Духовна література для шукаючих Бога — Головна

Книга Володимира Антонова "Екологiя людини"

Головна > Книги > Екологiя людини > Поради по харчуванню

Змiст

Що таке екологiя

Що таке людина

Багатомiрнiсть простору

Бог

Бог — i ми

Сенс життя людини

Доля та її корекцiя

Любов, Мудрiсть i Сила

Що таке Любов

Любов до людей

Любов до природи

Бог є Любов

"Кожен вихiд зi стану любовi..."

Егоцентризм — i Богоцентризм

Любов до Бога

Сексуальний аспект Любовi

Виховання дiтей

Поради по харчуванню

Одяг

Нiчний сон

Медицина, здоров'я й доля

Праця в матерiальному свiтi

Духовне служiння

Прихильностi помилковi й істинні

Навчання Бога — i сектантство

Санатана Дхарма

Ступіні духовного Шляху
(коментарi до схеми Патанджалі)

Йама й нійама

Асана

Пранайама

Пратьяхара

Дхарана

Дхьяна

Самадхі

Прочищення й розвиток чакр i меридiанiв

Медитативнi тренування

"Мiсця сили"

Що таке Атман

Робота з кундаліні

Завершення Шляху

Додаток

Сатья Саі Баба — СУТРА ВАХІНІ

Сатья Саі Баба — ПРАШАНТІ ВАХІНІ.
ПОТiК ВИЩОГО МИРУ

Ніл Дональд Вальш — РОЗМОВА З БОГОМ

Лiтература


 

Поради по харчуванню

Колись Бог пояснив людям через пророка принципи харчування: "... От, Я дав вам усяку траву, що сiяє насiння, яка є на всiй землi, i всяке дерево, у якого плiд деревний, що сiяє насiння, — вам це буде в їжу". Ця заповiдь була записана в єврейськiй Бiблiї (Буття, 1:29). Потiм Вiн додав через iншого пророка: їжте все, "... тiльки плотi з душою її, iз кров'ю, не їжте" (Буття, 9:1-4). Про що говорилося в цiй фразi? Саме про "беззабiйне" харчування: їжте всi їстiвнi рослини, використовуйте молоко, яйця, але не вбивайте на їжу тих тварин, у тiлах яких ви бачите кров.

Що ж придумали тодi хитрi й черевоугодні iудеї, що одержали цю заповiдь? Вони стали випускати в землю кров тварин, що вбивали, i їсти їхнє м'ясо... — так, без кровi. Вони зробили вигляд, що зрозумiли, нiбито душа тварини — це i є її кров... Цей же спосiб надурити Бога згодом стали застосовувати й черевоугодні "християни". А заперечення проти цього Ісуса Христа [10]... — вони просто не включили до Нового Завiту.

Але щире християнство — це Навчання про Любов. Невже ж заподiяння страждань iншим iстотам заради задоволення своїх почуттєвих страстей може бути сумiсне зi званням християнина?

Щирi християни — це не тi, хто формально приймають хрещення, зовсiм не збираючись додержуватися Навчання Христа. І тим бiльше не тi, кого навiщось охрестили ще в дитинствi. І не тi — християни, хто носять на шиях хрести. Хрести носять хрестоносцi, не чи правда?

Щирi християни — це тi, хто додержуються Навчання Бога, переданого нам через Ісуса Христа й iнших Месiй, Аватар, Христів. Його суть можна коротко виразити в трьох фразах:

1. Бог є Любов.

2. Ми повиннi влитися в Нього заради того, щоб збагатити Його собою.

3. Для цього нам треба стати теж, як i Вiн, Любов'ю.

Ті, хто не додержуються цього Навчання, називати себе християнами не мають права. Вони — лише збоченці, "християни" в лапках.

... Я народився й рiс у цьому життi в родинi комунiстiв-атеїстiв. Про грiх i жаль тут не думали зовсiм, як i майже в кожнії "радянськiй" родинi. Я теж харчувався з дитинства м'ясом i рибою: так було прийнято. Я навiть став рибалкою й мисливцем — i без усяких каяттiв совiстi вбивав i мучив тварин, навiть не думаючи, що хтось ще, крiм мене, може випробовувати бiль.

