Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Татьяна М.
Ізнанка світу матерії

Головна > Книги > Ізнанка світу матерії

 

Змiст


ПЕРЕДМОВА: БІОЛОГИ ВИВЧАЮТЬ БОГА

ПРОЩАННЯ З КІШКАМИ

ВІЗИТ 1

•  Перша зустріч

•  У тебе добре виходить!

•  Сенс життя існує!

•  Перші місця сили

•  Концентруйся зараз на власному вдосконаленні!

•  Погляньте, яка у Тані стала анахата!

•  Я стала величезною над морем!

•  А хтось, майже діставшись до вершини, падає назад вниз…

•  Духовний воїн має бути бездоганний у всьому!

•  Тут ти можеш увійти прямо в Ісуса!

•  Візьмемо море на долоні…

•  Ти що: наділа сьогодні ліфчик?!

•  Не можу любити тебе таку — в усій повноті!

•  «Теорія пiсяній»

•  «Піщані енергії» і катання на планеті Земля

•  «Педагогічний практикум»

•  Я стала Махадублем

•  Психіатрія матеріалістична — і духовна

•  Інцест: злочин це — чи ні?

•  Чи боїшся страшного судилища Христова?

•  Побачення з Сатья Саї

•  Власний пошук місць сили

•  Вогняні медитації

•  Цілуватиму Девіда Копперфільда!

•  ‘Чиста Любов’ Сатья Саї

•  Блаженство в особі Птахотепа

•  «Фото на пам'ять»


ВИЗИТ 2

•  Кожен сам вибирає свій шлях

•  Гуру Нанак-2

•  Дeвiд був моєю мамою?!

•  Бог — не дідусь на хмарці!

•  Святі Духи — Чоловіки і Жінки

•  Як обійняти Крішну, якщо я… злилася з Ним?

•  Бабаджи: «Я хочу, щоб ти Мене упізнала!»

•  Чи готова ти брати участь у Великій Духовній Революції?»

•  Стійкість, вірність Служінню, любов до Бога!

•  У гостях у Божественних Суфіїв

•  Стрибок в прірву

•  Дотики Рук Кiма

•  У Махадублi Ісуса

•  Храм

•  Стань Мені колегою!

•  Вірші Меньюла і поцілунки Данiш Леді

•  Потрібно перетворювати себе на Любов!

•  Апостол Андрій: «Стань Любов'ю Безбережною!»


ВИЗИТ 3

•  Тет-а-тет з Майстром

•  Образ Гуру Нанака-2

•  «Третій поверх»

•  Чотири сегменти

•  «Трепанація черепа»

•  Добре знати Шлях цілком!

•  Про вміння спілкуватися з Богом

•  «Втрата людської форми» і Богоцентризм

•  Так все-таки: Девід… — моя мама чи…?

•  Я — хмара Золотого Світла

•  Помилка Гуру Нанака-2

•  Друзі навіки!

•  Ходіння по куполу намету і подорож до центру Землі

•  «Тотальна реципрокальність»

•  В Обіймах Хуаніто

•  Омолоджуючий Божественний Вітер Лоренца Байрона

•  Бесіда з Божественними Iндіанців і Меньюлом

•  Одкровення Апостола Андрія

•  Кім: стань знову Нанаком!

•  Духовне Серце Петра

•  Розмова з Кайром

•  Освоєння «Задзеркалля»

•  Знайомство з пеклом

•  Підняття кундаліні

•  Відпущені власні Махадублi, Пилип, Ісус і Вогняна Піраміда Карла Россі

•  Полюбити Творця неможливо, не навчившись перш любити Його Творіння

•  Гуни і духовне зростання

•  Про змінені стани свідомості і медитації

•  Крішна: поєднання Любові і Спокою — з Силою

•  Білий Вітрильник Никифора

•  Любов Суфі

•  Великий Нгомо

•  Сонце Адлера

•  «Чертог Шлюбний» Бога-Отця

•  Перша втрата стійкості

•  Останній призов Бабаджі


ВІЗИТ ВЛАДІМІРА В МІЙ БУДИНОК

•  Мої помилки і гіркота прощання

 

 

 

Візит 1

Ти що: наділа сьогодні ліфчик?!

 

Сонечко пригрівало все сильніше. Мені вже вдалося, нарешті, ходити без шапки і з розстебнутою курткою. Правда, мені «веліли» це зробити, а то б так і ходила «капустою». Адже мені — чим жаркіше, тим краще.

Владімір же зовсім зняв куртку.

Він покликав мене приєднатися до всіх, щоб провести «Велике Посвячення» мене в мантри «Мурк!» і «Мяу!». Ми посміялися і встали в круг. З нами не було лише все тієї ж подружньої пари…

Подивившись на мене, Владімір тут же велів мені зняти фуфайку… Куртку — теж.

Я відійшла до свого рюкзака, щоб покласти на нього знятий одяг. Потім повернулася. На моєму тілі залишалися дві сорочки і два светри, надіті один на інший. Він знову оглянув мене критично.

— Сподіваюся, на тобі немає синтетики? — і через паузу:

— Ти що: наділа сьогодні ліфчик?!

Аня з Ларисою, схоже, здивувалися ще більше, ніж я.

— Так він — не синтетичний і зовсім не заважає, — виправдовувалася я.

Аня ж з Ларисою збентежено намагалися виправдовуватися, що, опікаючи мене, цього не помітили і навіть не подумали на цю тему: адже навіщо він мені?

— Знімай! — сміялися вони. — Бог любить голих жінок!

Владімір посміхався, дивлячись на мене.

— Ніщо не повинне заважати розширенню анахати. Не повинно бути ніякого одягу, що утруднює це!

