Володимир Антонов
Бхакті-йога
(лісова лекція до фільму)
Принцип бхакті — тобто любові-відданості до Творця — був уперше проголошений Крішною через Бхагавад-Гіту.
Крішна, зокрема, говорив:
11:54. ... Лише Любові дано споглядати Мене в Моїй сокровенній Суті і злитися зі Мною!
13:10-11. … Непохитна і чиста любов до Мене… — все це визнано істинним!
9:27. Що б ти не робив, що б ти не їв, що б не приносив у жертву або у дарунок, який би подвиг не здійснював... — роби все це заради Мене!
12:14. ... Хто прагне до Єднання зі Мною, осягає з рішучістю Атман, присвятивши Мені розум і свідомість — той люблячий Мене учень дорогий Мені!
12:20. ... Усі…, для кого Я — Найвища Ціль, — ... дорогі Мені понад усе!
Кожному з тих, хто вже просунувся на духовному Шляху, зрозуміло, що без любові, без закоханості у Творця — неможливе досягнення Вищої Мети людського життя: прямого пізнання Бога в аспекті Творця і Злиття з Ним.
Адже саме емоції любові зближують і поєднують свідомості — як “звичайних” людей між собою, так і тих Досконалих, Котрі вже перебувають в Обителі Творця.
Подібно до цього, одна із задач кожного духовного шукача полягає в тому, щоб розвинути в собі ту любов-ваблення до Творця, що притягне його або її в Обійми Головного Коханого, змусивши відкинути все інше, у тому числі, всі свої
“земні” прив’язаності, всі свої пороки, — аби залишилися тільки Він та віддане служіння Йому.
Так от і досягається зникнення себе — у Ньому. Потім такий Досконалий вже діє з
Нього, допомагаючи тим, хто поки що не досягнули Вищої Мети.
Усі, хто досягли повноти Досконалості, були саме Бхактами Творця! Іншої можливості пізнання Його і діянь з Нього — не існує!
Але як навчитися такої любові?
… Щоб відповісти на це питання, треба з'ясувати те, як взагалі в нас утворюються емоції любові?
Якби хтось зараз надумав би стверджувати, що емоції продукуються головним мозком, — це означало б, що він чи вона взагалі нічого у коханні поки що не розуміють!
Справа в тому, що емоції народжуються в спеціалізованих біоенергетичних структурах: насамперед — у чакрах.
Так, емоції захоплення красою, гармонійністю тих чи інших ситуацій (наприклад: збулася мрія!) виникають у шийній чакрі вішудсі.
Огидні емоції тривоги, роздратування, злості, очікування чогось неприємного (наприклад, у студентів перед кожним іспитом) — це є продукція неналагодженої чакри маніпури, розташованої в області
“сонячного сплетіння”.
Сексуальні емоції народжуються у чакрі свадхістані — в нижній половині живота.
Відчуття впевненості, стійкості — це результат наповненості енергією чакри муладхари — самої нижньої із семи чакр.
А от емоції любові народжуються в духовному серці, що починає своє зростання в чакрі анахаті, яка заповнює собою, коли вона розвинена, усю грудну клітину.
Бог — в аспектах Творця (або Споконвічної Свідомості), Святого Духа (чи Брахмана), Месії (чи Аватара) — є НАЙТОНШІ прояви у межах Абсолюту. Тож для того, аби пізнати Його, аби сприймати Його з тією ж ясністю, як ми сприймаємо тіла одне одного — треба стоншувати себе як свідомість. Іншої можливості немає.
Ось для чого Бог пропонує нам позбутися навіть від здатності входити в грубі емоційні стани і, навпаки, рекомендує всіляко культивувати в собі емоції тонкі та найтонші!
Адже емоції — це саме стани нас як свідомостей. І, щоб наблизитися за своїм станом до Божественних станів, — ми повинні саме
привчати себе до них.
Зокрема, треба пам'ятати, що, розлучившись наприкінці втілення зі своїм матеріальним тілом, ми продовжуємо жити саме в тому стані свідомості, до якого привчили себе за життя в ньому.
Так, люди, які привчили себе до емоційної грубості, — так і продовжують жити в цьому стані серед собі подібних.
Люди, котрі звикли жити на Землі в тонких, ніжних, гармонійних станах — стануть мешканцями раю.
А ті, хто привчили себе до Божественної витонченості і навчилися зливатися з Богом в аспектах Святого Духа або Творця — залишаються у Злитті з Ними.
… Стоншуванню свідомості можна навчитися кількома способами.
Серед них є такий цілком екзотеричний — тобто звичайний, природний — як сексуальне кохання (але тільки не
“з ким попало”, а з представниками своєї гуни, тобто, відповідного рівня духовної продвинутості;
“змішування гун” засуджується Богом).
Також — розвиток у собі ніжної любові-піклування щодо дітей.
Звернемо увагу на те, наскільки велике значення цьому надавав Ісус Христос. Візьмемо хоча б такі заповіді Нового Заповіту:
“Заповідь Нову даю вам: любіть один одного!..” (Ів 13:34).
“Найбільш… за все, майте сердечну любов один до одного...” (1 Петра 4:8).
“Будемо любити один одного, тому що любов — від Бога, і кожний люблячий народжений від Бога і знає Бога. Хто не любить — той не пізнав Бога, тому що Бог Є Любов” (1 Ів 4: 7-8).
“Ми маємо любити один одного!... Якщо ми любимо один одного — то Бог в нас перебуває, і Любов Його досконала є в нас”. (1 Ів 4:11-12).
