Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Екологiя людини"

Головна > Книги > Екологiя людини > Йама й нійама

Змiст

Що таке екологiя

Що таке людина

Багатомiрнiсть простору

Бог

Бог — i ми

Сенс життя людини

Доля та її корекцiя

Любов, Мудрiсть i Сила

Що таке Любов

Любов до людей

Любов до природи

Бог є Любов

"Кожен вихiд зi стану любовi..."

Егоцентризм — i Богоцентризм

Любов до Бога

Сексуальний аспект Любовi

Виховання дiтей

Поради по харчуванню

Одяг

Нiчний сон

Медицина, здоров'я й доля

Праця в матерiальному свiтi

Духовне служiння

Прихильностi помилковi й істинні

Навчання Бога — i сектантство

Санатана Дхарма

Ступіні духовного Шляху
(коментарi до схеми Патанджалі)

Йама й нійама

Асана

Пранайама

Пратьяхара

Дхарана

Дхьяна

Самадхі

Прочищення й розвиток чакр i меридiанiв

Медитативнi тренування

"Мiсця сили"

Що таке Атман

Робота з кундаліні

Завершення Шляху

Додаток

Сатья Саі Баба — СУТРА ВАХІНІ

Сатья Саі Баба — ПРАШАНТІ ВАХІНІ.
ПОТiК ВИЩОГО МИРУ

Ніл Дональд Вальш — РОЗМОВА З БОГОМ

Лiтература


 

Йама й нійама

Цi термiни переводяться як "зусилля й розслаблення" або "напруга й спокiй". Даний щабель включає освоєння головних етичних i психогігієнічних правил життя духовного шукача.

Перше правило називається ахімса — неспричинення шкоди. Мова йде про прагнення, по можливостi, не заподiювати будь-якої шкоди всiм живим iстотам у справах, словах, думках й емоцiях.

Це включає, у тому числi, i розглянутi вище правила етично вiрного харчування, i, що не менш важливо, виключення грубих емоцiй, сполучених з дурними думками й часто супроводжуваних брутальними словами й учинками.

Нашi етичнi помилки, включаючи злочини, можуть бути викликанi або невiданням, неуцтвом, нерозумiнням будови Всесвіту й своїх мiсць i ролi в ньому, або ж потуранням таким емоцiям, як злiсть, осуд, образа, тривога, страх i т.ін., що є проявами iндивiдуального "я", що хибно "cторчить".

На духовному Шляху одним з важливих завдань є знищення iндивiдуального нижчого "я" через злиття його iз загальним Вищим "Я" Творця. Робота в цьому напрямку починається з боротьби з усiма порочними проявами свого "я", насамперед — в емоцiйному реагуваннi. Важливим методом тут є покаяння: щире каяття в зроблених етичних помилках з ментальним аналiзом тих ситуацiй i знаходженням правильних їх розв'язувань.

Багато хто не розумiють того, що таке принцип неосуду. Осуд — це саме емоцiя, одна з форм гнiву. Осуд — це зовсiм не iнтелектуальний аналiз, не виявлення й обговорення помилок iнших людей. Аналiз необхiдний: вiн дозволяє навчитися не повторювати чужi помилки. Але вiн повинен вiдбуватися без емоцiй гнiву в будь-якому його варiантi.

Емоцiї — це стани енергiї свiдомостi. Вони випромiнюються за межi тiла, створюючи енергетичне середовище для оточуючих людей й iнших iстот. Живучi в грубих емоцiйних станах люди утворюють руйнуюче, хвороботворне середовище перебування для навколишнiх, спiлкування з ними може викликати важкi енергоураження й хвороби, особливо в дiтей.

Живучi ж у станах витонченої любовi оздоровлюють, одухотворяють, облагороджують все навколо своїх тiл, зцiляють тiльки лише своєю присутнiстю. І чим сильнiше їхня любов i могутнiша свiдомiсть — тим бiльший простiр навколо вони одухотворяють — аж до планетарних масштабiв.

Повне освоєння контролю над своєю емоцiйною сферою духовний шукач досягає тiльки через роботу зi своїми чакрами й iншими енергоструктурами й потiм через об'єднання себе (як свiдомостi) зi Свiдомiстю Бога. Але починати зусилля треба вже iз самого початку Шляху.

Другим правилом йами є сатья — правдивiсть. Про це лаконiчно сказав Ісус Христос: нехай слово твоє буде: якщо так — то так, якщо ні — то ні [10]. Тiльки в тому випадку, якщо ми поводимося так, ми можемо заслужити повагу й у людей, i у Бога.

Але бувають випадки, коли ми не можемо сказати правду, тому що це заподiє комусь шкоди. Тодi — краще промовчати або ухилитися вiд вiдповiдi...

Збрехавши ж, ми стаємо грiшниками перед Богом i заручниками своєї неправди перед людьми, тому що нам потiм прийдеться побоюватися викриття, жити в тривозi, а не в стані стiйкого й чистого спокою.

