4. Основи методологiї духовного вдосконалювання
4:1. Досконалiсть Творця складається з трьох основних якостей: Любовi, Мудростi i Сили. Тому i кожна людина в її особистiй еволюцiї повинна вдосконалюватися по цих трьох параметрах.
4:2. Нехай кожна людина почне з того, щоб її головними етичними принципами стали наступнi:
"Не роби iншому того, чого не бажаєш собi!" i
"Допомагай усiм в усiм добром!".
Потiм буде правильно почати освоєння функцiй свого духовного серця — органа багатомiрного органiзму людини, що продуцює емоцiї любовi.
4:3. Духовне серце є бiоенергетичною структурою, споконвiчно розташованою в груднiй клiтцi. Перша ступiнь його розвитку може вважатися взятою тодi, коли воно заповнює всю грудну клiтку, а людина здатна стiйко перебувати концентрацiєю свiдомостi в ньому, сприймати навколишнiй свiт безпосередньо ним i дiяти "з нього", у тому разі "з нього" говорити.
Коли людина освоїла це, вона — поки перебуває концентрацiєю свiдомостi в духовному серцi — вже не може входити в iншi емоцiйнi стани, крiм варiантiв емоцiй серцевої любовi.
Вiд цього радикально мiняється характер її взаємин з навколишнiм середовищем, включаючи iнших людей, рiзко полiпшується здоров'я.
Той, хто зміцнив себе в цьому станi, саме звик жити в ньому i проживе так до кiнця свого земного втiлення, — той гарантированно виявляється в раю серед таких же райських душ.
Методики реалiзацiї сказаного детально розробленi нами, описанi в рядi наших книг [3,4,6] i проiлюстрованi в знятому вiдеофiльмi.
4:4. Людина повинна, щоб процвiтати в духовному розвитку, перетворити себе у велику душу, що складається в основному з духовного серця.
Вона повинний навчитися жити так, щоб майже не виходити з емоцiй Любовi: нiжної свiжостi, тактовної дбайливостi, готовностi щиро i безкорисливо допомагати усiм у всiм добром, у шанобливостi до всiх гiдних, у подяцi всiм тим, хто допомагають, у прощеннi всiм кривдникам, у готовностi до самозабуття i самопожертви заради блага ближнiх. І навiть борючись за благо ближнiх, вона не повинна виходити зi стану Любовi.
Нехай кожний бореться за викорiнювання iз себе всiх проявiв зарозумiлостi, жадiбностi, насильства, емоцiй гнiву у всiх його проявах, включаючи емоцiї осуду, мстивостi, заздростi, ревнощiв. Перерахованi емоцiйнi стани треба розумiти як конфронтуючі Любовi.
Навчитися повноцiнно керувати свою емоцiйну сферу можна через iнтелектуальну роботу з боротьби зi своїми пороками i по вирощуванню в собi вiдсутнiх позитивних якостей; бажано, щоб це супроводжувалося освоєнням прийомiв психiчної саморегуляцiї, заснованих на роботi з емоціогенними структурами свого органiзму (методика описана в [3-4,6,9]).
4:5. "Бог є Любов" — це формулювання запропонував нам Ісус Христос. Вiн i Сам був Любов'ю. І нам заповiдав стати нею.
Наблизитися до Творця, Що є Любов, ми можемо, тiльки теж ставши Любов'ю. Інших способiв немає.
И це є не гасло, що складається з красивих слiв, але нездiйсненний на практицi, — а вивiрена i вiдпрацьована протягом десятилiть на безлiчi духовних шукачiв система знань i методiв.
4:6. Дуже важливо для духовного просування — розвивати iнтелект. Дiтям потрiбно намагатися дати як можна бiльш повноцiнне виховання. Дорослим треба теж завжди намагатися пiзнати якнайбiльше нового — переважно того, що являє конкретну цiннiсть на духовному Шляху.
4:7. Свою трудову дiяльнiсть має сенс присвятити не зароблянню грошей i накопиченню матерiальних багатств, а тому, щоб спочатку як можна бiльшому навчитися, а потiм, використовуючи накопиченi знання, служити ними Богу через служiння людям.
