Споконвічний Закон – Санатана Дхарма
Отже, секти — це ті релігійні об'єднання, які відійшли від істинного Вчення Бога.
А Вчення Бога до нас дійшло, у тому числі, з вуст чи за допомогою письмен Тота-Атланта (Гермеса Трисмегіста — у наступному Його втіленні), Крішни, Лао-Цзи, Піфагора, Ісуса Христа, Мухаммада, Бабаджі, Сатья Саї й інших Божественних Посланців, пророків, великих учнів Бога й духовних подвижників. (Головна суть їхніх проповідей зведена в наших книгах [10,18]).
Також можна вибрати декілька важливих цитат зі Старого Завіту.
Але звернемо увагу, що у всій Біблії немає опису Бога-Отця — головного Об'єкта уповання всіх віруючих. Як же можна спрямовуватися в любові до Того, про Кого нічого не відомо? Чи не тому Він виявився майже зовсім забутим у масових християнських церквах?
А в Бхагавадгіті про Нього й про Шлях до Нього сказано все. Біда лише в тім, що Бхагавадгіту перекладали на російську мову раніше ті люди, які самі її не повністю розуміли. Достовірний же переклад могли зробити тільки ті, які самі ввели у своє життя все Вчення Крішни.
Бог протягом усієї історії людства на Землі вчить людей одному й тому ж: як розвивати себе, прагнучи до Божественної Досконалості, до Злиття з Ним. Але люди щоразу з часом забувають найголовніше у посланому їм конкретному Вченні, дещо в ньому спотворюють, іноді до протилежності, і починають ворогувати з іншими людьми, які викривили Вчення трохи інакше [6].
Тому Богові доводиться знову й знову втілювати Частки Себе в людські тіла або ж говорити все через нових пророків — щоб у черговий раз спробувати воскресити Санатану Дхарму. А людям властиво приймати Його Посланців як ворогів своєї “щирої віри”, знущатися з Них, убивати Їх.
Зараз на Землі так проповідує чисте Божественне Навчання Аватар Сатья Саі. (Його Вчення інтегроване в книгах [5,7,10] й у Додатку до даної книги).
Суть Учення Сатья Саї, як і Вчень всіх інших Божественних Учителів, коротко зводиться до наступного:
Головна мета будь-якої людини — Злиття себе — як розвиненої свідомості — зі Свідомістю Бога. Заради реалізації цього треба вивчити себе й Бога як багатомірні явища, у тому числі, пізнати Обитель Творця і переселитися свідомістю в неї.
Щоб це здійснити, треба підготувати себе духовними практиками — такими, як пранаями, прийоми пратьяхари й медитативні тренування.
Але ніякі тренування не виявляться корисними, якщо в людині немає непохитної віри й спрямованості до Творця, а також розвиненої здатності до Любові. Любов — це функція духовного серця, і її треба починати розвивати шляхом взаємодії з людьми й іншими втіленими істотами.
Основні принципи тут такі: співчуття до всіх і служіння всім за принципами карма-йоги. Карма-йога — це і є практичне здійснення любові до Бога й людей, це і є найкращий спосіб розвитку себе. Одна лише віра без активного служіння — мертва.
Віру теж треба вирощувати в собі постійним пам'ятанням про Бога; підмогою тут можуть бути релігійні бесіди, богослужіння з оспівуванням Господа й т.ін.
Всі основні принципи взаємин з іншими людьми й іншими істотами укладаються в одну лише коротку заповідь В’яси:
“Усім допомагай (у всьому доброму), нікого ніколи не кривдь!”.
Сатья Саї дає детальне розшифрування цієї заповіді стосовно безлічі конкретних земних ситуацій.
У земному житті кожної людини, вчить Він, є дві головні віхи: Бог — як Ціль, і смерть тіла — як межа наших можливостей стати кращими.
Запам'ятаємо ж це! І, відкинувши всі дрібноти, все зайве зі свого Шляху, присвятимо себе тільки безпосередньому виконанню сенсу своїх життів. За допомогою цього — наше звільнення від пут карми, від хвороб, від необхідності наступних занурень у світ страждань; шляхом цього — Злиття навіки із найголовнішим Коханим!
«Нi плазування, нi роздратування, нi зиск не будуть ворітьми... Але вiльне служiння, сердечне шанування й свiдоме сходження наблизять до поро-гу Свiтла». [2:460].
Шляхом цього — наше звільнення від пут карми, від хвороб, від необхідності наступних нових занурень у світ страждань; шляхом цього — Злиття навіки із найголовнішим Коханим!