— А «вимоги суспільства»? — помітила я.

— Це — абсолютно непотрібна «вимога». Так само — і з синтетичними колготками і зі взуттям на каблуках! Адже наскільки багато жінок зіпсували собі здоров'я через подібні «вимоги суспільства»!

Відвернувшись і трохи збентежено знімаючи ліфчик, я згадувала про свої беззмінні туфлі на десятисантиметрових каблуках, на яких я в колишні роки бігала на дискотеку після довгого робочого дня… Яке це була мука!...

— Духовне серце повинне вільно виливатися з грудної клітки, ніщо не повинне цьому перешкоджати! Відчуваєш, як ти тепер розширилася свідомістю, як стало легко дихати?

Так, дійсно, стало вільніше! Я мимоволі випрямилася, розпрямила плечі.

... Сонечко ніжно заливало полянку своїм світлом і теплом.

З веселим пафосом мене стали «посвячувати в мантри».

— Сконцентруємося свідомістю у верхній чакрі і потім по передньому меридіану швидко спускаємося в нижню — муладхару. Не припиняючи руху, відразу ж по сушумні — вгору. Потім — назад по тій же траєкторії. При кожному такому циклі — вимовляємо вголос, але відчуваючи звучання в меридіанах: «мяу»! (з посиленим наголосом на «я»).

Владімір демонстрував вправу, допомагаючи рухами тіла такому просуванню енергії.

— Це — прекрасний спосіб швидкого очищення переднього і заднього меридіанів. Він готує до роботи з «мікрокосмічною орбітою». Потрібно, зрозуміло, повторювати такі «мяу!» багаторазово підряд.

Я запитала:

— А чому саме «мяу»?

— Ну, спробуй з «гав!».

Ми засміялися. Так, з «гав» було б, м'яко кажучи, складніше.

Потім ми приступили до мантри «Мурк!».

— Сконцентруємося свідомістю в муладхарі і свадхистані. Потім піднімаємо енергію свідомості по передньому меридіану, при цьому відчуваючи себе блаженною кішкою, яка тільки що розігрілася на батареї опалювання і тепер у блаженстві потягується. — І він продемонстрував, з насолодою муркотячи і при цьому розтягуючи букву «р».

Переконавшись в правильності виконання, Владімір залишив мене продовжувати муркати самостійно. Аня додала, що ось такою блаженною радістю можна ділитися з оточенням. А ще можна мантру використати для зняття втоми.

Ця мантра дійсно викликала відчуття солодкого пробудження після хорошого сну, у мене навіть очі звузилися від задоволення. Так ми ходили по полянці і муркали.

Я всілася на траву, щоб відпочити і записати про мантри у свій блокнот. Коли закінчила записувати, підійшов Владімір, вирішивши продовжити тему зайвих частин гардеробу :

— Одяг, по можливості, має бути легким. У тій мірі — щоб тілом практично не відчувалася. Завдяки цьому, ми могли б краще відчувати Бога.

— Не люблю, коли на мене вирячилися! — буркнула я.

Владімір відповів дуже просто:

— Красу треба дарувати! Це — один з проявів тієї любові, яку чекає від людей Бог. Краса — стоншує, наповнює саме витонченою силою! Краса, як відомо, повинна врятувати світ! Але, зрозуміло, як і скрізь і завжди, потрібно дотримуватися обачності. Більше того: потрібно саме вчитися обачності! Було б, приміром, неправильно — наражати себе на небезпеку, «спокушаючи» своєю красою примітивів.

Не знаю щодо моєї особистої краси, але те, що він згадав одного з моїх улюблених письменників — Достоєвського, змусило промовчати і замислитися. Тут же згадала ще одне крилате вираження, але тільки вже Чехова: «В людині має бути все прекрасно: і особа, і одяг, і душа, і думки!».

Подумала про те, що, раз Бог дозволяє ходити максимально відкрито, — те геть довгі спідниці і закриті кофти! Але тут же Владімір говорить:

— Але тільки, повторюю, не треба хуліганити! І — демонструвати красу свого тіла для представників гуни тамас.

Потім він продовжив:

— Але я, затіваючи цю розмову, мав на увазі не еротичну тему, хоча це - теж дуже важливо, і добре, що ми це «промовили». Хотів же я лише підкреслити, що для успішного вдосконалення за допомогою медитативних практик дуже важливе відчуття свободи. Не повинно бути заклопотаності незавершеними справами, тривоги. Не повинно бути відчуття «задавленої» кимось, пам'ятання про те, що «мене не поважають», «не визнають», «переслідують» і так далі. Щоб позбавлятися від таких станів, до речі, і існує розроблена нами система психічної саморегуляції. Але також відчуття свободи важко досяжне «в 4-х стінах» міських квартир і офісів — на відміну від природних просторів, на яких, як ти бачиш сама, ми розвивали себе і допомагаємо зараз тобі. Те ж — і про той, що давить, порушує кровообіг, утрудняє рухи, заважає нормальному функціонуванню чакр одяг. Краще всього, в чому ти сама, упевнена, зможеш переконатися, — це медитувати взагалі без одягу. Зрозуміло — з урахуванням погодних і соціальних чинників, про які ми вже говорили. На духовному Шляху подвижник повинен прагнути прибрати, стерти, розчинити усі оболонки навколо свого «я» — щоб поступово його повністю «розчинити», просуваючись до Злиття з Богом. Однією з таких оболонок може бути і одяг — у тому числі, навіть і в символічному ракурсі розгляду. Але, підкреслюю ще раз, що потрібно уникати тут, як і у всьому другом, «перегинів». Ти, приміром, бачиш, що усі ми зараз працюємо в одязі.

 

 

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]