Володимир Антонов
Йога Сатья Саї
(лісова лекція до фільму)
Продовжимо говорити про Вчення йоги, яке розвивалось на території Індії.
Можливо, хтось за весь час наших останніх бесід очікував: коли ж ми, врешті, будемо говорити про хатха-йогу? Адже в уяві дуже багатьох людей — йога — це є саме і тільки хатха-йога! Створюються цілі організації такої «йоги», проводяться фестивалі й спортивні змагання «йогів», які навіть і не підозрюють про значення слова йога! Вони навіть іноді проголошують гасло “йога — без релігії”!, не підозрюючи того, що йога це і є релігія, тобто, Злиття індивідуальних душ з їхнім Творцем або, хоча б, Шлях до такого Злиття!
Саме ж слово хатха (або, точніше — ха-тха) перекладається як сонце-місяць. ЩО це означає? Мова тут має йти про неоднозначність результатів застосування методів хатха-йоги: адже вони можуть дати як позитивний, так і негативний ефект.
Річ у тім, що людина, яка глибоко присвятила себе хатха-йозі, виявляється на досить небезпечному відрізку свого життєвого шляху. Хатха-йога — це система тренувань з використанням, передусім, виконуваних з особливою концентрацією гімнастичних поз, які називаються асанами. Для тіла — це, так, добре. Це також навчає концентрації уваги. Але при виконанні асан — в організмі відбуваються енергетичні перетворення, ефект від яких може бути як правильним, так і неправильним. Залежить це від дотримання або недотримання практикуючими запропонованих для нас Богом етичних принципів. Це стосується і способу харчування (воно має бути обов’язково беззабійним), і це стосується контролю своїх емоцій (тобто варто уникати грубих станів свідомості і привчати себе до станів витончених). Проте цьому при викладанні й освоєнні хатха-йоги майже ніколи не надається потрібна увага — і це призводить до огрубіння свідомостей, відводячи в протилежний від істинної мети йоги бік!
Іншою небезпекою хатха-йоги є відчуття власної переваги над іншими людьми, яке часто виникає у практикуючих (мовляв, я ось я умію викручувати своє тіло!), а також відчуття своєї начебто вже досягнутої «досконалості». А це не тільки зупиняє в розвитку, але вирощує в людині егоцентризм, який радикально протистоїть реалізації істинної мети йоги: пізнанню Творця через удосконалення себе (як душі, свідомості) і , як результат, Злиттю з Творцем.
Всі такі помилки мають головною причиною філософську некомпетентність як таких викладачів, так і тих, хто навчається. Тому правильним рішенням для того, хто прагне стати на духовний Шлях, буде зосередження своїх зусиль, передусім, на вивченні того, що нам рекомендує Бог. І лише, пізнавши, прийнявши і втіливши це в своє життя, — буде можливо безпечно підбирати для себе ті чи інші конкретні методи удосконалення.
Потрібно також розуміти, що хатха-йога зовсім не може претендувати на те, що вона надає суттєві духовні досягнення: вона може лише допомогти людині підготуватися до сходження духовним Шляхом. Тому її доцільно розглядати як лише ступінь розвитку, що передує йозі, причому зовсім не обов’язкову для всіх духовних шукачів. І тому присвячувати хатха-йозі значну частину свого життя несерйозно!
… Однак, було б нерозумним і цілковите заперечення використання окремих елементів хатха-йоги, наприклад, релаксаційних асан, про що ми пишемо, зокрема, в нашій книзі Екопсихологія. Також відповідні асани цілком доречні для профілактики й лікування деяких дефектів хребта.
* * *
Таким чином, сьогодні ми продовжимо говорити про вчення йогу, яке розвивалося і розвивається в Індії. Ми уже розглядали цю тему в наших бесідах про йогу веданти, про Вчення Крішни, про крийя-йогу, засновану Бабаджі, про кундаліні- і лайя-йогу.
До того ж, зверну увагу, що всі варіанти йоги, які нами будуть розглянуті в цих бесідах, належать — саме в їхній психоенергетичній складовій — до ступеня буддхі-йоги. Всі вони відрізняються між собою лише акцентами на ті чи інші нюанси розвитку і ведуть своїх адептів до единої Мети. Тому зрозуміло, що суміщення духовних багатств, накопичених кожним із цих напрямків, дає найбільш яскравий ефект в просуванні практикуючих.
… До речі, чи для всіх зрозумілі класифікаційні відмінності між, з одного боку, етапами (чи великими ступенями) — і, з іншого боку, напрямками (чи традиціями) йоги?
Існують три принципові етапи саме психоенергетичного напрямку духовного Шляху: це — хатха-йога (підготовчий етап, необхідний не для всіх), потім — раджа-йога (тобто етап приведення в повний порядок енергетики всередині тіла і оточуючого його «кокона») і третій етап — буддхі-йога (тобто великий етап, який складається з дуже багатьох більш конкретних ступенів розвитку себе як свідомості — через медитативні прийоми, що ускладнюються).
