Володимир Антонов
Мистецтво бути щасливим
(лісова лекція до фільму)
Вміння співналаштовуватися емоційно з КРАСОЮ, НІЖНІСТЮ і ВИТОНЧЕНІСТЮ живої природи дозволяє нам знайти внутрішню гармонію, що є необхідним для набуття стану і постійного відчуття ЩАСТЯ ЖИТТЯ. Це також є найважливішим компонентом духовного вдосконалення.
(Після низки кадрів краси природи).
Ця КРАСА є елементом творення Бога. Це важливо розуміти! Адже лише навчившись любити Творіння, можна полюбити і його Творця! А без цієї щирої любові хіба можна бути щасливими?
Причому любов обов'язково має бути взаємною! Не принесе щастя тільки Його любов до мене! Але слід прагнути стати не коханими, а закоханими! Але закоханими не тією егоїстичною пародією на любов (я маю на увазі примітивні особисті сексуальні бажання, що їх бездуховні люди якраз і називають “любов'ю”) — але прагнення ПОДАРУВАТИ СЕБЕ ЙОМУ!
Любов до Бога починається з бажання пізнати Його. Спочатку лише розумом, потім і у всій повноті — так, щоб емоції моєї любові зливалися з емоціями Його любові! І потім, поступово, приходить й повнота Злиття з Ним, з собою як свідомістю, розвиненою в процесі пошуку Його та служіння Йому!
Ще дуже важливо на цьому Шляху мати друзів-однодумців. Набагато легше відчувати щастя свого творчого буття у духовній групі, громаді, хоча б і маленькій.
Морально здорова людина насолоджується тим, що ДАРУЄ свої знання, вміння, саму себе іншим, прагнучи саме їх зробити щасливими!
Від цього процесу дарування і бачення його позитивних результатів вона і сама стає щасливою!
Проте що необхідно робити, щоб знайти собі гідних друзів? Треба лише запропонувати себе, показати іншим свою корисність! І нехай кожен ділиться з іншими тим, що сам знає, може, вміє!
… Важливим для щастя також є міцне здоров'я.
Від чого воно залежить?
Можна почути, що наші страждання й біди походять від того, що Адам і Єва колись згрішили… Цю дурну фантазію навіть називають спеціальним терміном “первородний гріх”... Пропоную розглядати таку точку зору як явну ознаку слабоумства тих, хто в це вірить, не кажучи вже про тих, хто її проповідує…
Інші звинувачують у своїх хворобах поганих лікарів, забруднення навколишнього середовища або тих, хто змушує мене нервувати, хвилюватися, відчувати стреси…
Але ні! В наших бідах ми винні лише самі!
Важко це доходить до людей, які є неосвіченими у релігійній філософії! Однак істина криється у тому, що саме Бог, який нас любить, вигадує нам подібні проблеми, вказуючи нам на нашу неадекватність. Неадекватність до того, якими Він нас хоче бачити!
Дуже спрощуючи, можна сказати, що якщо ми завдаємо будь-яке невиправдане зло будь-якій істоті, то ми, тим самим, програмуємо аналогічні ситуації і у своєму житті, у своїй долі. Тепер у якості жертви. Це називають дією “закону карми” — закону формування долі. Саме так Бог вчить нас не робити недобрих вчинків, вчить співчувати чужому болю шляхом відчуття нами болю власного.
Причому “закон карми” поширює свою дію і на часові межі, що перевищують одне лише земне життя… Ось чому, зокрема, народжуються хворі діти…
У когось може виникнути питання: “А навіщо Йому все це? Навіщо Йому потрібно, щоб ми були “хорошими” у Його розумінні?”
Детально ми розглядали цю тему, тему сенсу життя людини на Землі, у кожній з виданих нами книг. Але зараз лише дуже коротко скажу, що ми є частками еволюціонуючої вселенської Свідомості, що називається Абсолютом. Це в наших тілах, у тому числі, твориться Еволюція Абсолюту! Ось чому Йому настільки дорога кожна душа! Ось чому Він так пильно спостерігає за кожним і весь час прагне підправити, допомогти кожному, за винятком лише тих, хто показав, що є повністю безнадійним. Таких Він відправляє до пекла – “смітника” Еволюції…
… Отже, щоб “взяти у свої руки” власну долю, треба, по-перше, вивчити всі правила, які Він пропонує нам для життя на Землі. Він дав нам їх через Своїх Месій і пророків.
А щоб виконувати ці правила, дуже важливо навчитися керувати своїми емоціями.
Треба навчитися жити, незалежно від обставин, у світлих, чистих, тонких емоційних станах! Так ми будемо бажаними для друзів. Так ми забезпечимо собі фізичне та душевне здоров'я. Так нашою обителлю стане як мінімум рай!
А грубі емоції, такі, як гнів, роздратованість, заздрість, ревнощі та інші подібні стани, є не тільки неприємними собі й оточуючим, не тільки руйнують здоров'я власне та інших, але й призводять до життя у пеклі після розвтілення!
Як же навчитися керувати своїми емоціями? Про це дуже докладно розказано у наших книгах і показано у наших фільмах. Зараз скажу лише, що основою правильного вибудовування своєї емоційної сфери є розвиток духовного серця.
