Про співчуття
Зверну увагу на те, що поверхове, не глибоке ставлення до етичних проблем може приводити іноді до протилежного — щодо очікуваного — ефекту.
Наприклад, ми обговорювали те, що прийняття концепції СПІВЧУТТЯ є одним із перших кроків до освоєння ЛЮБОВІ. Але чи всі ясно розуміють, що співчуття — це не занурення в обтяжливі емоційні стани “переживання про” когось… Люди, які впадають у такі стани, стають нестерпні для оточуючих, і особливо для тих, за кого вони “переживають”. Біоенергетичні поля з такими характеристиками іноді здатні “добити” тих поранених чи хворих, за кого вони якраз “переживають”. У жертв при цьому може виникати — на тлі афекту відчаю — прагнення позбавитися від того, хто “наїхав” на неї таким своїм станом “співчуваючого” чудовиська — будь-якою ціною — на рівні найглибиннішого інстинкту самозбереження, що вже не контролюється розумом…
Таке “співчуття” подібне на біовампіризм [9]. Воно, як мінімум, знищує любов між людьми, руйнує сім’ї…
Ні, співчуття — це зовсім не “тяжкі” емоції, а загальний чистий і світлий настрій бережливого ставлення до всіх, по можливості, форм проявів життя, несприйняття будь-яких актів ненавмисного завдавання шкоди кому-небудь, готовність допомагати всім у всьому доброму.
| 