І також є варіанти (традиції) освоєння Шляху, що історично склалися, детально розглядаються нами в наших бесідах.
* * *
Зазираючи до давньої історії, зверну увагу, що до Втілення Крішни серед людей, які населяли територію сучасної Індії, не існувало саме масової істинної духовної культури. Інформація, викладена в чотирьох ведах, не містила найголовнішого: виразного опису Єдиної Первинної Свідомості (тобто Творця, Бога-Отця, Ішвари), а також методів осягнення Його. В тій літературі були викладені казкова, типова язичницька міфологія (я маю на увазі чотири Веди), також описи обрядів поклоніння тим «богам» і свідчення із «народної медицини» того часу, більшість із яких не являє жодної позитивної цінності.
Єдиною значимою філософською думкою в ту епоху в Індії було знання про те, що всю Світобудову слід сприймати як Єдиний Живий Організм, з Яким нам — еволюціонуючим індивідуальним душам — належить шукати злиття. На цій основі сформувалась філософська традиція, що отримала назву веданта.
Проте у веданті були відсутні чітко сформульовані знання про Ішвару і про те, де і як можна Його знайти.
Цей недолік знань згодом був усунений Аватаром Крішною. Саме представник Творця Крішна розповів людям про Вищу Божественну Сутність всього сущого — Ішвару. І саме Крішна вказав основу методології пізнання Ішвари — любов-відданість у ставленні до Нього, що мала назву бхакті-йога.
… Людям притаманно забувати те, що їм радить Бог. Таке відбувалося на Землі завжди…
Згодом про Вчення Крішни намагався нагадати людям Чайтанія. Він проголосив прославляння Крішни і розвиток в собі емоцій любові до Нього (а також до всіх істот) — головним методом духовної самореалізації.
Але і це залишило лише невеликий слід в історії індуїзму… Поклоніння казковим Ганеші й іншим фольклорним персонажам, даремне жебрацтво перед ними — це виявилось для людських мас більш зручною релігійною формою: адже, сподіваючись на обряди, на їхню таємну (містичну) силу , нібито ту, що має місце, — не треба докладати жодних зусиль, щоб змінити себе! Хоча саме таких зусиль очікує від нас Бог…
… Наступними епохальними подіями в історії індуїзму були Втілення Гаутами Будди і Бабаджі.
Проте Вчення Гаутами Будди «не прижилося» в Індії, «не витримавши конкуренції» з усіма тими ж «зручними» — завдяки своєму примітивізму — «фольклорними» варіантами віри і обрядовими релігійними формами. І це Вчення виявилось витісненим за межі Індії.
… Що ж стосується Великого Божественного Майстра йоги Аватара Бабаджі — то нам відомі два Його Втілення. Перше з них було описане в працях, передусім, Йогананди, виданих на початку ХХ століття. А друге відбулося і зовсім недавно: в другій половині того ж століття.
Під час першого із цих Втілень Бабаджі, зокрема, демонстрував великі Божественні здібності щодо керування твердою матерією.
А від Його другого із згаданих Втілення нам залишилось лаконічне Божественне Вчення, літературно оформлене низкою Його учнів, включаючи нас. Я маю на увазі книги Бог говорить. Підручник релігії і Класика духовної філософії і сучасність.
… Не варто думати проте, що Божественні Вчителі, які представляють Творця, допомагають втіленим людям тільки тоді, коли Вони здійснюють Свої епохальні Втілення! Ні: Вони намагаються допомагати нам завжди. І Крішна, І Чайтанія, і Гаутама Будда, і Бабаджі з Його Учнями, які досягли Божественності, і багато Інших — Вони завжди з втіленими людьми! Але проблема тут полягає в наступному: для того, щоб Божественні Вчителі стали доступними для прямого сприйняття нами, — нам потрібно вже саме освоїти досить значну частину Шляху самовдосконалення. А таке буває з людьми не так вже й часто… Тому-то Їм і доводиться втілюватися знову й знову — заради того, щоб стати більш легко сприйнятими нами. І при цьому Вони приймають на себе, в тому числі, й земні страждання…
… Зараз цю роль взяв на себе Аватар наших днів Сатья Саї Баба. І Він знову нагадує людям єдине Вчення Бога, висловлюючи його лише трішки іншими словами, адаптованими до сучасності.
Який Він — Сатья Саї?
У Його тіла — невисокий зріст, смаглява, як і в усіх індусів, шкіра, жовтогаряче чернече одіяння. Характерна риса зовнішності — грандіозна «шапка» густого чорного, кучерявого волосся.
Але це — лише Його тіло, лише незначна частина Сатья Саї...
Насправді ж Він — зовсім інший. Він — Океанічна Вселенська Свідомість, що тільки з’єднана з матеріальним тілом. І скрізь, у будь-якій частині планети, де це необхідно, Вона з’являється язиком Божественного Полум’я, що піднімається на кілометри нагору над поверхнею Землі. Язики цього Вогню з’являються скрізь там, де Він надає допомогу Своїм учням. Досить лише покликати Його.