Духовне серце, яке з самого початку базується в чакрі анахаті, що розташована у грудній клітці— від ключиць до початку сонячного сплетіння — починає саме з неї своє зростання. Воно є тим біоенергетичним органом, що відповідає за продукування тонких емоцій любові.
Саме про його розвиток говорили нам Ісус Христос й інші Божественні Вчителі та пророки!
Саме завдяки його розвитку в собі ми знаходимо і здоров'я, і справжніх друзів. Але також наближаємося за станом душі до того стану, в якому живе Бог, в аспекті Святого Духу і Творця!
Саме через це Бог стає для нас пізнаною Реальністю!
… Як приклад можу згадати себе. Я повністю здоровий, незважаючи на те, що вже не перший рік живу за межею шістдесятиріччя. Більш того, моє тіло з деякого часу… молодіє! Подивіться, скільки б років ви дали йому?... Сорок? Або може навіть тридцять?
Коли мені було п'ятдесят дев'ять, я в останній раз чув репліку перехожих на вулиці: “Такий молодий, а вже з бородою!"...
Я й відчуваю себе молодим, бадьорим і зрілим! І живу завжди у рівному, чистому, спокійному і радісному настрої, незважаючи на десятирічя життя в умовах політичних репресій і відсутності матеріального достатку.
Я відвик, я вже давно не вмію — відчувати гнів, роздратування, заздрість, тугу, тривогу, страх! Я жив і живу без гніву, без бажання помститися, навіть тим хто колись цілком навмисно вбивав мене, після чого я півроку важко вмирав і двічі був у стані клінічної смерті. Я не відчуваю гніву, страху, бажання помститися навіть тим, хто й у наступні роки погрожував мені “кремацією заживо” за мої книги, книги про Бога, про щастя пізнання Його.
Більш того, я став настільки близьким до Бога, що вільно спілкуюся з Ним. І можу наповнювати своє тіло Ним.
Чи всі ми хочемо жити так?
Тоді давайте йти цим дослідженим, вивченим, відомим для всіх бажаючих Шляхом!
* * *
Саме на таких місцях чудово медитувати, зливаючись з витонченістю ранкової свіжості, краси природи, і з витонченістю Святих Духів —наших Божественних Вчителів, а також Реалізаторів нашої долі...
Це треба обов'язково освоювати, якщо ми вирішили йти духовним Шляхом, тобто Шляхом вдосконалення себе, Шляхом пошуку Його — Того, Кого нам обов'язково потрібно знайти і пізнати!
Для цього також слід читати книги про Нього і про Шлях до Нього.
Ще багато людей для цього йдуть до храмів, там беруть участь в обрядах. Це теж може допомогти спочатку, якщо тільки там не заразитися від людей зла ідеологією ненависті, що, на жаль, так часто буває… Але, в цілому, участь у богослужіннях допомагає початківцям відірвати свою увагу від об'єктів матеріального світу…
А далі? — А далі треба зрозуміти те, що Бога в храмах не більше, ніж поза ними. І що не в натовпі людей, навіть тих, хто молиться разом, а саме в ситуації ‘сам-на-сам’ з Богом, на самоті від натовпу, на природі можна найкращим чином відчути блаженний ДОТИК Бога. Почати ЧУТИ Його думки, що мені спрямовані. Потім навчитися БАЧИТИ Божественних Вчителів-Святих Духів й ОБІЙМАТИСЯ з Ними. Входити в Їхні нематеріальні Тіла, ЗЛИВАЮЧИСЬ з Ними…
… Що робить більшість людей на природі? Вони пиячать, колються героїном, вбивають і калічать живих істот, залишають після себе купи битих пляшок та іншого сміття, зневажають ТИШУ природи ревом радіоприймачів або магнітофонів, самі кричать…
Так, зрозуміло, можна наблизитися не до щастя пізнання Бога, а до пекла…
… Ну, а для пізнання Бога, для власного вдосконалення, дуже важлива ВНУТРІШНЯ ТИША, оволодіння якою дозволяє пізнати БЛАЖЕНСТВО СПОКОЮ І ТИШІ сущих в Обителі Споконвічного…
Причому спів птахів, шелест вологої від роси тростини або листя дерев цьому зовсім не заважають, але, навпаки, роблять ТИШУ ЗОРІ більш “соковитою”, більш яскравою емоційно!
Але слід розуміти, що ця повнота відчуття всього прекрасного, що може нам дарувати природа, як і можливість пізнання її Творця та Його Представників — Святих Духів — досягається у належній мірі лише підготовленим духовним подвижником. Готуватися ж до цього треба як в інтелектуально-етичному аспекті, так і очищуючи й розвиваючи біоенергетичні структури свого організму — чакри та меридіани.
… А ще на природі можна збирати її їстівні дари. Це і ягоди, і гриби, і різні трави. Все це можна вживати у їжу прямо зараз і заготовляти про запас.
Наприклад, замість чаю можна заварювати… просто звичайне лугове злакове різнотрав'я. Його можна насушити собі спеціально для заварок на зимову половину року.