Лише вже будучи старшим науковим спiвробiтником НДІ, я став уперше замислюватися про своє право вбивати тварин. Але вiдразу придумав собi виправдання: ми не можемо жити, не харчуючись м'ясом i рибою, тому я об'єктивно маю право добувати собi цю "їжу" самостiйно, не чужими руками — раз умiю й можу це робити.

Потiм один раз вiдбувся такий випадок. Я без рушницi пiдiйшов до берега озера й спужнув родину качок: маму й бiля десятка каченят, якi ще не вмiли лiтати. Вони всi вiдплили вiд берега й дуже тiсною дружною групкою, майже впритул один до одного, поплили до острiвця метрах в 50 вiд берега. А на острiвцi сидiв, сховавшись, незнайомий менi мисливець. І коли родина качок пiдплила до острiвця, вiн двома пострiлами розстрiляв їх усiх...

Я тодi вперше сприйняв смерть жертв цiєї жорстокої забави — полювання — як драму. Моє сум'яття збiльшувалося тим, що я став причиною їхньої смертi, ненавмисно їх спужнув. І вiдразу я побачив протирiччя: адже якби вбив їх я — то не переживав би! Адже — радувався б удачi, богатій мисливськії здобичі!..

А потiм якось довелось їхати по Карелiї в автобусi з робiтниками лiсгоспу. Вони пiсля роботи випили горiлки й зiбралися на нiчну риболовлю — бити рибу острогою у променях фари. Але, поки їхали, один з них раптом "розчулився" i став уголос мiркувати: "Як же так: бити острогою живу рибу?! Адже живу ж! Острогою!..". Вiн багато разiв почуттєво повторював цi фрази, звертаючись iз цим питанням i до себе, i до товаришiв. Видно було, що вiн стояв на гранi осяяння, прозрiння...

Але товаришi лише мовчачи злегка посмiхалися: ну чого не буває, якщо трошки "перебрав"...

Тодi вiн, не бачачи їхньої пiдтримки, раптом засоромився своєї "слабостi" i викликнув: "Так! Їдемо бити живу рибу острогою!". И питання було знято з порядку денного...

Якось раз я полював на озерi на качок. Пiдранив одну. Прагнучи добити, я стрiляв знову й знову, але качка, бачачи пострiли, щораз устигала пiрнути до того, як до неї долiтав дрiб. Тодi я застосував хитрiсть й, направляючи човен, вигнав її на мiлину, де пiрнути їй не вдавалося. І вона це зрозумiла. І здалася. Я стрiляв у неї раз за разом, її щораз накривало дробом, i щораз свинець простромлював її маленьке тiльце. Вона, поранена, з перебитими крильми, тiльки кричала вiд жаху й болю, уже будучи не в змозi намагатися врятуватися. Її крики, напевно, як i крики всiх безвинно й жорстоко убитих, лунали так: "За що?! Адже я не зробила нi тобi, нi комусь iншому нiчого поганого! Пошкодуй! За що ти несеш менi такий страшний бiль?!". А я пiдпливав на човнi всi ближче, цiлився й стрiляв, i стрiляв..., але вона нiяк не вмирала. І лише пiдпливши ще ближче, я вiдiрвав їй черговим пострiлом голову.

Ми потiм їли її зрешечене дробом тiло, але я тодi якось не відчув вiд цього смакового задоволення...

А останнє моє полювання було на лося. Загоничi тодi вигнали на лiнiю стрiльцiв лосицю. Тi почали стрiляти й ранили її. Вона кинулася убiк лiнiї загоничiв, тi теж вiдкрили вогонь. Двi мої кулi перебили їй хребет. Потiм iншi мисливцi стрiляли ще. Єгер, пам'ятаю, вiд звукiв багатьох пострiлiв увiйшов в екстаз й у захватi кричав: "От це — музика!!!". Нарештi вона впала.

Коли я пiдiйшов, вона вже не дихала. Але мисливцi розповiдали, як вона, упавши, ще повзла метрiв п'ятдесят, залишивши в снiгу дорогу, залиту кров'ю. Розповiдали вони це, смiючись, радуючись удачi. Жалю не було нi в одній душi...

Та i я сам стрiляв, думаючи про м'ясо, а не про бiль цiєї прекрасної тварини...

