Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Екологiя людини"

Головна > Книги > Екологiя людини > Любов, Мудрiсть i Сила

Змiст

Що таке екологiя

Що таке людина

Багатомiрнiсть простору

Бог

Бог — i ми

Сенс життя людини

Доля та її корекцiя

Любов, Мудрiсть i Сила

Що таке Любов

Любов до людей

Любов до природи

Бог є Любов

"Кожен вихiд зi стану любовi..."

Егоцентризм — i Богоцентризм

Любов до Бога

Сексуальний аспект Любовi

Виховання дiтей

Поради по харчуванню

Одяг

Нiчний сон

Медицина, здоров'я i доля

Праця в матерiальному свiтi

Духовне служiння

Прихильностi помилковi i щирi

Навчання Бога — i сектантство

Санатана Дхарма

Ступенi духовного шляху
(коментарi до схеми Патанджалі)

Йама i нійама

Асана

Пранайама

Пратьяхара

Дхарана

Дхьяна

Самадхі

Прочищення i розвиток чакр i меридiанiв

Медитативнi тренування

"Мiсця сили"

Що таке Атман

Робота з кундаліні

Завершення Шляху

Додаток

Сатья Саі Баба — СУТРА ВАХІНІ

Сатья Саі Баба — ПРАШАНТІ ВАХІНІ.
ПОТIК ВИЩОГО СВIТУ

Нiл Дональд Вальш — РОЗМОВА З БОГОМ

Лiтература


 

Любов, Мудрiсть i Сила

Колись Бог роз'яснив менi, що головними Його якостями є Любов, Мудрiсть i Сила. Тому, прагнучи до Злиття з Ним, люди повиннi розвивати себе по цим трьом основним параметрам [9]. Багато рокiв по чому тi ж слова прийшли до нас вiд Бога через "Книгу Ісуса" [21].

Оволодiння кожною iз зазначених властивостей Бога здiйснюється як в одухотвореному правильною спрямованiстю "звичайному" житті, так i за допомогою спецiальних психоенергетичних прийомiв.

Усьому цьому ж учив i учить нас Ісус [10].

Докладну конкретизацiю тих же принципiв для сучасної людини дає нам наш Сучасник — Месiя Сатья Саі [5,7,10, 28-30 i iн.].

Найцiннiшi поради по приведенню себе до еталона етичної досконалостi ми можемо знайти також у повчаннях iнших духовних Учителiв, що досягли Бога — таких, як Хуан Матус, Раджніш i iншi [10].

... Отже, етичний аспект розвитку повинен починатися нами з вивчення того, якими в цьому вiдношеннi нас хоче бачити Бог, з вiдстеження в собi порокiв, усунення їх через, у тому числi, покаяння, з активного вирощування в собi позитивних якостей. І для тих людей, хто впевнено йдуть цим шляхом, будучи духовно натхненними спрямованiстю до практичного пiзнання Бога i з щирою Любов'ю до Нього, — для тих вирiшальним етапом в етичнiй самокорекцiї (насамперед, у керуваннi своїми емоцiями) будуть тренування в психiчнiй саморегуляцiї, що починаються з освоєння перемiщення концентрацiї свiдомостi по чакрах. Адже саме чакри є органами, у яких виникають тi чи iншi емоцiї й iншi психiчнi стани людини.

Так наприклад, чакра анахата є органом, що створює емоцiю "серцевої" любовi. Тому, якщо ми прочистили i розвили в собi цю енергоструктуру спецiальними вправами, то простий вхiд свiдомiстю в неї переводить нас зi станiв стомлення, роздратування, тривоги — у свiтлий i чистий стан любовi i спокою. Тi, хто практикують такi прийоми, вiдзначають, що i вiдношення до них оточуючих людей мiняється: адже ми тепер створюємо собою для навколишнiх сприятливе енергополе, вони в ньому почувають себе краще, спiлкуватися з нами їм стає приємно — звiдси i змiна вiдносин.

Якщо ж нам потрiбно настроїтися на дiлову енергiйнiсть — тут придасться справна чакра маніпура чи ж весь комплекс трьох нижнiх чакр (хара).

