Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Екологiя людини"

"... пiд словом Бог (з великої букви) розумiється, насамперед, Споконвiчна Всесвiтня Свiдомiсть, суща в найглибшому, споконвiчному, найтоншому шарi багатомiрного простору."

Головна > Книги > Екологiя людини > Бог

Змiст

Що таке екологiя

Що таке людина

Багатомiрнiсть простору

Бог

Бог — i ми

Сенс життя людини

Доля та її корекцiя

Любов, Мудрiсть i Сила

Що таке Любов

Любов до людей

Любов до природи

Бог є Любов

"Кожен вихiд зi стану любовi..."

Егоцентризм — i Богоцентризм

Любов до Бога

Сексуальний аспект Любовi

Виховання дiтей

Поради по харчуванню

Одяг

Нiчний сон

Медицина, здоров'я i доля

Праця в матерiальному свiтi

Духовне служiння

Прихильностi помилковi i щирi

Навчання Бога — i сектантство

Санатана Дхарма

Ступенi духовного шляху
(коментарi до схеми Патанджалі)

Йама i нійама

Асана

Пранайама

Пратьяхара

Дхарана

Дхьяна

Самадхі

Прочищення i розвиток чакр i меридiанiв

Медитативнi тренування

"Мiсця сили"

Що таке Атман

Робота з кундаліні

Завершення Шляху

Додаток

Сатья Саі Баба — СУТРА ВАХІНІ

Сатья Саі Баба — ПРАШАНТІ ВАХІНІ.
ПОТIК ВИЩОГО СВIТУ

Нiл Дональд Вальш — РОЗМОВА З БОГОМ

Лiтература



Бог
Бог

 

Бог

Отже, ми розглянули питання про те, Де шукати Бога: Його треба шукати зовсiм не на небi, не вгорi, а в глибинi багатомiрного простору. І починати пошук Його треба не в космiчних далечiнях, а у власних грудях — у духовному серцi, що починає свiй рiст iз чакри анахати (середнього дань-тяна).

Ще ми говорили, що пiд словом Бог (з великої букви) розумiється, насамперед, Споконвiчна Всесвiтня Свiдомiсть, суща в найглибшому, споконвiчному, найтоншому шарi багатомiрного простору. Ця Споконвiчна Свiдомiсть єдина для всього всесвіту i, вiдповiдно, для всiх його живих істот, включаючи всiх людей нашої планети. І з того, що слово Бог звучить по-рiзному на рiзних земних мовах, не випливає, що i Боги в населення рiзних країн рiзнi. Адже i слова "Сонце", "Земля" — теж розрiзняються у вимовi в рiзних народiв, але звiдси не випливає, що в людей кожної країни своє Сонце i що кожна країна знаходиться на окремiй планетi.

І все-таки ми поки розглянули не всi аспекти визначення слова "Бог". Наприклад, читач цiлком може запитати: "А що мається на увазi в навчаннi веданти пiд формулою "Бог є Все"?", "Що таке християнська Трiйця?", "Що таке Брахман?", "Чи існують планетарнi Боги-Демiурги?", "Як розумiти твердження про те, що кожний — Ісус, Бабаджі, Сатья Саі — теж Бог?", "Як сполучити тезу веданти про те, що саме Брахман є Абсолютом, тобто Усiм, iз твердженням Крішни про те, що над Брахманом iснує ще бiльш високий рiвень Божественної Свiдомостi — Ішвара, Бог-Отець?"... Внесемо яснiсть в усе це.

Перше, що треба вiдразу прийняти, це виключення зi свого свiтогляду казкових язичеських богiв, про якi фантазували люди по всiй Землi до того, як до них прийшли знання про Єдиного Бога. Таких казок було достатньо й у древнiй Грецiї, i в древньому Римi, i в Iндiї, i в арабiв, i на Русi. Залишимо тi персонажи для дослiдження фольклористам. І продовжимо серйозну наукову розмову, спираючись на відомості, що повiдомляються нам безпосередньо Богом, а також на досвiд практичного вивчення Iстини.