З тої пори я "зав'язав" i навiть продав рушницю.

... Потiм, коли я зустрiв авторитетну для мене людину, вiд якої вперше по-серйозному почув про те, що є Бог i що Йому не завгодно наше харчування тiлами тварин, — тодi для мене повна вiдмова вiд цього страшного пороку була вже цiлком пiдготовлена...

Надалi я вивчив наукову лiтературу по фiзiологiї харчування й переконався в тiм, що в тiлах тварин немає жодного потрiбного людинi компонента їжi, якого б не було також й у рослинних продуктах плюс у молоці й виробах з нього, а також яйцях. У тому числi, у молоці i яйцях є всi необхiднi людинi так називанi "незамiннi" амiнокислоти — найважливiшi складенi компоненти бiлкiв. Харчування м'ясом i рибою виявилося зовсiм не необхiднiстю, а найяскравішим проявом пороку обжерливостi, прагненням наситити свою смакову примху за рахунок болю й смертi iнших!

І нехай нiхто не шукає собi виправдання в тiм, що, мовляв, убиваю адже не я, убивають "вони", я тiльки їм. Ні: "вони" убивають для нас. Ми — спiвучасники цих убивств безневинних iстот, втiлених зовсiм не для того, щоб ми їх убивали, а заради проходження своїх власних чергових еволюцiйних етапiв у даних їм Богом тiлах. У тих тiлах — такі ж душi, як ми самi, тiльки бiльш молодi — як дiти...

... Я дуже багато вбивав тварин.

Ще з дитинства я був привчений насаджувати на рибальськi гачки живих черв'якiв. Менi й у голову не приходило тодi вiдчути себе на мiсцi кожного з них... Потiм на цих же гачках мучилися риби. Риби не "засинають", як утiшають жорстокi батьки своїх дiтей, що жалують умираючих рибок. Кожна риба, умираючи, відчуває жах, бiль вiд ран i муки ядухи...

Потiм я став стрiляти по живих мiшенях: птахах i звiрах.

Потiм став зоологом — i вiд моїх рук загинули тисячi тварин — уже не на їжу, а "для наукових дослiджень"...

Пiзнiше, працюючи в медицинi, я рiзав й убивав пацюкiв, кроликiв...

Коли, нарештi, наступило прозрiння, я раптом усвiдомив весь їхнiй бiль... Каявся, просив їх мене простити... Та видно, не всi тi жахи досить вистраждав у своєму покаяннi...

І коли, кілька років пізніше, на мене, позбавленого можливостi пручатися, раптом без якого-небудь зовнiшнього приводу напав iз засiдки примiтив двометрового росту й смертельно скалiчив моє тiло, — тодi, умираючи в жорстокому болi, я теж мiг би дивуватися: за що? — адже я нiкому нiчого поганого не зробив...

І коли-небудь, можливо, уже в майбутнiх земних життях, вiн i всi члени тiєї банди, кіллером якої вiн тодi виступав, теж будуть умирати в муках i стогнати: за що?!..

... Найчастiше, люди, якi нiколи ранiше не замислювалися про те, що їдять, вислухавши проповiдь про жаль i погодившись iз нею, раптом спохвачуються: а що ж їсти, якщо не рибу та м'ясо?! Тому дуже коротко поговоримо про загальнi принципи харчування.

Перше: як правило, у нашому рацiонi бажано мати всi п'ять груп живильних елементiв: бiлки, жири, вуглеводи, вiтамiни, мiкроелементи. Навмисне збiдненi дiєти, включаючи "монодієти" (харчування лише якимось одним продуктом, наприклад, тiльки рисом, тiльки пророщенною пшеницею, тiльки вiвсом, тiльки яблуками й т.п.) успiшно застосовуються з лiкувальними цiлями, але вони не повиннi бути надто тривалими. Так, порадившись iз фахiвцем, можна "сiсти" на таку дiєту на 1,3,7 днiв, на мiсяць-пiвтора — залежно вiд тяжкості захворювання й обраної тактики лiкування.

Допомагає в лiкувальних й очисних цiлях i повне голодування (обов'язково зi збереженням прийому води!) тривалiстю в межах трьох діб. Якщо ж є бажання поголодувати довше — то це можна робити тiльки пiд контролем фахiвця з лiкувального голодування. Вихiд з голодування повинен бути плавним. Першi прийоми їжi краще робити iз сокiв i фруктiв. На кiлька днiв варто повнiстю виключити поварену сiль — iнакше можливий набряк тканин тiла.