А розумова дiяльнiсть не може вiдбуватися успiшно при забрудненнi i нерозвиненостi головних чакр...

Стан чакр, до речi, прямо впливає на функцiонування органiв, розташованих у тих же сегментах тiла. І багато хронiчних захворювань легко вилiковуються лише вiд енергетичного прочищення вiдповiдної чакри.

... Аспект Мудростi в людині проходить у своєму розвитку двi фази.

Перша — накопичення знань i удосконалювання самого апарата мислення. Умiння вiдслiдковувати помилковi концепцiї i творча здатнiсть iнтелекту (тобто знаходження нових рiшень, винахiдливiсть у малих i великих справах) свiдчать про його розвиненiсть. Навчання в навчальних закладах, читання книг, що розвивають iнтелект ігри, iнтелектуальна праця в науцi, виробництвi, педагогiцi i т.п. — усе це сприяє позитивнії еволюцiї людських душ.

Без розвитого iнтелекту займатися серйозною релiгiйною практикою вкрай небезпечно. Такi люди легко стають жертвами помилкових i згубних концепцiй типу того, що заради духовного прогресу треба пити якнайбiльше сечi чи що "Звiльнення" досягається через повне вiдкидання всiх етичних норм i "спонтаннiсть" поведiнкових реакцiй. Вони не здатнi вiдрiзнити любов — вiд похотi, нiжнiсть — вiд солодкуватостi, тонкiсть — вiд грубості, Бога — вiд диявола. Думаючи, наприклад, що чують глас Божий, вони пiдкоряють себе водiйству бiсiв i дияволiв, знаходять насолоду нiбито своєю "особистою силою", з'єднавшись з диявольською грубістю. Психоенергетична робота — не для слабких розумом, їхня задача поки — удосконалювання себе через служiння, змiцнення вiри, етичну самокорекцiю, накопичення знань.

Друга фаза в розвитку аспекту Мудростi сполучена з реальним освоєнням собою як свiдомiстю багатомiрного простору i з пiзнанням свiдомості, що його населяє, включаючи Свiдомiсть Творця. Цей процес веде до поступової замiни споконвiчного людського егоцентризму — Богоцентризмом. А вершина Мудростi втiленої людини досягається нею через здатнiсть дивитися на явища матерiального свiту Богоцентричним поглядом, поглядом з Бога, а не зi свого маленького "я", прив'язаного до тiла, як у майже всiх людей.

"Направ свiй розум на Мене", — так учив нас Бог через Бхагавадгіту [10], тобто постарайся спочатку розумом розiбратися в тiм, що таке Бог i яке моє особисте мiсце в Утворi в зв'язку з Його Буттям. І якщо це вдається зробити, то тодi — за допомогою спецiальних духовних практик — може прийти здатнiсть занурювати в Нього себе як свiдомiсть [6,7], наближаючи до повного й остаточного Злиття з Ним.

Здатнiсть керувати спрямованiстю свого розуму, а потiм i свiдомостi, замiсть того, щоб реагувати чисто рефлекторно на подразники ззовнi й усерединi тiла, — не може бути освоєна без, знову ж, спецiальних психоенергетичних тренувань. Мова йде про роботу зi своїми індріями.

"Індрії" — санскритський термiн. Ним позначають "щупальця" свiдомостi.

"Звичайна" втiлена мирська людина живе у своєму тiлi, аж нiяк не будучи його хазяїном. Скорiше, вона — його раб. Вона прироблена до нього подiбно тому, як ніби накріпко i надовго прикувати шофера до сидiння i механiзмiв керування автомобiлем. Цi "автомобiлi" у всiх рiзнi: у когось новенькi i поки ще справнi, у когось — старi i старезнi. Людина звичайно "сидить" свiдомiстю в тiй чи iншій своїй чакрі, часто в бруднії, несправнії, а якщо i перемiщається всерединi тiла — те не по своїй волi, а тому, що тi чи iншi потреби тiла командують нею: десь занедужало, десь "засмоктало", десь приємно... І з цього свого "автомобiля" вона визирає назовнi лише через органи почуттiв: зiр, слух, нюх i iн. При цьому вона як би протягає через органи почуттiв "щупальця" своєї свiдомостi.