Отже, що таке Абсолют? Це слово означає "абсолютно Все, iснуюче у всесвіті". А що iснує в багатомiрному всесвіті? Насамперед — Сам Творець. Матерiальна складова Утвору i свiдомостi всiх рiвнiв розвитку, крiм Творця, складають лише малу частину Абсолюту. Бiльш того, Творець "просочує" Собою Свiй Утвiр. Він, що складається з енергетичних проявiв у слоях-еонах, подiбний багатомiрному багатошаровому пирогу, у якому перший, основний шар незрiвнянно домiнує над iншими. І цей "пирiг" є саме єдине цiле.

"Є тiльки Все, Єдине Цiльне Багатомiрне Все" — це не тiльки одна з найважливiших вищих медитацiй, але i безсумнiвна iстина, що обрисовує Абсолют в макромасштабі.

Але ми, люди, — чи є ми невiд'ємними частинами Абсолюту?

Вiдповiдь така: i так, i ні.

Ми, з одного боку, у якiмсь вiдношеннi подiбнi клiткам кровi у всесвiтнiм Тiлi Абсолюту — мiзерно малi в порiвняннi з Ним, не здатнi iснувати окремо вiд Нього, цiлком вiд Нього залежнi, хоча i маємо можливостi обмеженого самостiйного пересування в межах Тiла.

Але, якщо перейти на iнший рiвень розгляду, з позицiй не Макроорганiзму, а "клiток" Його Тiла, — то ми, як душi, безсумнiвно, споконвiчно відокремлені. Бiльш того, ми маємо значний ступiнь свободи волi, дарованої нам Їм.

У тому-то i справа, що ми, що виникли, як душi, у станi окремостi, — повиннi в пiдсумку свого розвитку прийти до неокремостi, "не-дуальності" з Ним у Його "базовому" шарі-еоні.

І твердження деяких мислителiв про нашу нiбито споконвiчну тотожність Йому i навiть про вiдсутнiсть у нас свободи волi — це усього лише гарнi медитативнi установки, що призивають нас до Злиття з Ним.

Але в реальностi свобода волi є саме тим механiзмом, що забезпечує природне "сортування" нас за етичним критерiєм: чи дотримуємо ми надані Їм для нас правила життя, чи прагнемо ми до Злиття з Ним у Любовi? У залежностi вiд таких наших рiшень i будуються нашi долi.

Наша фiлософсько-релiгiйна поiнформованiсть i iнтенсивнiсть наших зусиль по перетворенню себе вiдповiдно до Волi Бога визначають, зокрема, нашi перемiщення з еона в еон. Як можна зрозумiти з викладеного вище, це залежить не вiд тих чи iнших учинкiв, а вiд нашого емоцiйного статусу: у грубих чи в тонких емоцiйних станах ми звикли жити.

Так, привчивши себе до "важких", грубих станів злостi, ненавистi, ми забезпечуємо собi "обитель" у диявольському еоні серед подiбних собi.

Якщо ж ми жили в тонких i нiжних станах любовi — то природним образом попадаємо в гармонiю i чистоту райської обителi.

Чи, якщо ми прожили "сiре" життя — i без особливо "важких" станiв, i без вираженої витонченостi свiдомостi — то i виявляємося пiсля смертi тiла в "сiрих" обителях-еонах.

Але метою нашою повинні бути зовсiм навiть не рай, а Обитель Бога-Отця. Про це Вiн говорив нам i через Крішну, i Ісуса, i Мухаммада, i Бабаджі, i Сатья Саі (див. Додаток, а також [5,7,10]).

Мiж раєм i Вищою Обителлю знаходиться еон Святого Духа. Для того, щоб оселитися в ньому, ставши Святим Духом, однiєї лише витонченостi свiдомостi не досить: потрiбна ще i Мудрiсть. А вона знаходиться через i пiдвищення загальної ерудицiї, i iнтелектуальну працю, i активне служiння людям у всiм добром, i через наполегливу спрямованiсть у пiзнаннi Бога. (Про те, як стати Святим Духом (Брахманом) i який Вiн, докладно говорить у Бхагавадгіті Крішна [10]).

Душi, що складають Свiдомiсть Святого Духа, перебувають у Ньому в станi злитості воєдино, взаємопройнятості. Цьому стану потрiбно навчитися ще при життi в людському тiлi, у втiленому станi. Він — набагато бiльш висока стадiя розвитку Любовi, чим просто пестливiсть i нiжнiсть. Він має на увазi також злиття свiдомiстю з Об'єктом своєї любовi — злиття свiдомостi зi Свiдомiстю. Цьому люди можуть почати вчитися в гармонiчних шлюбних вiдносинах, але принципову роль грають спецiальнi медитативнi технiки, що ведуть до освоєння медитацiї "тотальна реципрокальність".