Можна насушити для заварок замість чаю і м'яту, й іван-чай, й осіннє передлистопадове листя смородини, коли воно вже буде не потрібне рослинам. Або, якщо попадеться зламана вітром береза, можна насушити й її листя. І хвоя, і молоді шишки, що впали з хвойних дерев, теж для цього годяться! (Тільки не слід пити дуже “міцні” заварки з них, тому що наші людські шлунки не пристосовані до високих концентрацій смоли, на відміну від шлунків глухариних. Це для глухарів хвоя є одним з основних видів їжі).
Або ось кропива. Її багато людей ненавидять за те, що вона “кусає”. Але вона “кусає” саме за те, що ці люди її не їдять! Вона ж і смачна, коли молода, і має найцінніші лікарські властивості. Вона стимулює імунну систему організму, допомагаючи, у тому числі, позбутися багатьох недуг!
Її можна і сушити на зиму, щоб потім заварювати.
Але можна їсти й так — миємо, ріжемо, опускаємо в окріп, варимо приблизно хвилину, даємо трохи охолонути і – на тарілку з майонезом! Смакота!
Можна подібним чином заготовляти і готувати і снить, і папороть-дріоптеріс. Можна собі заготовити сіно на зиму навіть з кислиці і потім варити з нього супи.
Але ці рослини можна додавати і в інші страви в сирому вигляді – такі, як дудник, мати-й-мачуха, і навіть пагони іван-чаю, що тільки но з'явилися із землі. Потім, коли вони підростають, то стають гіркими.
Ми також консервуємо про запас з цукром лісові ягоди: брусницю, журавлину, малину, лохину, чорницю — у вигляді трохи провареного варення.
Ми самі, замість бджіл, робимо мед з квіток черемхи або таволги. Можна також з квіток кульбаби. Як? — розкажу:
Треба набрати суцвіть, заповнити ними великі каструлі, залити негарячою водою — негарячою, це щоб встигли вибратися комахи, які випадково потрапили. Довести до кипіння і залишити настоюватися протягом ночі.
А наступного дня відтискаємо, викидаємо квітки, рідині даємо відстоятися. Можна її процідити. Потім очищену рідину розливаємо по каструлях, заповнюючи на дві третини, доводимо до кипіння і засипаємо цукор так, щоб рівень рідини піднявся до верху каструль. Помішуємо, щоб розчинявся добре цукор, знову доводимо до кипіння. Ну і розливаємо в попередньо нагріті, потім ошпарені окропом всередині, банки. Закриваємо їх тим чи іншим різновидом герметичних кришок.
Виходить ароматний і смачний, дуже корисний мед власного виготовлення!
Що стосується грибів, то ми харчуємося ними протягом усього року. Вдома — засоленими або, точніше, заквашеними грибами. В умовах походу, коли нові гриби не ростуть, використовуємо сушені. Сушені гриби легкі за вагою, тому їх зручно носити в рюкзаках, а потім варити або навіть смажити у казанку на багатті.
Як сушити гриби?
Для цього треба мати грибосушарку. Якщо сушимо на багатті, то вона повинна бути з дном і може бути зроблена з дном — це для того, щоб гриби не вбирали сажу. І вона може бути зроблена складеною, щоб легко було носити у рюкзаку. Наприклад, її можна зробити з двох смуг звичайної покрівельної жерсті. Ну, а самі гриби насаджуємо на шампури зі сталевого дроту та сушимо.
Їстівні гриби ростуть практично усюди — і в тундрі, і в лісах, і в горах, і в степах. Вони не тільки смачні, але також є цінним джерелом білка. Підтвердження тому — наше власне здоров'я, адже ми харчуємося саме так вже не перший десяток років! І це дозволяє нам не тільки виживати в умовах постійного крайнього фінансового дефіциту, але й БУТИ ЩАСЛИВИМИ!
Гриби можна навіть смажити прямо над багаттям, на просто зачищеному від кори кінчику прутика. Гриб треба спочатку нагріти, для того, щоб він випустив сік, трохи підсолити його. Сіль прилипне до соку і впаде вниз. А далі — треба лише добре проварити гриб в його власному соку. Виходять — дивовижні ласощі!
… А в ту пору року, коли гриби в лісі не ростуть, ми смажимо на багатті бутерброди з сиром. Але це треба робити не на шампурах з прутків, а на спеціальних вилках. Зрозуміло, ми для цього ні в якому разі не зрізаємо живі гілки, а знаходимо достатньо міцні сухі.
Спробуйте! Отримаєте масу насолоди!
… Ось так ми і живемо в “хронічному” ІСТИННОМУ щасті!
Чому я підкреслюю слово ІСТИННОМУ? Тому що не тільки ж в шашликах з грибів і смажених на багатті бутербродах з сиром ЩАСТЯ! Але все своє життя треба привести в ГАРМОНІЮ З БОГОМ. А саме жити:
— не завдаючи, по можливості, нікому шкоди,
— постійно удосконалюючи себе духовно,
— живучи під саме Його керівництвом,
— даруючи іншим те добро, яким ми можемо поділитися!
Успіхів вам на цьому Шляху!