Простежимо, наприклад, за собою. От, я слухаю радiо. Мої індрії вiд ушей простягнулися до приймача. Але раптом — поруч задзвонив телефон. Миттєво я перекидаю індрії на нього, знявши їх з радiоприймача. Тепер вони — на телефонному апаратi; радiо я бiльше не сприймаю.

Через розум ми також посилаємо свої індрії на предмети чи на людей, коли ми думаємо про них. Чуттєвi люди вiдчувають i навiть бачать ясновидiнням чужi індрії, спрямованi на них чи на когось ще. У залежностi вiд емоцiйного стану того, хто посилає індрії, їхнiй вплив може бути доброчинним, нейтральним, неприємним чи навiть хвороботворним. Останнє явище в народi прозвали "пристрiт": доторкнулася своїми індріями недобра енергетично сильна людина, при цьому вона "влила" в iншого енергiю своїх дурних емоцiй, тому — погано, вiн може вiд цього занедужати.

Зробимо звiдси кожний для себе наступний висновок: мiй емоцiйний стан, особливо якщо в мене вже є "особиста сила", — не тiльки моя особиста справа. Ні: ми можемо приносити значну шкоду своїми дурними емоцiями iншим людям, навiть не бажаючи того. І навпроти, ми можемо допомагати iншим, у тому числi, зцiляючи їх, якщо посилаємо на них свою любов.

... У мiру того, як людина розвиває себе як свiдомiсть у потрiбному напрямку, — вона поступово рятується вiд оковiв, що прив'язували її до тiла. Спочатку вона навчається вiльно i довiльно перемiщатися усерединi нього по чакрах i основних меридiанах, здобуває здатнiсть очищати тiло вiд енергетичних забруднень, це рiзко полiпшує її здоров'я. А потiм стають доступними виходи за межi тiла, активне нарощування величини свiдомостi, розвиток "особистої сили", що забезпечує можливiсть, у тому числi, переходити з еона в еон, активно дослiджувати багатомiрну природу всесвiту.

Розвиту свiдомiсть, що вийшла за межi тiла з чакри анахати, можна порiвняти з амебою, що тепер уже безпосередньо, вiльно, а не через органи почуттiв тiла, протягає свої індрії до тих чи iнших об'єктiв i притягається до них. В мiру стоншення себе як свiдомостi ми знаходимо здатнiсть проникати таким способом в усе бiльш тонкi еони — аж до Обителi Споконвiчної Свiдомостi, Свiдомостi Бога-Отця.

... "Особиста сила" людини — то не сила тiла, а сила свiдомостi. Вона може стати як диявольською, так i Божественною — у залежностi вiд того, в яку сторону людина сама йде у своєму розвитку. А це визначається, насамперед, тим, до яких емоцiйних станiв вона себе привчила.

Правильний розвиток "особистої сили" також не може бути досягнутий без того, щоб пiдтримувати в здоровому й активному станi своє тiло. Тому фiзична праця, спортивнi навантаження, загартовування i правильне харчування тут дуже важливi, у тому числi, з дитинства. Тiло повинне стати сильним i здоровим, щоб дiйсно знайти високі духовні досягнення.

Енергетичною структурою, необхiдною для iнтенсивного зростання iндивiдуальної свiдомостi, є комплекс трьох нижнiх чакр — хара (нижнiй дань-тян). Але буде грубою помилкою починати духовну роботу з розвитку саме його: знаходження "особистої сили" без розвинутої чакри анахати i глибокої етичної вiдповiдностi може провокувати на культивування в собi етичних порокiв. Тодi психоенергетичні тренування принесуть не користь, а величезну шкоду.

Тому в психоенергетичній роботi треба завжди, особливо на початку Шляху, вiддавати прiоритет роботi з духовним серцем. Умiння дивитися на свiт з анахати i здатнiсть зберiгати цей стан навiть в екстремальних станах є критерiєм, що дає пiдстави почати викладати учню прийоми нарощування сили свiдомостi.

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]