Його Вчення
Своє Вчення Він не називає новим. Воно — лиш ще одне вираження для нинішніх конкретних умов Землі Єдиного Божественного Вчення, що Бог постійно повторює людям через Своїх Посланців. Воно на санскриті називається Санатана Дхарма — Споконвічний Закон.
Він говорить, що, хоча всі мислимі сили всесвіту зосереджені в одній Його Долоні, але Він не буде робити всіх людей підряд щасливими. Бо кожна людина має свою особисту долю (карму), нею ж самою створену її минулими добрими або поганими думками і ділами. Також і своїми нинішніми вчинками всі люди створюють собі долі на майбутнє.
Щоб вийти з безодні земних страждань, варто жити в любові до Бога і всіх істот. Зокрема — і в творчій любові-служінні до інших людей. Служіння людям, що полягає в допомозі їм у їхній позитивній еволюції, є служінням Богові.
Головні вороги людини, що ведуть її до нагромадження негативної карми, — це її неправильно спрямований розум і некерована емоційна сфера з домінуючими егоїстичними або грубими емоціями.
Ці труднощі можна перебороти зміцненням віри, переорієнтацією розуму на пізнання Божественного, а також духовними практиками, що нормалізують, насамперед, емоційну сферу, що дозволяють навчитися управляти розумом і свідомістю.
Але розум як такий — зовсім не ворог людини. Навпаки, він — зачаток мудрості, і його варто всіляко розвивати як аналізуючу і творчу функції свідомості.
Також, щоб очистити свою дорогу від кармічних перешкод, варто покаятися в усіх здійснених перед будь-якими живими істотами великих і малих злочинах. «Щирим каяттям усі гріхи можуть бути змиті! Божа Милість — чуйна! Якщо в Нього є бажання простити, ніщо не може завадити! Незважаючи на минулі гріхи, якщо є глибоке каяття і любов до Бога, — гріхи змиваються і природа людини очищається! Боятися, що цього не станеться, — слабкість! Бог має безкрайнє співчуття, шукайте Його любові — і ви одержите прощення!»
«Найголовніша духовна дисципліна — це пошуки власних недоліків і слабкостей та спроби їх позбутися, наблизитися до Досконалості!»
Знаходження віри — це перше. Другий крок у цьому напрямі — любов до Бога. Але як полюбити Того, Кого ще не знаєш? Тому й приходять на Землю на допомогу людям Божественні Вчителі — Непроявлене проявляє Себе у проявленому для людей вигляді. Любов до проявленого, індивідуалізованого аспекту Бога — зручніша для втілених людей.
Але люди повинні зрозуміти також і те, що Сатья Саї — не тільки в тілі, що Він — скрізь, де Він потрібний, що для спілкування з Ним не потрібно обов’язково їхати до Нього в ашрам, що розмовляти з Ним можна зі свого дому.
У всіх людей, — учить Сатья Саї, — єдиний Бог. І не треба поділяти одне одного за ознаками належності до того або іншого варіанту віри. Використовуючи свої традиційні варіанти Богошанування, нехай усі шанують Єдиного Вселенського Бога!
Те, що справді розподіляє людей, — це не варіанти віри або національності, а рівні духовної культури.
Прийти до Бога немислимо без досконалої любові, бо Він Сам є Любов і впускає в Себе тільки Собі подібних. А головний і перший принцип Любові є Співчуття до всіх живих істот — від рослин і комах — до Божественних Посланців.
Беззабійне харчування сприяє очищенню розуму і свідомості. Цьому сприятиме підйом рано-вранці і ранній відхід до сну.
Друге, що повинен зробити початківець у релігії, — це відмова від концентрації свого розуму на негативних рисах інших людей. Кожна людина у своїй (потенційній) основі — Бог. Бачте в кожному — Бога, любіть кожного так, як прояв Бога для вас! Я вчу вас, використовуючи позитивні та негативні якості інших людей!
Розрізняються люди за якостями їхніх індивідуальних «его», «я».
Є також і душі, що впали низько, деградували, захопившись заподіянням зла. Вони можуть творити зло зовсім безкорисливо — не за плату. Така вже їхня природа, вона — як у молі: міль жере і псує вироби — і не важливо, які вони; вона однаково зжере і ганчірку, і дорогоцінне сарі.
Але й таким людям Бог знаходить гідне застосування в загальному потоці Еволюції свідомості. Інші люди на їхньому прикладі можуть учитися тому, якими не можна бути; вони повинні пізнати і добро, і зло. Вони зможуть, відштовхнувшись від зла, піти шляхом добра до Досконалості, до Злиття з Богом. Людина повинна знати і те, якою вона не повинна бути, і те, якою повинна. Не пізнавши зла, важко пізнати добро.