4:8. Саме робити добро через усiляку допомогу душам, що еволюцiонують — нехай це буде головним стимулом у соцiальному життi кожної людини.
Нехай така дiяльнiсть стане щирим даруванням. Тодi й iншi — кращi — почнуть вiдповiдати вiдповiдними дарунками. Саме так формуються групи надiйних друзiв, поєднуваних загальними духовними метами.
4:9. Народження i правильне виховання дiтей є теж служiння Богу.
4:10. У виховнiй роботi з дiтьми можуть успiшно застосовуватися спецiальнi розвиваючi прийоми, що пiдготовляють до серйозної духовної роботи в зрiлому вiцi. (Основи методологiї такої роботи i конкретнi приклади методик викладенi в нашому збiрнику [9]).
4:11. Дiти повиннi — на доступному для конкретного вiку рiвнi — втягуватися у творчу роботу. Нехай вони допомагають своїм батькам у їхнiй працi, нехай наймаються на рiзноманiтнi оплачуванi роботи у вiльний вiд навчання час, нехай навчання рiзноманiтним трудовим навичкам ввiйде в педагогiчнi програми навчальних закладiв. Через це дiти повиннi вчитися творити i цiнувати все добре, створене руками i розумами iнших людей.
Інакше — багато дiтей, дорослішаючи, стають руйнiвниками.
4:12. Шлюб i виховання дiтей — це також спосiб удосконалювання себе по дуже багатьом параметрам, включаючи насамперед розвиток таких аспектiв любовi, як нiжнiсть, дбайливiсть, альтруїзм.
Це ж значно збагачує iнтелектуальну сферу, зокрема дає безлiч урокiв по психологiї.
Бог є "Головний Психолог". Ми теж повиннi освоювати психологiю.
4:13. Думка, що завдання людини полягає лише в тiм, щоб тiльки "молитися", нiчого iншого не треба, — є глибоко помилковою i шкiдливою. Треба зрозумiти, що Богу взагалi не потрiбнi нашi молитви, суть яких — випрохування. Богу потрiбна вiд нас насамперед етична праведнiсть у вiдношеннi до iнших людей i всiх живих iстот, а також у вiдносинах з Ним — Богом. Йому потрiбно, зокрема, щоб ми шукали Його, служили Йому, вчилися любити Його i прагнули розвити себе до того ступеня, щоб пiднести Йому себе у вигляді як можна бiльш босконалого дарунка.
Саме цей дарунок є бажаною Йому жертвою вiд людини.
4:14. А убивства тварин чи навiть рослин "у жертву Богу" Йому зовсiм не потрiбнi; вони є скорiше злочинами, але нiяк не "Богоугодними" справами.
4:15. Нав'язування людям представлень про незначнiсть i безнадiйну грiховнiсть людини, про її вiчну протилежнiсть Богу — це обман i злочин в очах Бога. Воно суперечить уже самому Задуму Творця у вiдношеннi нас. Воно перешкоджає духовному росту людей.
4:16. Зачатки силового розвитку душi найкраще закладати через здорову фiзичну працю. Якщо це зараз неможливо — можуть допомогти спортивнi тренування.
Для того, щоб успiшно просуватися по духовному Шляху, треба мати здорове i сильне тiло.
Далi силовий аспект свiдомостi розвивається через спецiальнi прийоми розвитку енергоструктур органiзму й особливi медитацiї. Вони можуть допускатися тiльки у вiдношеннi тих людей, що, будучи iнтелектуально зрiлими, також знайшли стiйкий статус в емоцiях любовi й у витонченостi свiдомостi.
4:17. Помилковою є думка, що в рай чи пекло люди попадають у результатi здiйснення того чи iншого вчинку (учинкiв). Учинки, що мають етичну значимiсть, визначають долю саме у втiленому станi — у цьому чи майбутнiм утiленнi.
Але перебування пiсля смертi тiла в пекельних, райських чи iнших просторових мірностях (включаючи Обитель Творця) — це визначається тим, до яких станiв свiдомостi людина саме привчила себе при життi у втiленому станi.
Якщо вона привчила себе до перебування в грубих емоцiйних станах — їй саме в них i прийдеться продовжити своє iснування без тiла, причому в гущавинi собi подiбних.
