Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Татьяна М.
Ізнанка світу матерії

Головна > Книги > Ізнанка світу матерії

 

Змiст


ПЕРЕДМОВА: БІОЛОГИ ВИВЧАЮТЬ БОГА

ПРОЩАННЯ З КІШКАМИ

ВІЗИТ 1

•  Перша зустріч

•  У тебе добре виходить!

•  Сенс життя існує!

•  Перші місця сили

•  Концентруйся зараз на власному вдосконаленні!

•  Погляньте, яка у Тані стала анахата!

•  Я стала величезною над морем!

•  А хтось, майже діставшись до вершини, падає назад вниз…

•  Духовний воїн має бути бездоганний у всьому!

•  Тут ти можеш увійти прямо в Ісуса!

•  Візьмемо море на долоні…

•  Ти що: наділа сьогодні ліфчик?!

•  Не можу любити тебе таку — в усій повноті!

•  «Теорія пiсяній»

•  «Піщані енергії» і катання на планеті Земля

•  «Педагогічний практикум»

•  Я стала Махадублем

•  Психіатрія матеріалістична — і духовна

•  Інцест: злочин це — чи ні?

•  Чи боїшся страшного судилища Христова?

•  Побачення з Сатья Саї

•  Власний пошук місць сили

•  Вогняні медитації

•  Цілуватиму Девіда Копперфільда!

•  ‘Чиста Любов’ Сатья Саї

•  Блаженство в особі Птахотепа

•  «Фото на пам'ять»


ВИЗИТ 2

•  Кожен сам вибирає свій шлях

•  Гуру Нанак-2

•  Дeвiд був моєю мамою?!

•  Бог — не дідусь на хмарці!

•  Святі Духи — Чоловіки і Жінки

•  Як обійняти Крішну, якщо я… злилася з Ним?

•  Бабаджи: «Я хочу, щоб ти Мене упізнала!»

•  Чи готова ти брати участь у Великій Духовній Революції?»

•  Стійкість, вірність Служінню, любов до Бога!

•  У гостях у Божественних Суфіїв

•  Стрибок в прірву

•  Дотики Рук Кiма

•  У Махадублi Ісуса

•  Храм

•  Стань Мені колегою!

•  Вірші Меньюла і поцілунки Данiш Леді

•  Потрібно перетворювати себе на Любов!

•  Апостол Андрій: «Стань Любов'ю Безбережною!»


ВИЗИТ 3

•  Тет-а-тет з Майстром

•  Образ Гуру Нанака-2

•  «Третій поверх»

•  Чотири сегменти

•  «Трепанація черепа»

•  Добре знати Шлях цілком!

•  Про вміння спілкуватися з Богом

•  «Втрата людської форми» і Богоцентризм

•  Так все-таки: Девід… — моя мама чи…?

•  Я — хмара Золотого Світла

•  Помилка Гуру Нанака-2

•  Друзі навіки!

•  Ходіння по куполу намету і подорож до центру Землі

•  «Тотальна реципрокальність»

•  В Обіймах Хуаніто

•  Омолоджуючий Божественний Вітер Лоренца Байрона

•  Бесіда з Божественними Iндіанців і Меньюлом

•  Одкровення Апостола Андрія

•  Кім: стань знову Нанаком!

•  Духовне Серце Петра

•  Розмова з Кайром

•  Освоєння «Задзеркалля»

•  Знайомство з пеклом

•  Підняття кундаліні

•  Відпущені власні Махадублi, Пилип, Ісус і Вогняна Піраміда Карла Россі

•  Полюбити Творця неможливо, не навчившись перш любити Його Творіння

•  Гуни і духовне зростання

•  Про змінені стани свідомості і медитації

•  Крішна: поєднання Любові і Спокою — з Силою

•  Білий Вітрильник Никифора

•  Любов Суфі

•  Великий Нгомо

•  Сонце Адлера

•  «Чертог Шлюбний» Бога-Отця

•  Перша втрата стійкості

•  Останній призов Бабаджі


ВІЗИТ ВЛАДІМІРА В МІЙ БУДИНОК

•  Мої помилки і гіркота прощання

 

 

 

Візит 1

У тебе добре виходить!

 

Спала вночі я дуже неспокійно: снилася всяка нісенітниця. І на ранок боліли голова і шия.

Таке у мене часто повторювалося останніми роками. За цей час я навіть змінила декілька подушок. Ще прагнула регулярно робити гімнастичні вправи для шиї і плечей. Але це не давало ефекту. Більш того, наростало відчуття «переповненості голови сміттям», від якого я ніяк не могла позбавитися.

Ми прийняли душ, поснідали і тепло одягнулися: була ще дуже рання весна.