Люди зла також використовуються для коректування розвитку істинних садхаків (духовних подвижників). Зокрема, так вони одержують нагадування про прийдешню смерть, і це не дозволяє їм зайве розслаблятися на Шляху.
Смерть і Бог — ось дві головні віхи для всіх втілених людей.
Люди зла готують себе до пекла і до страждань у наступних втіленнях. Але і їм залишається шанс на спасіння: опам’ятатися і покаятися. Покаяння є осмислене каяття, що веде до позбавлення від пороків.
Про етичну самокорекцію Сатья Саї говорить, зокрема, наступне:
Ті, хто шукає блаженства в Атмані, не повинні гнатися за насолодою від почуттєвих об’єктів.
Так само, як тіло без дихання пусте і незабаром починає гнити та смердіти, так і життя без Істини марне і стає смердючим вмістилищем горя і чвар.
Повір, що немає нічого вищого від Істини, нічого дорогоціннішого, бажанішого, міцнішого!
Господь, Який є Самою Істиною, дарує Свій даршан (можливість споглядати Його) тим, у кого правдива мова і люблячі серця.
Зберігай невичерпну доброту до всього живого, а також готовність до самопожертви!
Потрібно контролювати свої індрії, мати стійкий характер і відсутність прихильностей.
Насамперед, позбудься від пагубної емоції заздрості до успіхів інших і від бажання зла ближньому. Будь щасливий, коли щасливі інші! Співчувай тим, хто в горі, і бажай їм удачі. Це — спосіб виховати в собі любов до Бога.
Ті, хто прагне жити в радості, повинні завжди робити добро!
Тих, хто завойовує становище в суспільстві і домагається мирської слави, люди прославляють як героїв; але тільки ті, хто перемагає свої індрії, — ті є істинними героями, яких потрібно славити як завойовників всесвіту!
Жадібність породжує тільки горе; найкраще — задовольнятися тим, що є. Прагнення до матеріальної наживи повинне бути вирване з корінням! Якщо дозволити йому існувати — воно задушить саме життя!
Як би ти не переживав, коли з тобою поводяться незаслужено, — ніколи не роби так стосовно інших!
Щиро покайся в помилках і гріхах, зроблених у невігластві, намагайся не повторювати їх знову!
Не піддавайся боягузтву!
І не відмовляйся від блаженства!
Не роздувайся від гордості, коли люди хвалять тебе! І не сумуй — коли ганьбують!
Замість пошуків недоліків в інших — шукай свої власні помилки! Викорінюй їх, звільняйся від них! Знайти хоча б одну свою помилку — це краще, ніж знайти десять сотень чужих!
Не затаюй злість і гіркоту на тих, хто вказує тобі на твої недоліки, не відповідай на образу тим самим, указуючи на помилки інших, але показуй їм свою вдячливість!
Спроба «розкрити очі» іншим на їхні недоліки — велика помилка!
Добре, коли ти знаєш свої недоліки, погано, коли вишукуєш їх в інших!
Якщо тобі випало невелике дозвілля — не проводь його в розмовах про що завгодно, але використовуй його в міркуваннях про Бога або для допомоги іншим.
Господа розуміє тільки бгакта (люблячий Його); бгакту розуміє тільки Господь. Інші — не можуть зрозуміти їх. Тому не обговорюй питання, що стосуються Господа, з тими, хто не є бгактами.
Якщо твої мирські бажання не здійснилися — не нарікай на любов Бога: немає ніякого зв’язку між подібними бажаннями і любов’ю Бога!
Якщо твоя медитація не прогресує належним чином — не сумуй! Коли приходять такі стани — шукай свої недоліки!
Утім, зауважує Сатья Саї, все етичне вчення вміщується в одну коротку формулу В’яси: «Усім завжди допомагай (доповню: допомагай у всьому доброму), ніколи нікого не кривдь!». (Треба тільки розуміти, що «всі» — це разом із Богом, із Богом на першому місці).
Ще раз повторю: «Усім завжди допомагай, ніколи нікого не кривдь!».
Далі:
Кінцеве завдання кожної людини полягає в пізнанні свого «Вищого Я», яке є Атманом, Параматманом, Творцем. Але для цього треба бути, зокрема усунути «нижче я», що проявляється в егоцентризмі і твориться розумом.
Бажання не є думки. Думки стають бажаннями, коли глибоко «занурюються» в об’єкти.
Бажання, спрямовані до мирських об’єктів, виробляють задоволення і страждання. Але якщо бажання спрямовується до Бога — то воно дарує блаженство!
Здатність правильно мислити повинна бути розвинена через «земні» справи. Але потім вона може бути перероджена у функцію буддхі. Для цього «щупальця» свідомості (індрії) повинні бути перенесені з об’єктів матеріального світу, нехай навіть і найкращих, — на Божественну Свідомість. Мислення такої прогресивної людини, яка розвивається, — в усіх справах — піднімається на принципово інший рівень, бо вона на цьому етапі поступово навчається бачити «земні» проблеми — очима Бога. Егоцентризм такої людини поступово заміняється на Богоцентризм.
