна соцiальна дiяльнiсть по допомозi iншим людям у всiм добром, вивчення релiгiйного досвiду багатьох шкiл i конфесiй, а також власний практичний релiгiйний досвiд.
Зрозумiло, що ще занадто молодi психогенетично й онтогенетично люди, зокрема, тi, хто не мають ще достатнiй життєвий досвiд у даному втiленнi, ще не зрiлi в iнтелектуальному й етичному аспектах, будуть не в змозi утриматися на високих ступiнях духовного сходження. Вони, у кращому випадку, добровiльно залишають духовну роботу, а в гiршому — втягуються в рiзного роду релiгiйнi перекручення чи забави на зразок дитячих iгор "у релiгiю". (Приклади тому приведенi в книгах [2,7]). Найбiльш небезпечним наслiдком подiбних релiгiйних перекручень може стати психопатологiя по типу шизофренiї. Iнший приклад сумних затримок на Шляху Самореалiзацiї, викликаних соцiальною недосвiдченiстю в даному земному життi в психогенетично зрiлої душi, описаний у книзi, що винятково має високу цiннiсть, [17].) Тому в тiм, що стосується духовних присвят високого рiвня, то тут буде доречне гасло "Краще недодати, чим передати!". Тому що при перевищеннi швидкостi можна запросто "злетiти" з дороги. А вiрно визначити максимальну швидкiсть просування учня, що вiдповiдає його реальним можливостям, може тiльки саме Божественний Вчитель.
Третiй компонент якiсного аспекту розвитку iндивiдуальної душi — стоншення свiдомостi. Просторовi мiрностi багатомiрного Абсолюту розрiзняються мiж собою саме за критерiєм тонкостi-грубості. Вони — як дискретнi дiапазони на шкалi радiохвиль. Причому самий витончений "шар" Всесвiтньої Свiдомостi — це i є Творець у Його Обителi. А на протилежному кiнцi цiєї шкали — обитель дияволiв i бiсiв; це — пекло.
Просторовi мiрностi — це зовсiм не математичнi абстракцiї, а цiлком добре видимi для розвитої i витонченої свiдомостi шари. Границi мiж ними бачаться, наприклад, як границя мiж прозорою рiдкою олiєю i водою, налитими в одну скляну судину.
Iндивiдуальна свiдомiсть пiсля розвтілення виявляється в тiм шарi, до стану якого вона привчила себе при життi в тiлi. (Автор свiдчить про це в тому числi на пiдставi власного досвiду двох клiнiчних смертей, описаного в книзi [2]). Тому треба квапитися — перед обличчям смертi, що наближається з кожним днем, тiла — всiма силами знищувати в собi всi грубi емоцiйнi стани i у всi можливi способи культивувати тонкi i найтоншi. Останнє досягається через сонастроювання з найтоншими станами живої природи, з вiдповiдними творами мистецтва, через найтоншу нiжнiсть, можливостi для який створюють гармонiчнi сексуальнi вiдносини i виховання дiтей.
Але найшвидше перетворення своєї емоцiйної сфери i повний контроль над своїми емоцiями можуть забезпечити лише методи психiчної саморегуляцiї, що базуються на роботi з емоціогенними структурами наших органiзмiв — чакрами i деякими основними меридiанами. Одна з таких систем психiчної саморегуляцiї розроблена й апробована протягом багатьох рокiв у нашiй духовнiй Школi [7,8].
Важливо ще пiдкреслити, що людина може принципово полiпшити свiй статус у багатомiрному просторi лише пiд час перебування у втiленому станi: тому що "кристалiзацiя" енергiї свiдомостi (тобто нагромадження її в кожнiм новому освоюваному еоні) можлива лише за посередництвом енерготрансформуючих структур фiзичного тiла.
* * *
Сила свiдомостi ("особиста сила") людини прямо зв'язана з величиною "згустку" енергiї свiдомостi (а також з умiнням перемiщатися i дiяти свiдомiстю, а не тiлом). Розвита свiдомiсть утiленої людини подiбно гiгантськiй амебi, що вiльно протягає свої руки-щупальця ("індрії") на великi вiдстанi, одержуючи там необхiдну iнформацiю, впливаючи там при необхiдностi. Чи можна перемiщатися туди майже цiлком, залишаючи лише незначну частину себе у фiзичному тiлi.
Зокрема, саме такий самий звичайний механiзм дiагностики i зцiлення на великих вiдстанях. Телепатичний контакт здiйснюється звичайно по цьому ж принципi, а зовсiм не через електромагнiтнi випромiнювання головного мозку. А ефективнiсть роботи тiєї чи iншої телепатичної пари залежить вiд величини свідомостей учасникiв. (Iнший механiзм — посередництво невтiлених свідомостей).
Механiзм "великих" сіддх (типу дематериализации i матерiалiзацiї, телепортації, левiтацiї) також може бути трояким:
Перший варiант — особистий вплив з Обителi Творця Свiдомостi, що закріпилася в ній, (у минулому — iндивiдуальної). Приклади — "чудеса" Iсуса Христа, Бабаджі, Сатья Саі, Девіда Копперфільда.
Iнший механiзм — коли "чудеса" дiє Бог "навколо" якоїсь гiдної людини, iнодi навiть без її відома. Сенс — привернути увагу оточуючих людей до її позитивної дiяльностi i направити розуми тих людей на пошук Iстини, що лежить за межами свiту матерiї. Приклади такого роду описанi, зокрема, в автобiографiї Урі Геллера [10].
Але буває, що зовнi подiбнi "чудеса" дiються i навколо людей, що аж нiяк не наблизилися до Творця. Це — дiяльнiсть деяких сильних духів, "обслуговуючих" чаклунiв. Iншi приклади такого роду в достатку представляє нам явище, що одержало назву "польтергайст".
* * *
У практицi нашої Школи ми проводимо всю роботу пiд керiвництвом Божественних Учителiв, ведучим з Яких на Землi в даний час є Сатья Саі. Вони навчили нас входженню в усi вищi эоны, познайомили в тому числi з Вогненними Брахманічними Проявами Творця в межах Землi i нашої галактики, а також з Його ж станом Великого Спокою у вищому еоні, по ту сторону "завiси", що вiдокремлює Обитель Творця вiд всiх iнших еонів.
І ми готовi — пiд їхнiм керiвництвом — передати цi знання i навички всiм гiдним людям Землi.
Наша програма — у її початку — включає теоретичний i етичний компоненти, освоюванi по книгах i в бесiдах, екологiчнi, що гартують, i естетичні заняття, навчання релаксацiї, прочищенню i розвитку чакр i основних меридiанiв.
Вже на цьому етапi люди досягають прекрасного стану здоров'я, вiдступають навiть такi хвороби, як рак. В учнiв розвиваються екстрасенсорнi здiбностi, що дозволяють дiагностувати, зцiляти, безпосередньо (без допомоги приладiв) визначати сприятливу i несприятливу енергетику простору, особисто виявляти "мiсця сили".
... Але вищi духовнi досягнення можливi тiльки в чернецтвi...