Знаючи свою загострену чутливість до холоду, я укутала своє тіло в декілька светрів. Поверх — ще і куртка. На ноги — гумові чоботи. Аня пояснила, що штанини в лісі мають бути поверх чобіт: щоб голки з дерев, всяке лісове сміття або яка-небудь живність типа кліщів точно не змогли б провалитися в чоботи.

Отже, рано вранці — під ніжним ранковим сонечком і під шум рідкісних автомобілів — ми йшли по ще спокійних міських вулицях до вокзалу.

— Поки йдеш в такій ось обстановці, — говорила мені Аня, спокійно і чітко вимовляючи слова, — можна продовжувати тренування. Наприклад — переміщатися свідомістю по всіх чакрах вгору і вниз, прочищаючи і «розпрямляючи» їх. Потім можна помістити образ ласкавого сонечка в анахату — і дивитися звідти — ним — на всі боки.

Я стала тренуватися. І раптом її зауваження викликало моє щире здивування:

— У тебе — добре виходить! — сказала вона.

Я від несподіванки навіть зупинилася. Адже «виходить», як висловилася Аня, те, що я… адже завжди вміла! Мені ніколи не представляло складності концентруватися навмисно в якій-небудь ділянці свого тіла, візуалізувати образи, дивитися з грудної клітки на навколишній світ! Потім, коли я познайомилася з книгами Владіміра, мені приносило велике задоволення виконувати пранайами з образами бочок: це було одна з дуже ефективних очисних вправ! (Адже я до приїзду до Владіміра повинна була освоювати всю раджа-йогу. Проте мені все думалось, що мої успіхи лише ледве відповідають необхідному рівню.)

… Коли ми зійшли на міст через річку, Аня запропонувала наступну медитацію:

— Беремо на одну долоню руки свідомості річку, протягнувши руку глибоко під пісок на дні. А другу руку протягнемо так само в інший бік.

Я відчула руки, які виходять з моєї анахати, — а вони мені бачилися як білий світ — і витягнула їх наскільки могла під русло річки. Відчувалася напруга із-за необхідності постійного утримання концентрації. Але новизна і незвичність вражень — радували.

Коли концентрація слабшала, я робила паузу — і потім повторювала все знову. Аня посміхалася. Мені дуже подобалося, коли вона посміхалася. Для мене це означало, що все йде добре.

… Момент зустрічі з Владіміром наближався. Ми стояли на призначеному місці в очікуванні останніх його супутників. За моїми підрахунками (на підставі його книги ‘Як пізнається Бог. Книга 2. Автобіографії учнів Бога), всього повинно було бути чоловік сім, включаючи самого Владіміра.

Трохи занепокоєння викликала зустріч з Ольгою. Чомусь лише її автобіографію я читала насилу і навіть з деяким неприйняттям. Боялася, що вона відмітить такі мої емоції. (Але пізніше з'ясувалося, що Ольга до цього часу вже залишила гурт).

Підійшла Лариса. Вона мене обійняла — і потім спокійно почала щось обговорювати з Аней.

Підійшли ще двоє. Ми поздоровалися і обнялися. Правда, вони згодом трималися від мене осторонь. Не знаю причину: можливо, всяка нова людина викликала у них підозріння? Їх імена — з причини, про яку розповім пізніше, — називати не буду.

І ось, я побачила вдалині бадьоро крокуючого Владіміра і Катю. Ми обнялися з Катей. І я майже примружилася, коли підійшов Владімір. Він посміхнувся, теж обійняв і поцілував.

Я знала, що йому вже за 60. Але із здивуванням дивилася на його струнке тіло, молоду особу, обрамлену, проте, білою бородою. Я могла б дати йому років 30 — 35. А якщо без врахування бороди — і того менше.

— Краще, ніж я чекав, — сказав він, відійшовши трохи убік і проглянувши мене яснобаченням. — Добре попрацювала з чакрами! Молодець!

Ми дружно розсміялися — і я полегшено зітхнула!

Втім, ще деякий час я продовжувала відчувати себе у присутності Владіміра і його друзів — «як на іспиті».

Ось і зараз — в декількох светрах і лісовій куртці, в шапці «з вухами», в окулярах, затиснувшись кудись глибоко «в себе», — я, напевно, виглядала, як перелякана студентка…

… І нарешті — ми їдемо на електричці. Цей день повинен стати моїм першим днем особистого і прямого знайомства з Богом, як оповістив мене Владімір.

З реальним живим Богом?! Але як це можна здійснити?

... У мої двадцять років я вперше прочитала в книгах Владіміра, що це — так, можливо. Але для успіху необхідно прикласти максимум зусиль у зміні, перетворенні себе по критерію етичної чистоти, яка досягається, у тому числі, не інакше, як за умови опанування мистецтва психічної саморегуляції. А потім — потоншення себе як свідомості і збільшення своїх розмірів.

 

 

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]