Багатовимірність простору
Простір всесвіту реально багатовимірний. Подібно до того, як сонячне світло співіснує із чистою водою в тому самому просторі, вільно проходячи крізь воду й при цьому мало взаємодіючи з нею, подібно до того, як радіохвилі різних діапазонів вільно існують у глибині простору поза й усередині наших тіл, — подібно цьому скрізь у багатовимірній глибині усередині й поза будь-якими твердими, рідкими або газоподібними об'єктами перебувають інші світи — обителі духів і Бога.
Шкала багатовимірності — це особлива шкала станів енергій, що розрізняються як принципові діапазони. Вектор уваги при вивченні цієї шкали повинен бути спрямований не нагору, униз або в якусь іще сторону, а вглиб. Пласти багатовимірного простору (по-грецьки вони називаються еонами, на санскриті — локами) відрізняються один від одного за ступенем їхньої витонченості-грубості.
Пласт найбільш витончених енергій — це Бог
в аспекті Творця. Він виглядає як нескінченне по довжині найчистіше Світло, подібне світлу ніжного й теплого ранкового сонечка. У Ньому немає ніяких форм. Потрапивши в Нього, всі форми відразу ж розчиняються.
На різних земних мовах люди називають Його по-різному: Бог-Отець, Ієгова, Аллах, Ішвара, Первинна Свідомість, Дао й т.ін. Він є Бог й єврейських пророків, і Ісуса Христа, і Мухаммада (російською мовою його іноді неправильно називають Магометом), і правовірних Китаю, Індії й інших країн, де існують правильні уявлення про Нього.
І лише людське неуцтво, інтелектуальний примітивізм наводять на думку про те, що, коли “імена” різні, то різні й Боги...
Саме з Обителі Творця, із цього першого, споконвічного еона, здійснюється керівництво “будівництвом” кожного нового “острова” багатовимірного Творіння. “Будівельним матеріалом” для створення твердої речовини служить, насамперед, “протоматерія” (протопракріті, бхутакаша).
Цей шар бачиться зсередини — при проникненні в нього — як нескінченний всесвітній простір, наповнений Ніжним Спокоєм і позбавлений яскравого свічення. Він — як стан теплої й тихої ніжної південної ночі з безліччю зірок.
Украй важливим є те, що Творець й еони акаші перебувають щодо всього Творіння ніби по ту сторону “дзеркала”, в “Задзеркаллі”. Так, як у звичайного нашого дзеркала є світла й темна сторони — так і там, у багатовимірній глибині всесвітнього Океану.
Саме про це явище здогадуються фізики, намагаючись заглянути у своїх теоретичних розрахунках в “Задзеркалля” з світу матерії; вони називають енергію еонів акаші... “антиенергією”, “антиречовиною”...
... Для того, щоб створити в безкрайньому Океані всесвіту черговий матеріальний “острівець”, Творець спочатку утворює у ньому локальну зону підвищеного тяжіння (притягання). Це явище в астрономії відомо за назвою “чорних дір”. Туди стягується з навколишнього всесвітнього простору різне космічне “сміття” — мертві планети, метеорити й космічний пил, а також елементарні частки із шару протопракріті. Надтиск і надрозігрів, що виникають у цьому згустку, провокують реакції ядерного синтезу; так утворюються всі елементи таблиці Менделєєва, формуються молекули, у тому числі, органічні. В останні починають втілюватися згусточки протопуруші. Так починається паралельна еволюція органічних тіл і душ, що втілюються в них. Біологами досить добре вивчена еволюція органічних тіл, треба лише враховувати керівну роль Бога у цьому процесі.
Наше — людське — завдання тут полягає в тому, щоб, розвинувши себе — як душу, свідомість — у достатній мірі, пройти шлях від Творіння до Творця, витончуючи себе як свідомість — для того, щоб влитися в Нього, збагативши Його собою.
Такий був “задум” Бога, коли Він утворював нашу Землю. Такий сенс наших життів.
