Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Екологiя людини"

Головна > Книги > Екологiя людини > Багатомiрнiсть простору

Змiст

Що таке екологiя

Що таке людина

Багатомiрнiсть простору

Бог

Бог — i ми

Сенс життя людини

Доля та її корекцiя

Любов, Мудрiсть i Сила

Що таке Любов

Любов до людей

Любов до природи

Бог є Любов

"Кожен вихiд зi стану любовi..."

Егоцентризм — i Богоцентризм

Любов до Бога

Сексуальний аспект Любовi

Виховання дiтей

Поради по харчуванню

Одяг

Нiчний сон

Медицина, здоров'я й доля

Праця в матерiальному свiтi

Духовне служiння

Прихильностi помилковi й істинні

Навчання Бога — i сектантство

Санатана Дхарма

Ступіні духовного Шляху
(коментарi до схеми Патанджалі)

Йама й нійама

Асана

Пранайама

Пратьяхара

Дхарана

Дхьяна

Самадхі

Прочищення й розвиток чакр i меридiанiв

Медитативнi тренування

"Мiсця сили"

Що таке Атман

Робота з кундаліні

Завершення Шляху

Додаток

Сатья Саі Баба — СУТРА ВАХІНІ

Сатья Саі Баба — ПРАШАНТІ ВАХІНІ.
ПОТIК ВИЩОГО МИРУ

Ніл Дональд Вальш — РОЗМОВА З БОГОМ

Лiтература


 

Багатомiрнiсть простору

Простiр всесвіту реально багатомірний. Подiбно тому, як сонячне свiтло спiвiснує iз чистою водою в тому самому просторi, вiльно проходячи крiзь воду й при цьому мало взаємодiючи з нею, подiбно тому, як радiохвилi рiзних дiапазонiв вiльно iснують у глибинi простору поза й усерединi наших тiл, — подiбно цьому скрiзь у багатомiрнiй глибинi усерединi й поза будь-якими твердими, рiдкими або газоподiбними об'єктами перебувають iнший свiти — обителi духів i Бога.

Шкала багатомiрностi — це особлива шкала станiв енергiй, що розрiзняються як принциповi дiапазони. Вектор уваги при вивченнi цiєї шкали повинен бути спрямований не нагору, униз або в якусь ще сторону, а вглиб. Шари багатомiрного простору (по-грецькому вони називаються еонами, на санскритi — локами) вiдрiзняються один вiд iншого по ступенi їх тонкостi-грубості.

Шар самих тонких енергiй — це Бог в аспектi Творця. Вiн виглядає як нескiнченне по довжинi найчистiше Свiтло, подiбне свiтлу нiжного й теплого ранкового сонечка. У Ньому немає нiяких форм. Потрапивши в Нього, всi форми вiдразу ж розчиняються.

На рiзних земних мовах люди називають Його по-рiзному: Бог-Отець, Iєгова, Аллах, Ішвара, Споконвiчна Свiдомiсть, Дао й т.ін. Вiн є Бог й єврейських пророкiв, i Ісуса Христа, i Мухаммада (по-росiйському його iнодi неправильно називають Магометом), i правовiрних Китаю, Iндiї й iнших країн, де iснують правильнi уявлення про Нього. І лише людське неуцтво, iнтелектуальний примiтивiзм наводити на думку про те, що, раз "iмена" рiзнi, то рiзнi й Боги...

Саме з Обителi Творця, iз цього першого, споконвiчного еона, здiйснюється керiвництво "будiвництвом" кожного нового "острова" багатомiрного Утвору. "Будiвельним матерiалом" для створення твердої речовини служить, насамперед, "протоматерія" (протопракріті, бхутакаша) — дифузiйна маса протонiв, електронiв й iнших часток. Цей шар бачиться зсередини — при проникненнi в нього — як нескiнченний всесвiтнiй простiр, наповнений Нiжним Спокоєм i позбавлений яскравої свiтностi. Він — як стан теплої й тихої нiжної пiвденної ночi з безлiччю зiрок.