Якщо вона прожив життя (у тому числi останнiм часом перед розставанням з тiлом) у тонкiй i чистiй серцевiй любовi — вона виявляється в раю.
Але для того, щоб оселитися в Обителi Творця, — вiд "стартового" райського стану потрiбна довга i важка медитативна робота пiд керiвництвом Божественного Вчителя чи Божественних Учителiв. Цьому треба присвятити цiлком своє життя.
Пiдкреслимо, що сама людина пройти цю частину Шляху не може. А помилки можуть мати найтяжкi наслiдки. Наприклад, можна "заблудитися" у просторових мірностях... Чи один раз серйозно зiрватися в грубi емоцiйнi стани пiд впливом якогось стресогенного фактора... — це грозить "обвалом" усiх позитивних медитативних наробiткiв i важкими захворюваннями.
4:18. Духовна робота не може бути успiшною в людей, що використовують наркотики, включаючи спиртнi напої i тютюновi вироби.
4:19. Органiзм утiленої людини багатомірний i подiбний у цьому вiдношеннi багатомiрному Абсолюту. Тому процес пiзнання себе значною мiрою збiгається з процесом пiзнання Абсолюту.
Зокрема, кожна людина має своє потенцiйне представництво в Обителi Творця, називане Атманом чи "Вищим Я".
4:20. Однiєю з найважливiших задач духовної роботи є замiна людського егоцентризму на Богоцентризм — i в розумах, i в медитативнiй реалiзацiї.
4:21. Вищi ступiнi духовного сходження можуть бути освоєнi тiльки в чернецтві.
4:22. Чернецтво — це односпрямованiсть свiдомостi духовного подвижника на одну тiльки Мету — повне пiзнання Бога i Злиття з Творцем у Його Обителi, а також на допомогу на цьому Шляху усiм гiдним.
4:23. Задачi, що стоять перед ченцями, аж нiяк не можуть бути вирiшенi через носiння спецiальних одягiв, одержання нових iмен, поклони i стандартнi молитви. Усе це не має прямого вiдношення до істинного чернецтва.
4:24. Паразитичний спосiб життя, що iнодi пропагується у звироднiлому релiгiйному середовищi як достоїнство, насправдi є пороком i згубно позначається на долях адептiв цього перекручення.
Жебрацтво Бог розглядає як заняття непристойне [1].
4:25. Целiбат (повна заборона на сексуальне життя) зовсiм не є істинним атрибутом чернецтва. Вiн — бiльше шкодить, ніж допомагає на духовному Шляху. Тому що вiн створює сексуальну домiнанту (домiнанту сексуальної незадоволеностi) — замiсть того, щоб єдиною домiнантою був Творець, плюс турбота про ближнiх. Целiбат також не дозволяє розвитися в людинi таким важливим проявам любовi, як сексуально забарвлена нiжнiсть, дбайливiсть стосовно чоловiка (дружини) i до власних дiтей.
Целiбат також може прямо шкодити здоров'ю, викликаючи простатит у чоловiкiв, неврози на ґрунтi сексуальної незадоволеностi в представникiв обох статей.
4:26. Секс зовсiм не є "грiхом",
а) якщо вiн не сполучений з насильством i iншими формами заподiяння шкоди,
б) якщо вiн має мiсце з адекватним партнером i
в) якщо вiн не витiсняє собою бiльш важливi аспекти життєдiяльностi.
Гармонiчне сексуальне життя є нормою для всiх здорових дорослих людей, включаючи, зрозумiло, тих, хто цiлком присвятили свої життя вищим духовним метам.
Але в шлюбi повиннi з'єднуватися подiбнi по своєму духовному статусi люди. [1]
4:27. Впровадження тiєї iдеї, що активувалося в останнiй час, що "чим бiльше сексу — тим бiльше духовностi", — є протилежною крайнiстю й у не меншiй мірi шкодить духовному росту: адже в центрi уваги виявляється секс, а зовсiм не Творець у Його Обителi, не багатогранне власне вдосконалювання, не участь в Еволюцiйному Процесi через служiння Богу, що складається в допомозi iншим людям у їхньому повноцiнному iснуваннi на Землi i духовному росту.
"Де скарб ваше — там i серце ваше", — учив Ісус Христос.