Нам важливо зрозуміти, що ми — не самосущі, ми не маємо права і яких-небудь підстав претендувати на власний егоцентризм, на відчуття власної особливої “значущості”. Тому що самосущий — лише Творець. І все це Творіння разом з нами Він затіяв зовсім не заради нас, а заради Себе, заради Своєї власної Еволюції.
Звідси — і якість наших доль: якщо ми розвиваємося правильно — у наших життях все йде добре, якщо неправильно — Він указує нам на це через наші біль та невдачі.
... По закінченні величезного, за нашими земними мірками, часу, на нашій планеті з'явилися мі-льярди людських тіл i ще більше різновікових i рiзноякiсних людських душ. З них — ті, які досягли Досконалості, вливаються в Бога й більше не втілюються (крім як у якості Месій, Аватарів). Інші втілюються знову й знову — поки не закінчиться час існування даного матеріального “острівця”. При його руйнуванні матерія й ті душі, які не наблизилися до Творця, руйнуються до стану акаші, утворюючи будівельний матеріал для майбутніх “острівців” і життя на них.
... На протилежному від Творця кінці шкали витонченості-грубості перебуває диявольський еон — світ грубих чорних енергій, моторошний за емоційним станом й “липкий”, як нафта. Як туди потрапити — про це поговоримо окремо.
Але існує й обитель для праведників — рай. Кожна людина, розвтілившись, потрапляє в той еон, якого заслужила за життя в тілі на Землі. Але нам належить прагнути до еонів вищих.
Нам, вихованим у середовищі атеїзму й домінуючого релігійного неуцтва, важко, але необхідно засвоїти, що Бог-Отець живе не високо на небі, не на інших планетах, не на якійсь горі й т.п. Він — скрізь у всьому всесвіті — у глибині — усередині наших тіл і поза ними.
І “сходи” до Нього ведуть не нагору, а вглиб. Сходинками ж їхніми є щаблі витончення себе як свідомості. І починаються ті сходинки …в наших духовних серцях.
... Все сказане реально досліджене автором цієї книги, а зовсім не списано ним звідкись або не переказується із чиїхось слів. І пройти цей Шлях повинен постаратися кожний. При цьому важливо знати, що рухатися по ньому треба “зі сходинки на сходинку”, а не перескакуючи через “сходові марші”.
Отже, Обитель Творця існує скрізь, під кожною молекулою матерії. Відстань до неї, як говорив Ісус, не товща за аркуш тонкого паперу [35]...
Бог-Отець — не на небі, Він — скрізь: усередині й навколо наших тіл, під кожною їхньою частинкою. Обитель Його надзвичайно близька! Але... — спробуй, увійди до неї!
Увійти можна лише за Його благословенням. А благословення на це може одержати лише той, хто розвинув себе належною мірою за параметрами Любові, Мудрості й Сили.
* * *
Шлях до Обителі Творця — це Шлях поетапного витончення себе як свідомості. Спочатку треба, словами апостола Павла, “відвернутися від зла й приліпитися до добра” [10,18], тобто вийти з п'яних компаній, із середовища грубих і жорстоких людей, знайти красу в природі, у щирому мистецтві, друзями нехай стануть супутники по духовному Шляху. Наступним етапом зміцнення у витонченості буде початкова реалізація потенціалу духовного серця. Потім — очищення чакр і найважливіших меридіанів, включаючи читрині (Брахманаді). Тепер, виходячи з тіла крізь читрині, ми будемо потрапляти одразу до Святого Духу, а медитація Пранава дасть перші злиття з Ним... Так, ступаючи зі сходинки на сходинку багатовимірного Всесвіту, іноді роблячи зупинки, щоб відпочити й освоїтися, ми добираємося до Вищої Обителі Отця, що тепер стає й нашою Оселею.
От — істинний Шлях до Бога. А не злісні мітинги із закликами до розправ з “невірними”, не анафеми (прокляття) на адресу окремих “інакомислячих” або сусідніх сект або навіть цілих народів! То — шлях дияволізації, шлях у пекло.