Украй важливим є те, що Творець й еони акаші перебувають щодо всього Утвору як би по ту сторону "дзеркала", в "Задзеркаллі". Так, як у звичайного нашого дзеркала є свiтла й темна сторони — так i там, у багатомiрнiй глибинi всесвiтнього Океану. Тiльки "дзеркало" те — не плоске, а "об'ємне" (iншого слова не пiдiбрати): "Задзеркалля" iснує по ту сторону кожної молекули світу матерiї.

Саме про це явище догадуються фiзики, намагаючись заглянути у своїх теоретичних розрахунках в "Задзеркалля" з світу матерiї; вони називають енергiю еонів акаші... "антиенергiєю", "антиречовиною"...

... Для того, щоб створити в безкрайньому Океанi всесвіту черговий матерiальний "острiвець", Творець спочатку утворює у ньому локальну зону пiдвищеного тяжiння (притягання). Це явище в астрономiї вiдомо за назвою "чорних дiр". Туди стягується з навколишнього всесвiтнього простору рiзне космiчне "смiття" — мертвi планети, метеорити й космiчний пил, а також елементарнi частки iз шару протопракріті. Виникаючi в цьому згустку надтиск і надрозігрів провокують реакцiї ядерного синтезу; так утворяться всi елементи таблицi Мєндєлєєва, формуються молекули, у тому числi, органiчнi. В останнi починають втiлюватися згусточки протопуруші. Так починається паралельна еволюцiя органiчних тiл й душ, що втiлюються в них. Бiологами досить добре вивчена еволюцiя органiчних тiл, треба лише враховувати керiвну роль у цьому процесi Бога.

Наше — людське — завдання тут полягає в тому, щоб, розвивши себе — як душу, свiдомiсть — у достатнiй мірi, пройти шлях вiд Утвору до Творця, стоншуючи себе як свiдомiсть — для того, щоб влитися в Нього, збагативши Його собою.

Такий був "задум" Бога, коли Вiн утворював нашу Землю. Такий сенс наших життiв.

Нам важливо зрозумiти, що ми — не самосущі, ми не маємо права i яких-небудь пiдстав претендувати на власний егоцентризм, на вiдчуття власної особої "значимостi". Тому що самосущій — тiльки Творець. І весь цей Утвiр разом з нами Вiн затiяв зовсiм не заради нас, а заради Себе, заради Своєї власної Еволюцiї.

Звiдси — i якiсть наших доль: якщо ми розвиваємося правильно — у наших життях все йде добре, якщо неправильно — Вiн указує нам на це через нашi бiль i невдачi.

... По закiнченню величезного, по наших земних мiрках, часу, на нашiй планетi з'явилися мiльярди людських тiл i ще бiльше різновікових i рiзноякiсних людських душ. З них — сягаючi Досконалостi вливаються в Бога й бiльше не втiлюються (крiм як у якостi Аватарів). Іншi втiлюються знову й знову — поки не закiнчиться час iснування даного матерiального "острiвця". При його руйнуваннi матерiя й тi душi, якi не наблизилися до Творця, руйнуються до стану акаші, утворюючи будiвельний матерiал для майбутнiх "острiвцiв" i життя на них.

... На протилежному вiд Творця кiнцi шкали тонкостi-грубості перебуває диявольський еон — світ грубих чорних енергiй, моторошний по емоцiйному станi й "липкий", як нафта. Як туди потрапити — про це поговоримо особливо.

Убiк стоншення вiд нього — iснує низка "середнiх" еонів, поєднуваних загальним термiном "астральний план". Далi йдуть тi, якi називають раєм. Кожний попадає в той еон, що заслужив при життi в тiлi на Землi. Але ми повиннi прагнути до еонів вищих.

Ще iснують еони пракріті й пуруші (див. нижче), пронизанi Святим Духом у Його трохи рiзнiх по щiльностi Вогненних i Свiтлових станах.