Як відмовитися від порочної роботи розуму, що заважає подальшому просуванню? — Дуже просто: не намагайтеся «заглушити» її, але просто думайте про Бога! Природа розуму така, що йому треба бути чим-небудь поглиненим, — так дайте йому бути поглиненим Богом!
Нерегульований розум схожий на змію: він має дві тенденції — рухатися не прямо і захоплювати всі речі, які він бачить. Але він повинен бути змушений іти прямо до Бога, звернувшись безпосередньо до Нього!
Коли в прогресуючої людини мислення здійснюється вже не розумом, а буддхі, то буддхі занурюється в Бога, щоб стати Ним.
От чому настільки важливо привчити себе бути поверненими обличчям (свідомості) убік Бога.
Є дві головні теми, про які треба весь час пам’ятати: це — прийдешня смерть і Бог. І є дві головні теми, про які треба забути: це — зло, заподіяне вам, і добро, зроблене вами для інших.
«Час — найдорогоцінніший подарунок у світі. Не витрачайте його на брутальні слова і недобрі справи! ... Не можна витрачати час даремно!.. Він нікого не чекатиме. ... Витрачена без користі мить — упущена назавжди, її вже не повернеш... Ніхто не знає, коли мине його строк. Рука часу в будь-який момент може вбити вас...
У своїх діях ви повинні піднятися до рівня героїчних особистостей, а не слабовольних людей!
Тіло треба підтримувати і зберігати як засіб для цієї мети.
Але пам’ятайте, що ви не є тіла, а ці тіла — не ви.
Це тіло — всього лише інструмент, знаряддя, дароване Господом. І нехай воно служить за призначенням».
Про тіло потрібно піклуватися: воно — засіб для розвитку себе, для своєї Богореалізації. Його потрібно мити, добре годувати, лікувати, якщо занедужує; при цьому немає ніяких протипоказань до того, щоб застосовувати для лікування як «зовнішні» лікарські, так й інші лікувальні впливи.
Але їжа — це не засіб насолоди! Їжа — це як заправлення машини паливом. Вона — необхідний елемент у служінні Господу.
Пам’ятання про смерть, що наближається, повинне квапити. Але аж ніяк не вводити в зневіру або розпач.
Навпаки: допомога іншим, творче спілкування з однодумцями, успіхи на Шляху самовдосконалення — повинні приносити радість, щастя.
«Щастя суттєве для Богореалізації. ... Якщо людина нещаслива — це не просто недолік. Це — недолік, що є одним із найсерйозніших! Це — перешкода до самореалізації!
У більшості випадків люди нещасні через мирські устремління, прихильності, насолоди: у них занадто багато інтересу до мирського.»
Причина багатьох страждань людей полягає в тому, що тільки через страждання Богові вдається переконати їх у необхідності звернутися всередину, вглиб багатовимірної структури своїх організмів, зайнятися самоаналізом. Без цього таким людям ніколи не позбутися від страждань! Бог — усередині, у глибині! Він зцілює — звідти!
(Поясню: Відхід углиб, однак, нічого спільного не має з просто розумуванням або навіть «психоаналітичним «порпанням» у своєму минулому. «Підсвідомість» — це від початку невірний термін, жодним чином не пов’язаний з поняттям «свідомість». Те, що називають «підсвідомістю», — це всього-на-всього лише забуте розумом, це — також манас. Манас призначений для забезпечення життя в матеріальному світі, буддхі — передусім, в нематеріальному).
Манас, — продовжує Сатья Саї, — повинен увійти в буддхі через занурення в духовне серце і — там — вглиб багатовимірного організму — до злиття з вищим «Я». Таким чином особистий розум людини зливається з мудрістю Бога.
«Ви страждаєте, зазнаєте болю і мук тільки тоді, коли віддалені від Істини.
Поки вам невідома реальність Всевишнього — ви приголомшені, пригнічені шумом світу. Але, як тільки ви глибоко занурюєтесь у царство духовного пошуку, — все стає зрозумілим, і всередині вас пробуджується знання реальності. А доти ви перебуватимете серед безглуздого шуму аргументацій, суперечок та пихатої самореклами.
Кожний, хто прагне досягти Вічності за допомогою бгакти (відданої любові до Бога), повинен намагатися набути наступних якостей: він повинен триматися подалі від суєти, жорстокості і неправди світу цього і перебувати в істині, правдивості, любові та спокої. Це — воістину Шлях бгакти!
Ті, хто хоче Єднання з Господом, ті, хто хоче добробуту світу, — повинні визнати нічого не вартими і відкинути такі поняття, як похвала та осуд, позитивна і негативна оцінка (людьми), благополуччя та несприятливі умови... Ніхто, навіть Бог і Аватар, не можуть уникнути критики та обвинувачень. Але Вони цього не бояться».
