Бог
Отже, ми розглянули питання про те, де шукати Бога: Його треба шукати зовсiм не на небi, не вгорi, а в глибинi багатовимiрного простору. І починати пошук Його треба не в космiчних далечiнях, а у власних грудях — у духовному серцi, що починає свiй рiст iз чакри анахати (середнього дань-тяна).
Ще ми говорили, що пiд словом Бог (з великої букви) розумiється, насамперед, Первинна Всесвiтня Свiдомiсть, суща в найглибшому, споконвiчному, найтоншому шарi багатовимiрного простору. Ця Первинна Свiдомiсть єдина для всього всесвіту i, вiдповiдно, для всiх його живих істот, включаючи всiх людей нашої планети. І з того, що слово Бог звучить по-рiзному на рiзних земних мовах, не випливає, що i Боги в населення рiзних країн рiзнi. Адже i слова “Сонце”, “Земля” — теж розрiзняються у вимовi в рiзних народiв, але звiдси не випливає, що в людей кожної країни своє Сонце i що кожна країна знаходиться на окремiй планетi.
І все-таки ми поки що розглянули не всi аспекти визначення слова “Бог”. Наприклад, читач цiлком може запитати: “А що мається на увазi в ученні веданти пiд формулою “Бог є Все”?”, “Що таке християнська Трiйця?”, “Що таке Брахман?”, “Чи існують планетарнi Боги-Демiурги?”, “Як розумiти твердження про те, що кожний — Ісус, Бабаджі, Сатья Саї — теж Бог?”, “Як сполучити тезу веданти про те, що саме Брахман є Абсолютом, тобто Усiм, iз твердженням Крішни про те, що над Брахманом iснує ще бiльш високий рiвень Божественної Свiдомостi — Ішвара, Бог-Отець?”... Внесемо яснiсть в усе це.
Перше, що треба вiдразу прийняти, це виключення зi свого свiтогляду казкових язичеських богiв, про якi фантазували люди по всiй Землi до того, як до них прийшли знання про Єдиного Бога. Таких казок було достатньо й у древнiй Грецiї, i в древньому Римi, i в Iндiї, i в арабiв, i на Русi. Залишимо тi персонажі для дослiдження фольклористам. І продовжимо серйозну наукову розмову, спираючись на відомості, що повiдомляються нам безпосередньо Богом, а також на досвiд практичного вивчення Iстини.
Отже, що таке Абсолют? Це слово означає абсолютно Все, що iснує у всесвіті. А що iснує в багатовимiрному всесвіті? Насамперед — Сам Творець. Матерiальна складова Творіння i свiдомостi всiх рiвнiв розвитку, крiм Творця, складають лише малу частину Абсолюту. Бiльш того, Творець “просочує” Собою Своє Творіння. Воно, що складається з енергетичних проявiв у пластах-еонах, подiбне багатовимiрному багатошаровому пирогу, у якому перший, основний, шар незрiвнянно домiнує над iншими. І цей “пирiг” є саме Єдиним Цiлим.
“Є тiльки Все, Єдине Цiльне Багатовимiрне Все” — це не тiльки одна з найважливiших вищих медитацiй, але i безсумнiвна iстина, що обрисовує Абсолют в макромасштабі.
Але ми, люди, — чи є ми невiд'ємними частинами Абсолюту?
Вiдповiдь така: i так, i ні.
Ми, з одного боку, у якомусь вiдношеннi подiбнi клітинам кровi у всесвiтньому Тiлi Абсолюту — мiзерно малi порiвняно з Ним, не здатнi iснувати окремо вiд Нього, цiлком вiд Нього залежнi, хоча i маємо можливостi обмеженого самостiйного пересування в межах Тiла.
Але, якщо перейти на iнший рiвень розгляду: з позицiй не Макроорганiзму, а “клiтин” Його Тiла, — то ми, як душi, безсумнiвно, споконвiчно відокремлені. Бiльш того, ми маємо значний ступiнь свободи волi, дарованої нам Ним.
У тому-то й справа, що ми, які виникли, як душi, у станi окремостi, — повиннi в пiдсумку свого розвитку прийти до неокремостi, “не-дуальності” з Ним у Його “базовому” шарі-еоні.
І твердження деяких мислителiв про нашу нiбито споконвiчну тотожність Йому i навiть про вiдсутнiсть у нас свободи волi — це усього лише гарнi медитативнi установки, що закликають нас до Злиття з Ним.
Але в реальностi свобода волi є саме тим механiзмом, що забезпечує природне “сортування” нас за етичним критерiєм: чи дотримуємося ми наданих Ним для нас правил життя, чи прагнемо ми до Злиття з Ним у Любовi? У залежності вiд таких наших рiшень i будуються нашi долi.