Втiлена людина, що навчилася зливатися зi Святим Духом, одержує звання Святого Духа (Брахмана).

Пiдкреслю, що сила любовi людини-Брахмана така, що вiн зливається в обiймах любовi не з однiєю тiльки людиною, а з усiма, що перебувають у даному еоні.

Космiчна функцiя Святого Духа полягає в тому, щоб курирувати розвиток усiх душ бiльш низького поки рiвня розвитку. Саме Святий Дух є Органiзатором наших доль. Вiн це робить Сам безпосередньо, чи ж за допомогою численних духів, що володiють тими чи iншими властивостями — у тому числi, як "райськими", так i "пекельними".

Коли ми вiдчуваємо прихожi "звiдкись" хвилi блаженства у вiдповiдь на нашi правильнi думки чи вчинки — це виявляє Себе Святий Дух. У таких випадках люди говорять про те, що Вiн дарує нам Свою благодать. Спецiальнi медитативнi прийоми дозволяють швидко досягти легкого i частого блаженного контакту зi Святим Духом.

... Для того, щоб внести остаточну яснiсть у термiн "Брахман", треба сказати кiлька слiв про древню iндiйську фiлософську систему, називаною "веданта". Це важливо для нас через те, що Аватар нашого часу Сатья Саі, звертаючись до вихованих у фiлософськiй традицiї веданти iндусів, говорить найчастiше саме в термiнах даної фiлософської школи.

Фiлософiя веданти сформувалася в Iндiї ще до Крішни, на базi язичеського навчання чотирьох Вед. У тi часи iндуси ще не знали про iснування Ішвари — Бога-Отця (тобто Творця, що перебуває в Його Обителi). Саме тому у фiлософiї веданти Брахман розглядався як Вище Божество i навiть як Абсолют.

Розповiв жителям Iндiї про Бога-Отця саме Крішна. Пiзнiше те ж саме для народу Iзраїлю i всього сучасного християнського i мусульманського свiтiв Бог оголосив через єврейських "старозавiтних" пророкiв, Ісуса Христа i Мухаммада. Але, як в Iндiї, так i в християнському свiтi маси людей не змогли зберегти перевищуючi їхню здатнiсть до сприйняття знання про Бога-Отця, i Вiн виявився ними майже забутий, будучи витиснутий древнiми казковими персонажами в Iндiї чи обожненими людською уявою людьми в найбiльш масових християнських сектах-церквах (докладнiше — див. [7,9]).

... З перерахованих на початку цiєї глави питань ми не розглянули тiльки одне: що таке "Син" як член "Трiйцi"? Для докладного ознайомлення з думкою на цей рахунок Самого Ісуса Христа краще буде адресувати читача до "Книги Ісуса" [21]. Коротенько ж вiдповiм так:

Є Бог-Отець — Вища Споконвiчна Всесвiтня Свiдомiсть, суща в найтоншому еоні багатомiрного простору, що знаходиться в "Задзеркаллі" вiдносно всього багатомiрного конгломерату Утвору. Вiн є Вищою Метою для усiх людей.

Його головним Проявом, Представником, що активно дiє Органiзатором i Куратором життя на будь-якiй населенiй планетi є Святий Дух.

Ще Бог-Отець iнодi виявляє Себе, ставши втiленим у людськi тiла. Цими Частками стають люди, що досягли з Ним Злиття. Їх називають на рiзних мовах Месiями, Христами, Аватарами.

Тобто, "Трiйця", у термiнах Бхагавадгіти, — це Ішвара, Аватар i Брахман.

Але термiн "Син", як роз'ясняє Сам Ісус [21], — зовсiм не вдалий. Тому що будь-яка людина повинна навчитися вiдчувати Бога своїм Отцем-Матiр'ю, а себе — сином чи дочкою. І будь-хто, хто прийшов до такого усвiдомлення, стає Сином чи Дочкою.

І коли Ісус говорив людям про Себе як про Сина Свого Отця-Бога, Вiн мав на увазi саме це. Люди ж так i не зрозумiли Його нi тодi, нi дотепер ...

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]