«Людина повинна в молитві просити все нових і нових можливостей для служіння — і радуватися, коли їх одержує. Таке ставлення приносить безмірну радість! Вести життя, наповнене такою радістю, — це істинне блаженство! ... Якщо про це пам’ятаєш завжди і чиниш відповідно, то життя перетворюється на безперервне служіння Господові. Поняття «я» і «Ти» незабаром зникають, не залишається навіть ознак его».
«Якою би не була красивість мови і яким би високим не був учений ступінь — все це даремно! Для того, щоб втілити Вчення... у реальне життя, треба бачити саму Суть і дивитися усередині Неї. Тільки тоді неодмінно досягнеш блаженства!...
Служіння іншим людям за принципами карма-йоги не тільки розвиває людину за всіма критеріями і поліпшує її карму, але також — за умови правильного ставлення до свого служіння, тобто за сприйняття себе як помічника Бога, — веде до поступового злиття свого «я» з «Я» Божественним.
«У домі кожний із членів сім’ї виконує призначену для нього роботу. Увечері, коли вся робота закінчена, ніхто не каже: «Батьку, я виконав таку й таку роботу, ти повинен мені заплатити». Це — одна сім’я, тому ви не вимагаєте плати за роботу, ви просто її виконуєте.
Але, якщо хтось сторонній приходить працювати у ваш дім, — то ви домовляєтеся про плату і платите відповідно. Те, що ви платите комусь, показує, що він — не з вашого дому.
Але коли хтось стає вашим, вам не треба йому платити. Він працює з інтересом, не очікуючи за свою роботу ніякої винагороди.
Те ж саме — і з Богом. Коли ви знаєте, що Бог — найближча і дорога для вас Істота і що ви і Він — одна родина, ви не вимагаєте плати. Той, хто повністю віддає себе Богові, той — Мій! І він не повинен чекати винагороди.
Якщо хтось каже: «Я так багато часу віддав садхані» і встановлює торговельні стосунки з Богом, говорячи при цьому: «У своїй садхані я зробив стільки-то і стільки-то і повинен одержати таку й таку винагороду», — то це зовсім інше.
Здійснюйте вашу садхану — і ви наблизитеся до Бога! Тоді вам не треба буде говорити Йому, що ви хочете цього чи того, — бо ви станете для Нього як Його мале дитя. Він прийде і дасть вам більше, ніж ви попросите!
«Довірити себе Богові — означає присвятити Йому кожну думку і дію, не бажаючи плодів цієї дії (для себе). Вчиняйте дії не заради її плодів (для себе), а тому, що це — ваш обов’язок. Дія присвячується Богові, і результат теж пожинається Ним!
Дії, вчинені у такий спосіб — без бажання їхніх плодів для себе в процесі їхніх здійснень — вільні від кармічних несприятливих наслідків. Оскільки его за таких дій не підживлюється і не стимулюється, воно незабаром зникає».
Шлюб і карма-йога вчать турботі про іншого, про інших. Так вирощується дбайливість — атрибут Любові. Так розширюється охоплення любов’ю все більшої кількості людей. Своє примітивне «я» губиться в загальному «ми».
Подальший прогрес у цьому напрямку забезпечується медитативними техніками, які змивають із Вищого «Я» всі нашарування, що залишилися.
Але Сатья Саї попереджає від того, щоб довірятися різним «гуру» тільки на тій підставі, що вони себе такими проголошують. Він говорить, що справжній гуру — це тільки той, хто сам знає Бога і здатний привести до Нього. Таких людей — украй мало. Або ж — що ще краще — це коли гуру стає Сам Богом.
Також Сатья Саї цілком виразно вказує, що далеко не всім людям показані медитативні тренування: люди дуже різні, насамперед, за віком своїх душ. Для молодих і незрілих душ медитативна робота може виявитися руйнівною. Далеко не всі люди виявляються здатними навіть взагалі зрозуміти, що таке медитація. Наприклад, сноподібні ментальні образи типу польотів на інші планети — помилкова і шкідлива практика.
Істинна суть кожної людини — це Океан Свідомості Творця. Завдання людини — через садхану (шлях духовного подвижництва) — розвинути себе до практичної реалізації (не тільки розумового прийняття) цієї істини.
На цьому Шляху людина повинна перетворитися із дживи (індивідуальної душі, прив’язаної до тіла і матеріальних предметів) — через буддхі-йогу — на Чіт (чисту, тобто очищену і витончену до рівня Творця свідомість, тотожну Атману, «Вищому Я» людини).
У душі, що розвивається цим Шляхом, з певного моменту з’являється здатність до бачення в тонких еонах — у міру їх освоєння. Свідомість людини, що проникла у вищі еони, навчається бачити Бога — зокрема, як Живий Світло-Вогонь — і взаємодіяти з Ним.
З певної стадії буддхі-йоги адепти можуть відчути матеріальний світ ніби «накладеним» на Світло Божественної Свідомості. Тоді — стає легко «провалитись» у Нього, розчинитись у Ньому, стати Ним.
