Про методологiю пiзнання Абсолюту
Ми докладно обговорювали методологiю i методики найкоротшого Шляху духовної самореалiзацiї на сторiнках ряду попереднiх видань [1-9 i iн.]. Тому зараз обмежимося лише самим коротким викладом цiєї теми.
Втiлившись, ми залишаємося пiд безупинним спостереженням i водiйством Бога в аспектi Брахмана (Святого Духа), Що знаходиться не десь "там", далеко, "на небi" — а є присутнiм завжди i скрiзь, у тому числi, безпосередньо пiд матерiєю наших тiл у найтонших локах. (Це, зокрема, неодноразово пiдкреслюється в Новому Завiтi). Та й до Обителi Творця, як виразився Iсус Христос [12], вiдстань не бiльше товщини листа тонкого папера. I нiщо не вiдбувається нi з ким без відома Творця.
Наша задача в данiй ситуацiї, здавалося б, дуже проста: всього лише навчитися "заглубляться" прямо тут, де знаходиться тiло, в Обитель Творця... Але вся проблема складається саме в тiм, що в неї iснують лише таємнi проходи, що Вiн розкриває тiльки гiдним Своїм учням — чистим етично i витонченим душами, що довiв своє щире i сильне бажання пiзнати Його i злитися з Ним. Тобто, треба стати закоханими в Нього i довести у своїй любовi до Нього належну сталiсть.
Що є головними перешкодами на нашому шляху у вищi локи? Крішна вiдповiв так [6]: "Похiть, гнiв i жадiбнiсть" — тобто захопленiсть "земним", плюс грубi емоцiйнi стани й егоцентризм.
А що веде нас до Нього? Розвиток у собi рiзних аспектiв Любовi, плюс стоншення свiдомостi, плюс вiрно поставлена медитативна робота.
Загальним принципом, що забезпечує знаходження основ, необхiдних для успiшного духовного просування, є карма-йога — служiння Богу через допомогу людям у всiм добром, причому без особистої зацiкавленостi в результатах такої дiяльностi, тобто без користi. Замiсть користi — розумiння зацiкавленостi Бога i дiя вiдповiдно до неї. Якщо ми живемо по цьому принципi — ми щонайкраще розвиваємо в собi головнi складовi Божественностi: Любов, Мудрiсть i Силу. I на тлi такого нашого способу життя створюються найкращi умови для допомоги нам з боку Бога.
Як же допомагає нам Бог?
По-перше, Вiн залишає всiм людям iнструкцiї до правильного життя — у священних книгах.
По-друге, коли це необхiдно, Вiн посилає до нас тих чи iнших духів чи зводить нас з тими чи iншими втiленими людьми, що пiдказують вiрнi кроки.
По-третє, бере участь Сам, направляючи, показуючи, пiдказуючи, повчаючи. Це Творець робить за посередництвом Своїх Брахманических Проявiв, називаних Брахманом.
Де ж знайти Брахмана, як Його побачити, почути, вiдчути?
Отже, Брахман — це сукупнiсть, що перебувають у станi допомоги втiленим i невтiленим суть Проявiв Творця, що виходять з Обителi, плюс Свiдомостi ще втiлених людей (Махатм), що досягли єдиносутності з Брахманом.
Брахман присутнiй усерединi i навколо нашої планети.
Також, проходячи в локи пуруши i пракріті, Божественнi Iндивiдуальностi можуть ущiльнювати Свiй стан до вiдповiдного рiвня — щоб Їх було легше сприймати мешканцям кожної з лок. Тобто, Брахманічна Свiдомiсть, сприймана як Божественний Вогонь, може бути в трьох ступенях ущiльненостi, адекватних трьом "поверхам" структури Абсолюту. Це i є "троякость Божественного Вогню", про яку було згадано на початку книги.
У тому числi, Брахманічні Iндивiдуальностi можуть створювати гiгантськi антропоморфнi (тобто подiбнi за формою людським тiлам) Свої Облікі (Махадублі). З Божественними Вчителями, що приймають такий вигляд, цiлком можливо в таких випадках спiлкуватися як з видимими Спiврозмовниками: Їхнi обличчя багатi мiмiкою, Вони показують i пояснюють за допомогою жестiв рук, говорять, Їх можна в такому станi обiймати, зливатися з Ними, входячи у форми Їх енергетичних Тiл.
Божественнi Вчителi з радiстю представляють Свої Махадубли для заповнення свідомостями гiдних учнiв. Це дозволяє останнiм ростити себе як витончену свiдомiсть (чітти) найбiльш швидко i легко, проникаючи поступово по енергетичному Тiлу Вчителя аж до щонайнайтоншої локи, вливаючись там у Параматман. Найбiльше вдало це можна робити на спецiальних "мiсцях сили" [5,7].
У процесi духовного росту учень Бога повинний особисто пiзнати Абсолют у всiх локах, у тому числi по обох сторони "Дзеркала".
Вхiд в Обитель Творця можливий як iз Брахманічної локи, так i з локи протопуруши. Саме останнiй варiант описаний апостолом Пилипом як прохiд крiзь "Завiсу" — границю мiж локою протопуруши й Обителлю Творця [8].
Якi можуть бути критерiї самоперевiрки, щоб не помилятися у визначеннi свого мiсця перебування в багатомiрному Абсолютi? Тут допомогти може тiльки розвита здатнiсть до бачення зором свiдомостi — свiдомостi духовного серця, що занурюється всередину Всесвiтнього Океану Абсолюту з чакри анахати власного тiла.
Розвиваючи себе таким чином, ми навчаємося бачити рiзнi щiльностi Брахманічного Вогню Свідомостей Божественних Учителiв, що виявляються Ними в рiзних локах. Найтоншi з таких станiв подiбні свiтлу що тiльки що зiйшло ясного ранкового сонечка. Наша задача — навчитися бути цим Свiтлом.
А вивчаючи локи акаши по iншу сторону "Дзеркала", ми спочатку пiзнаємо там стан Спокою як би нiжної пiвденної ночi з зiрками, глибше — "досвiтній" стан "з небом, що посвiтлiло", ще глибше — у "Чертозі" — неяскраве свiтло, подiбне тому ранковому, коли сонце от-от зiйде i скрiзь — теж повна гармонiя i спокiй...
Божественна Свiдомiсть є Абсолютна Чистота. Пройшовши крiзь "Дзеркало" на сторону Утвору, Воно здобуває видимiсть Вогню чи найтоншого Свiтла. Витонченi iндивiдуальнi свiдомостi — теж чистi i свiтлi. Але "астральнi" душi — сiрi, а мешканцi пекла — чорнi.
Використовуючи власну Атмічну енергiю кундаліні, що зберiгається в особливому енергетичному "резервуарi", з'єднаному з чакрою муладхарою, i поступово нарощуючи свою присутнiсть (включаючи самовiдчуття) у Брахманічному Вогнi, ставши Брахманом, успiшний учень Бога готується до повного Злиття з Параматманом.
Тiльки на тiй стадiї розвитку, коли Абсолют стає пiзнаним у тiй мерi, як описано вище, тобто коли учень пiзнав у тому числi вищу локу i навчився зливатися з Параматманом, — тiльки тодi можна говорити про досягнення їм адвайти (з'єднуваностi з "Я" Бога, з "Вищим Я").