“Бог є Любов, і той, хто перебуває в любові, перебуває в Богові, і Бог — у ньому” (1 Ів 4:16).
“Не залишайтеся боржниками нікому ні в чому, окрім… любові” (Рим 13:8).
“Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що проклинають вас, добродійте ненависникам вашим і моліться за тих, що кривдять вас і женуть вас…” (Мт 5:44).
“… Якщо ви любите (лише) люблячих вас — то яка вам нагорода?” (Мт 5:46).
“Хто каже, що він у світлі, а ненавидить брата свого — той ще в пітьмі” (1 Ів 2:9).
“Любов нехай буде невдаваною! Відвертайтеся від зла, приліпляйтеся до добра!” (Рим 12:9).
“Будьте братолюбними один до одного з ніжністю!...” (Рим 12:10).
Ісус також демонстрував учням Свою ніжність до Марії Магдалини, показуючи цим, що такі емоції і такі форми поведінки вітаються Богом.
Підкреслю, що в сексуальному аспекті взаємин між людьми цінними є саме емоції ніжності, ласки, піклування про кохану або коханого.
Дуже багато в такому відношенні нам може дати таке спілкування з ніжною красою живої природи, при ранкових зорях, при вечірніх зорях і тоді, коли заходить сонце.
Потрібно насправді навчитися щиро любити спочатку все краще у Творінні, потім усе Творіння в цілому, і от тільки тоді, коли полюбимо Творіння, ми зможемо полюбити і Творця!
І всім тепер повинно стати зрозумілим, що неможливо говорити про розвинену любов у тій людині, яка дозволяє собі задовольняти своє черевоугодництво стравами, які приготовані з тіл убитих тварин!
Можуть значну користь принести твори мистецтва — такі, як відповідні фільми, фотографії, картини, музика, хореографія.
Існують також розроблені саме в релігійних об'єднаннях прийоми розвитку емоцій любові, спрямованої безпосередньо до Бога.
Це — наприклад, розроблені у католицизмі схеми подяки Ісусу за подвиг Його земного життя, співстраждання Йому у зв'язку з Його мученицькою смертю на хресті.
Або — деякі православні піснеспіви.
Або — медитації, спрямовані на розвиток екзальтованої любові до Бога, що практикуються в деяких протестантських церквах.
Або — бхаджани: тобто короткі і багаторазово повторювані в піснеспівах медитативні формули, мета яких — закарбувати в свідомостях учасників стани поваги, подяки Богові, також — прагнення позбутися пороків, розвинути в собі позитивні якості.
Серед бхаджанів можна виділити запропоновану Божественним Чайтанією махамантру, що прославляє Творця Вчення бхакті-йоги — Крішну. Вона така:
Харе Крішна, харе Крішна,
Крішна, Крішна — харе, харе!
Харе Рама, харе Рама,
Рама, Рама — харе, харе!
Значення її таке: Слава Крішні, слава Всюдисущому! (Рама означає Всюдисущий).
Чайтанія розповідав нам, що Він особисто спрямовується для надання духовної допомоги до тих, хто практикує махамантру.
Під власний спів махамантри або під прослуховування її запису — можна танцювати. Чайтанія, зокрема, Сам завжди плавно, гармонійно, ніжно танцює під її звучання, коли приходить до втілених бхакт.
Прекрасні бхаджани також особисто виконує Аватар нашого часу Сатья Саі. Він особисто благословив нас включити їх у наш фільм Саттва; їх можна прослухати, зокрема, й там.
… Але дуже важливо, що існує можливість радикально прискорити набуття розглянутих якостей через пряме стимулювання розвитку в собі органа емоційної любові — духовного серця. Це робиться спеціальними езотеричними прийомами.
Одним із них є “Ісусова молитва” — спроба закликати Ісуса в своє духовне серце:
“Ісусе! Ісусе! Ісусе!…”. Так ми можемо запросити Ісуса увійти ззаду у власну чакру анахату. Існують також інші формули
“Ісусової молитви”, але уcі вони менш вдалі. Цей прийом духовної роботи став центральним в езотеричному напрямку, що отримав назву
ісіхазм..
Саме слово ісіхазм походить від грецького ісіхія — тобто внутрішня тиша,
внутрішній спокій. Під цим терміном слід розуміти набуття стійкого спокою розуму, який є необхідною основою для медитативної роботи.
Методологічні розробки нашої Школи дозволили створити повне розуміння механізмів як “розкриття” духовного серця, так і набуття ісіхії.. І це дозволяє гідним шукачам освоювати ці прийоми швидко, чітко, впевнено — щоб потім просуватися далі.
А далі — що?
Далі потрібно ростити себе у якості духовного серця — все більше та більше стоншуваного — аби виявитися спроможними безпосередньо сприймати Бога спочатку в аспекті Святого Духа.
Досягнувши достатніх розмірів, які незрівнянно перевершують розміри фізичного тіла, така свідомість набуває здатності до активного переміщення в багатомірному всесвітньому просторі за допомогою своїх нематеріальних рук, що виходять з духовного серця і які є єдиносутніми з ним. Цими
руками ми тепер можемо обіймати наших Божественних Учителів — так само, як ми можемо це робити з нашими найулюбленішими втіленими людьми.
Божественні Вчителі поступово починають настільки ж легко сприйматися, як і втілені люди…
І тоді Вони поведуть Своїх улюблених учнів – до Своєї Обителі, до Обителі Творця. Як це відбувається — ми обговорювали вже в інших наших бесідах і книжках.
(Демонстрацію медитацій дивіться у фільмі).