Бхакті-йога, тобто самореалізація через любов до Бога, — це вища йога, Вищий, Прямий Шлях. (Зазначу від себе, що задачі бхакті-йоги реалізуються саме за допомогою освоєння ступенів духовного Шляху, що розглядаються нами).
Істинна (у потенціалі) суть кожної людини — Бог. Бог справді перебуває в межах багатомірного організму людини, у самій його глибині, у найнайтонших еонах. Треба лише навчитися переміщати туди концентрацію свідомості, потім закріпитися там. Це і буде повною Самореалізацією, Богореалізацією себе, повним і остаточним Звільненням з полону світу ілюзій.
Богореалізація досягається людиною через любов, закоханість у Бога, що дозволяє потонути в Його Полум’ї, в Обіймах Його Любові, злитися воєдино з Улюбленим.
Це — єдиний варіант знаходження вищих духовних досягнень, інших немає. Саме цьому вчив і вчить Бог людей протягом всієї історії людства. Це — основа всіх серйозних релігійних систем. Але люди забувають про це, і доводиться знову їм нагадувати.
Любов до Бога — це Прямий Шлях!
* * *
Наголошу на тому, що головну увагу в Своїх проповідях Сатья Саї надає саме етичному аспекту розвитку людей. Також — Він повідомляє загальні відомості про Бога, про необхідність переключити свою увагу з гонитви за матеріальним — на вивчення і пізнання Його. Це є перший, початковий етап духовного розвитку кожної людини.
Що стосується психоенергетичного аспекту розвитку в рамках раджа-йоги — то Сатья Саї обмежується вказівками на необхідність підтримання енергетичної чистоти всередині наших тіл. І, зокрема, Він рекомендує розпалювати світло всередині чакри анахати, використовуючи, наприклад, образ свічки. Це світло потім нехай наповнить все тіло. Його ж можна буде дарувати іншим людям й іншим істотам.
Хоча такі рекомендації дуже важко виконати без додаткових (допоміжних) прийомів, проте вони зупинять тих, хто поки що негідний того, щоб бути впущеним на наступні ступені енергетичного зростання.
Для успішних духовних подвижників, здатних уже нині просуватися далі, Сатья Саї повідомляє знання в рамках буддхі-йоги, пропонуючи медитативні прийоми Обожнення індивідуальної свідомості і Злиття із Свідомістю Первинною.
На практиці нашого особистого учнівства у Сатья Саї — він впродовж дуже багатьох років давав нам вказівки і щодо конкретних подій, що відбувалися довкола нас на матеріальному плані, і по нашому служінню, а також навчав нас медитативних прийомів на Його робочих майданчиках.
А тепер я наведу декілька уривків із наших особистих бесід з Ним.
* * *
― Бабá, як може людина навчитися мислити так, як мислиш Ти?
― Не можна отак просто викинути все з голови і замінити Мною, Моєю Свідомістю…― тоді вийшов би біоробот, маріонетка. Ні, потрібно виростити власний інтелект, власну здатність мислити так. І тільки потім — ця здатність мислити саме свідомістю (тобто не манасом, але буддхі) з’єднується з Моєю Божественною Мудрістю!
Так і відбувається розвиток душі. Спочатку людина повинна вчитися бути любов’ю і рости як любов. Потім вона вчиться дарувати свою любов Мені. Так — поступово — і освоюється Злиття зі Мною.
Якщо ж у людині ще немає любові... — то їй просто нема чим злитися зі Мною!
А потім до любові додається аспект сили.
І коли ти всі сили душі даруєш, віддаєш тільки служінню Мені — тоді починаєш учитися Злиттю з Моєю Всемогутністю. Це — дуже поступовий процес...
Так само поступово можна навчитися в Мене і Божественному мисленню.
Адже буття в Мені — це буття Мною! І перебіг, і суть твоїх думок повинні відповідати цьому! Пропоную освоїти широко мислення: думки течуть легко, вільно, плавно і спокійно, із Глибини проявляючись на фізичний план. І тоді можна охоплювати свідомістю не тільки ліси, поля, ріки, озера з їхніми мешканцями, але й країни, континенти, нації і співтовариства людей, відчуваючи одночасно всіх разом, і кожного зокрема.
Так, треба навчитись у Мене — і любити, і мислити, і діяти! Нижче «я» потрібно якраз замінити Вищим «Я» — твоїм Істинним, Божественним «Я», Що єдиносутнісне з «Я» Вселенського Бога!
… Причому це, насправді, — не кінець Шляху. Кожний, Хто став зі Мною Єдиним, продовжує розвиватися вже в Мені, вирощуючи та вдосконалюючи Своє служіння — служіння еволюції свідомостей у всесвіті.
Ті з Нас, Хто приходить на Землю, втілюючись, відрізняються Одне від Одного. Але не тим, що Хтось «головніший» або, навпаки, менш значимий… Відмінності — у тому, що Одні подібні до паростків, що тільки-тільки звелись над поверхнею з безмежної Основи ― з Океану Творця, Інші ж подібні до потужних величних дерев, які виростають уже дуже давно.