Третє правило — астея — вiдмова вiд прагнення до володiння чужими речами. Ми повиннi кинутися всецільно до пiзнання Бога. Прагнення ж мати матерiальнi речi, до того ж чужі, — це є повне перекручення щирої спрямованостi свiдомостi, сполучене до того ж iз заподiянням шкоди iншим людям.

Четверте правило — апаріграха — свобода вiд непотрiбних (не необхiдних) речей, якi лише вiдволiкають увагу вiд головного: вiд спрямованостi до Злиття З Творцем.

П'яте правило — Брахмачарія, що значить "проходження шляхом Брахмана (Святого Духа)". Це має на увазi вiдмову вiд власних "земних" бажань (крiм елементарного забезпечення потреб тiла) i перенапрямок своєї уваги на Бога, на пошук Його розумом, а потiм i розвиненою свiдомiстю.

Це правило має на увазi щиру вiдмову й вiд пошукiв земної слави й почестей, i вiд накопичення марних у свiтi Брахмана речей, i вiд прикрашення свого тiла.

Деякi люди трактують правило Брахмачарії лише як целiбат (статева помiрнiсть). Але це — занадто вузько, та й зовсiм не потрiбно при саме духовному вiдношеннi до сексу. Навпроти, целiбат може приводити й до простатиту в чоловiкiв, i до енергетичного "зiв'янення" жiнок, i до "черствіння" свiдомостi в обох статей. Та й просто вiн зовсiм не сприяє прогресу на духовному Шляху. Насправдi важлива не вiдмова вiд сексу, а вiдмова вiд надмiрної захопленостi їм i вiд сексуальних вiдносин з неадекватними партнерами.

Шосте правило — шауча — дотримання чистоти тiла. Головне тут — по можливостi щоденне миття всього тiла з милом теплою або гарячою водою. Це очищає шкiру вiд вiдкладень потових солей, якi порушують нормальне функцiонування всього органiзму. Згадаємо тi вiдчуття, якi виникають пiсля гарного миття тiла, якщо до цього довго не митися! Такий от стан комфорту можна й потрiбно створювати собi щодня, якщо митися вранці.

До шаучі також вiдносять чищення зубiв i т.п.

Є й спецiальнi лiкувальнi прийоми шаучі: такi, як клiзми або промивання носа й носоглотки втягуванням через нiс солоної води. Застосовувати їх постiйно пiдстав немає.

Також i холодними обливаннями захоплюватися всiм не варто. Вони кориснi як гартувальні i тонiзуючі процедури. Але вони ж будуть шкiдливi тим, хто зараз мають потребу в знаходженнi спокою, гармонiї.

Сьоме правило — мітахара — чисте харчування. Про це вже говорилося докладно вище. Тут же вiдзначимо лише те, що їжа повинна прийматися в сприятливiй емоцiйно обстановцi, у жодному разi не на тлi конфлiктних розмов, запеклих суперечок, не в присутностi злiсних, роздратованих людей. Для гармонiзацiї стану можна перед трапезою робити медитацiю. Дуже гарна щодо цього православна молитва "Царю Небесний". Прекрасно допомагають також наведенi в нашiй книзi [9] молитви-медитацiї, подарованi нам Богом.

Восьме правило — сантоша — постiйна пiдтримка позитивного емоцiйного фона. Якщо ми почуваємо присутнiсть Господа й своє життя цiлком присвячуємо Йому, якщо в нас немає власної користi в наших справах, якщо ми знаємо, що за нами безупинно спостерiгає Вiн, веде нас, учить, Сам створює нам навчальнi труднощi й Сам же допомагає знаходити рiшення проблем, — чому ж нам не жити в постiйнiй радостi?

"Ти — робиш свою справу, Я — управляю подiями", — так Вiн учив колись автора даної книги [9].

Дев'яте правило — свадхьяна — фiлософськi мiркування, бесiди, читання, що сприяють повному усвiдомленню сенсу свого життя й Шляху до Досконалості.

"Направ свiй розум на Мене..." — так визначив Крішна першi кроки людини на Шляху до Бога [10].

Десяте правило — тапас — будь-якi самообмеження й примушування себе заради боротьби зi своїми пороками. Тапас учить, у тому числi, духовнiй дисциплiнi, проходженню принципу "треба!" замiсть "хочу!".

Одинадцяте правило — Ішварапранітхана — вiдчуття пройнятості всього сущого Свiдомiстю Творця (Ішвари), вiдчуття постiйної Його присутностi поза й усерединi мого й iнших тiл, а також предметiв, вiдчуття Його як Учителя й Свiдка всього, що робиться мною й вiдбувається зі мною.

І ще чотири дуже важливi правила:

- кшама — терпимiсть до тих, хто думають iнакше, ніж я,

- дайя — милосердя, доброта,

- арджава — простота, вiдсутнiсть зарозумiлостi,

- хрі — сумирномудрість, вiдсутнiсть а) самозамилування, гордостi через свої реальнi успiхи й б) марнославства — самовихваляння через свої мнимi достоїнства.

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]