Крiм цього ми можемо знайти в багатомiрному всесвіті "акашні" еони протопракріті, протопуруші й Обитель Творця.

Нам, вихованим у середовищi атеїзму й домiнуючого релiгiйного неуцтва, важко, але необхiдно засвоїти, що Бог-Отець живе не високо на небi, не на iнших планетах, не на якiйсь горi й т.п. Вiн — скрiзь у всьому всесвiтi — у глибинi — усерединi наших тiл i поза них.

І "сходи" до Нього ведуть не нагору, а вглиб. Щаблями ж їх є щаблi стоншення себе як свiдомостi. І починаються тi сходи в наших чакрах анахатах.

... Все сказане реально дослiджено автором даної книги, а зовсiм не списано їм звiдкись або не переказується iз чиїхось слiв. І пройти цей Шлях повинен постаратися кожний. При цьому важливо знати, що рухатися по ньому треба "зi сходинки на сходинку", а не перескакуючи через "сходовi маршi".

Обитель Творця вiддiлена вiд Утвору як би "об'ємним дзеркалом", що iснує скрiзь, пiд кожною молекулою матерiї. Про це-то й говорив Ісус: воно не завтовшки аркуша тонкого паперу [21].

Отець — не на небi, Вiн — скрiзь: усерединi й навколо наших тiл, пiд кожною їхньою часткою. Обитель Його надзвичайно близька! Але... — спробуй, переступи до неї!

Переступити до неї можна лише по Його благословенню. А благословення на це може одержати лише той, хто розвив себе належною мiрою по параметрах Любовi, Мудростi й Сили.

... Є ще один доступний нам прояв Споконвiчної Свiдомостi по цю сторону "Дзеркала". Це — Божественний Вогонь — найтонше й найнiжнiше подiбне полум'ю Свiтло. Його можна пiзнати, насамперед, у центрi нашої планети, у її ядрi. У цьому ж Вогненному станi перед нами можуть з'являтися Божественнi Вчителi — Ісус, Сатья Саі, Бабаджі, Хуан-Ді, Крішна, Чайтанія, Птахотеп, Сурья, Ассиріс й Iншi, також Тi, Хто ввiйшли в цей "ранг" недавно: Элізабет Хейч, Ганна Безант, Хуан Матус, Хенаро...[5]. Вони живуть основною масою Своїх Свідомостей у постiйному Злиттi зi Свідомістю Бога-Отця, як частини Його. Але Вони приходять до нас, щоб дати Собою еталони для сонастроювання, щоб прямо привнести рекомендацiї Своїм особистим учням. Вони — як язики Божественного Полум'я (Полум'я Святого Духа) — представляють Творця, що проявляє Себе так в Утворі.

* * *

... Шлях до Обителi Творця — це Шлях поетапного стоншення себе як свiдомостi. Спочатку треба, словами апостола Павла, "вiдвернутися вiд зла й прилiпитися до добра" [10], тобто вийти з п'яних компанiй, iз середовища грубих i жорстоких людей, знайти красу в природi, у щирому мистецтвi, друзями нехай стануть супутники по духовному Шляху. Наступним етапом змiцнення в тонкостi буде початкова реалiзацiя потенцiалу духовного серця. Потiм — очищення всiх iнших чакр i найважливiших меридiанiв, включаючи чітріні (Брахманаді). Тепер, виходячи з тiла крiзь читрини, ми будемо попадати вiдразу до Святого Духа, а медитацiя "Пранава" дасть першi злиття з Ним... Так, випливаючи зi сходинки на сходинку багатомiрного Всесвіту, iнодi роблячи зупинки, щоб вiдпочити й освоїтися, ми добираємося до Вищої Обителi Отця, що тепер стає й нашою Оселею.

От — істинний Шлях до Бога. А не злiснi мiтинги iз закликами до розправ з "невiрними", не анафеми (прокляття) на адресу окремих "iнакомислячих" або сусiднiх сект або навiть цiлих народiв! То — шлях дияволізації, шлях у пекло.

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]