І все-таки, яким би не був великим Кожний, Хто виходить з Мене, Він — усього лише маленька Частка Великого Цілісного Споконвічного Океану!
… Любов — багатогранна! Ти можеш пізнати різні її аспекти: любов-дружбу, любов-турботу, любов-ніжність, любов-повагу і благоговіння... А тепер — з’єднай все це разом!
Також — стеж за Мною, за кожним Моїм рухом, за кожним «шерехом думки»! Я спрямовую тебе й усіх вас! У тому числі — через дії різних негідників...
Замислись: яка ваша мета? Відповідь проста й очевидна: цілком і повністю стати Мною!
Стати Мною, бути Мною — що може бути вище цього? У Моєму Бутті — все те Найвище, про що може тільки мріяти людина!
Пояснюйте це людям! Розкривайте перед ними цю Мету в усій її сяючій величі! Нехай кожний зрозуміє, що Бог — не хазяїн-узурпатор, але в Ньому — найвища Свобода кожного, про яку більшість людей навіть і подумати поки що не в змозі!
Спочатку людина, яка присвятила своє життя Мені, повинна пізнати, як це — бути Мною.
Потім вона повинна прийняти безумовне рішення пожертвувати тим життям, яким вона жила до цього, — заради того, щоб прийти до Життя в Мені в усій повноті. Такому щирому і цілеспрямованому шукачеві допомагаю Я.
Поступово він повинен відкидати свій старий спосіб життя і перетворювати своє життя — на те, яке розкриваю перед ним Я.
Коли в нього не залишається нічого в житті від устремлінь нижчого «я», а є лише Я — тоді він воістину стає Частиною Мене.
Бог не може подарувати Себе тому, хто не рветься до Нього всією душею!
У кожному, хто прагне до Пізнання Мене, повинна загорітися велика спрямованість до Мене — в Океан Моєї Любові! Я хочу від людей зовсім неабиякого пам’ятання про Бога!…
Медитація приносить істинні плоди тоді, коли любов загоряється так, що між тобою і Мною не існує вже перешкод! І тоді — уже не існує більше твоєї окремості!
Істинне Богопізнання починається тоді, коли полум’я твого серця стає часткою Божественного Вогню. Тільки коли ти стаєш Вогнем Любові ― тоді ти можеш пізнавати головну Суть себе, Яка і є Бог в аспекті Творця!
— Як можна успішніше запалювати в людях таку любов?
— Вогонь запалюється від вогню...
Моя палаюча Любов, доторкаючись до сердець утілених, полум’янить душі!
Потрібно підводити людей до того порога, де кожний торкається Мене! І кожний нехай залишається тут зі Мною — сам-на-сам.
І якщо душа, що доторкнулася до Мене, продовжує світити і для інших — це і є істинне горіння!
Обитель Моя — для небагатьох! Вона — для тих, перед ким Я голову схиляю, для тих, хто не заради себе, а заради Мене кладе своє життя! Оце — головний критерій!
Я — завжди серед вас! Мою Любов кожний може відчувати скрізь!
Нехай кожний тут і зараз відчує динаміку потоку еволюції свідомостей: це ніби одні частини води в болоті протухають, водночас у деяких бистринах інші частини води, обганяючи одна одну, вириваються уперед!
Світлом Моїм наповнюйте душі, щоб вони воскресли до життя в Любові!
Я випромінюю Брахманічне Світло через ваші Атмічні Махадублі, Вони — як Світловоди!
Шари Абсолюту — ваш «одяг», і ви живете під ними!
Завжди усвідомлюйте свої нові Атмічні Тіла (Атмани у Параматмані) ― на Повен Зріст! Ними — потрібно навчитися жити, і в міру цього тіло фізичне обожнюється, відбувається перенесення керівного центра душі в Параматман — в «Я» Бога!
Можлива повна свобода від тіла, коли воно буде відділене від свідомості через смерть. Але можлива й інша свобода від тіла — настільки ж повна! — і без його смерті; саме для цього потрібне пророблення тіла Свідомістю Творця...
Люди, Які навчилися бути Океаном, — Вони живуть, з’єднані з Нескінченністю Мене!…
Заради завершення повного перенесення самовідчуття у Творця — необхідні не тільки етична чистота та цілковита відданість, але необхідно також енергії тіла довести до Його стану. Плюс — уміння жити в «тотальній реципрокальності», бо Творець якраз реципрокальний індивідуальному «я».
Тож нехай усі твої мрії і помисли стануть Моїми!
Нехай усі твої устремління стануть Моїми!
Нехай усі твої рішення стануть Моїми!
Нехай уся твоя любов стане Моєю Любов’ю!
Нехай усі твої дії стануть Моїми!
Нехай усі твої бажання стануть Моїми бажаннями!
Нехай усе твоє життя стане Моїм!