Наша фiлософсько-релiгiйна поiнформованiсть й iнтенсивнiсть наших зусиль по перетворенню себе вiдповiдно до Волi Бога визначають, зокрема, нашi перемiщення з еона в еон. Це залежить не вiд тих чи iнших вчинкiв, а вiд нашого емоцiйного статусу: у грубих чи в тонких емоцiйних станах ми звикли жити.
Так, привчивши себе до “важких”, грубих станів злостi, ненавистi, ми забезпечуємо собi “обитель” у диявольському еоні серед подiбних собi.
Якщо ж ми жили в тонких i нiжних станах любовi — то природним чином потрапляємо в гармонiю i чистоту райської обителi.
Або ж, якщо ми прожили “сiре” життя — i без особливо “важких” станiв, i без вираженої витонченостi свiдомостi — то i виявляємося пiсля смертi тiла в “сiрих” пластах Світобудови.
Але метою нашою повинні бути зовсiм навiть не рай, а Обитель Бога-Отця. Про це Вiн сам постійно говорить нам [10,18]).
Проте, щоб поселитися в ній, однієї лише витонченості свідомості недостатньо: потрібна ще й Мудрість. А вона набувається шляхом підвищення загальної ерудиції, інтелектуальної праці, активного служіння людям у всьому доброму і шляхом наполегливої спрямованості в пізнанні Бога.
… Святий Дух — це сукупність посланих з Обителі Творця Божественних Індивідуальностей. Його функція полягає в тому, щоб керувати розвитком усіх душ поки що нижчого рівня. Саме Святий Дух є Організатором наших доль. Це Він здійснює безпосередньо Сам або ж з допомогою численних духів, які володіють тими чи іншими якостями — в тім числі, як “райськими”, так і “пекельними”.
Коли ми вiдчуваємо послані “звiдкись” хвилi блаженства у вiдповiдь на нашi правильнi думки чи вчинки — це виявляє Себе Святий Дух. У таких випадках люди говорять про те, що Вiн дарує нам Свою благодать. Спецiальнi медитативнi прийоми дозволяють швидко досягти легкого i частого блаженного контакту зi Святим Духом.
Для того, щоб внести яснiсть у термiн “Брахман”, треба сказати кiлька слiв про древню iндiйську фiлософську систему, яку називають “ведантою”. Це важливо для нас тому, що Аватар нашого часу Сатья Саї, звертаючись до вихованих у фiлософськiй традицiї веданти iндусів, говорить найчастiше саме в термiнах цієї фiлософської школи.
Фiлософiя веданти сформувалася в Iндiї ще до Крішни, на базi язичницького учення чотирьох Вед. У тi часи iндуси ще не знали про iснування Ішвари — Бога-Отця. Саме тому у фiлософiї веданти Брахман розглядався як Вище Божество i навiть як Абсолют.
Розповiв жителям Iндiї про Бога-Отця саме Крішна. Пiзнiше те ж саме для народу Iзраїлю i всього сучасного християнського i мусульманського свiтiв Бог оголосив через єврейських “старозавiтних” пророкiв, Ісуса Христа i Мухаммада. Але, як в Iндiї, так i в християнському свiтi маси людей не змогли зберегти перевищуючi їхню здатнiсть до сприйняття знання про Бога-Отця, i Вiн виявився ними майже забутий, будучи витиснутий древнiми казковими персонажами в Iндiї чи обожненими людською уявою людьми в найбiльш масових християнських сектах-церквах (детальніше — див. [6]).
... З перерахованих на початку цiєї глави питань ми не розглянули тiльки одне: що таке “Трiйця”?
Є Бог-Отець — Вища Первинна Всесвiтня Свiдомiсть, суща в найтоншому еоні багатовимiрного простору, що знаходиться в “Задзеркаллі” вiдносно всього багатовимiрного конгломерату Творіння. Вiн є Вищою Метою для всiх людей.
Його головним Проявом, Представником, що активно діє, Органiзатором та Куратором життя на будь-якiй населенiй планетi є Святий Дух.
А ще Бог-Отець iнодi проявляє Себе, втілюючись у людськi тiла. Цими втілюваними Частками Творця стають люди, які раніше досягли з Ним Злиття. Їх називають на рiзних мовах Месiями, Христами, Аватарами.
Тобто, “Трiйця”, — це Творець, Святий Дух і Христос, а в термінах Бхагавадгіти — Ішвара, Брахман і Аватар.
Але термiн “Син”, як роз'ясняє Сам Ісус [35], — стосовно цього контексту, зовсiм не вдалий. Оскільки будь-яка людина повинна навчитися вiдчувати Бога своїм Отцем-Матiр'ю, а себе — сином чи дочкою.