Бiлки, жири й вуглеводи містяться одночасно практично в кожному природному продуктi: молоцi, будь-якому зернi, будь-якому овочi й т.ін. — але в рiзних спiввiдношеннях. Вiдповiдно до цього продукти харчування прийнято дiлити на "бiлковi", "вуглеводисті" й "жири".

До "бiлкових" продуктів відносять молоко й молочно-кислi вироби, сир, яйця, горiхи, гриби, сою, горох, квасолю, боби. Бiлки бувають рiзними, що залежить вiд того або iншого набору складових їхнiх амiнокислот. Амiнокислоти ж дiляться на "замiннi" (тобто тi, якi потрiбнi людському органiзму, але виробляються також й усерединi нього) i "незамiннi" (якi теж потрiбнi, але в органiзмi людини звичайно не виробляються й тому повиннi поставлятися в нього з їжею).

Найбiльшу цiннiсть у забезпеченнi органiзму бiлком, таким чином, представляють тi продукти, якi мiстять повнi набори саме "незамiнних" амiнокислот. А це — молоко i яйця. Використання молока або яєць гарантує якісність харчування з погляду його бiлкової повноцiнностi. Якщо ж немає нi молочних продуктiв, нi яєць — треба намагатися рiзноманiтити iншi види їжi, особливо тi, якi входять у групу "бiлкових".

Але при цьому має сенс урахувати, що бобовi в великих кiлькостях викликають значне газоутворення в кишечнику. Те ж буває вiд ячменя й жита, а в дорослих людей — вiд молока (але не вiд сиру). Молоко в таких випадках краще пити ввечерi, потроху й без сполучення iз чим-небудь ще. Кисляк, до речi, у таких випадках переноситься краще.

Газоутворення виникає також вiд сполучення в один прийом великої кiлькостi бiлкової або жирної їжi — iз солодким.

Яйця й жирну їжу не треба їсти на нiч: цi продукти надовго залишаються в шлунку, а травлення саме в шлунку (на вiдмiну вiд травлення в кишечнику) пiд час нiчного сну йде погано. Їжа тодi може затриматися в шлунку неперетравленої на всю нiч, у нiй розмножуються мiкроби, виникають запалення стiнок шлунка, а потiм i кишок.

Особливо обмовимо два питання щодо харчування яйцями.

Перше — це постулат про те, що яйця їсти не можна по етичних мiркуваннях: адже з них могли б вилупитися курчата! Але з яєць, вироблених на птахофабриках, курчата вийти нiяк не можуть. Справа в тому, що домашня курка — це такий унiкальний бiологiчний вид (виведений людиною шляхом селекцiї), самки якого несуться незаплiдненими яйцями, тобто без допомоги пiвнiв. Із цих яєць курчата вилупитися не можуть. (Півнів на птахофабриках зводять iз курми тiльки заради тих яєць, якi потiм вiдправляють в iнкубатори для виробництва курчат).

Нема рацiї вiдмовлятися вiд уживання в їжу й заплiдненi яйця: адже в ненасидженому яйцi ще немає зародка, немає й душi, що втiлилася, такi яйця не відчувають нi страху, нi болю, якщо їх варити або смажити.

Яйця, якi ми їмо, — це всього лише яйцеклiтини. І якщо вже жалувати яйцеклiтини — то треба набагато бiльше вболiвати про гинучи яйцеклiтини людини, а не курей! А кожна менструацiя в жiнки — це знак загиблої можливостi народитися людинi! Чи не треба iз цiєї послiдовностi мiркувань, що всiм жінкам варто бути "хронiчно" вагiтними, щоб не допускати даремної загибелi яйцеклiтин? (Жартую!).

Друге заперечення iз приводу споживання яєць iде вiд фiзiологiв: вiд яєць, мовляв, обов'язково виникає атеросклероз, тому що в них багато холестерину.

Менi самому колись довелось брати участь як ще лаборант у досвiдах на пацюках у лабораторiї акад.Н.Н.Анiчкова — у тих самих досвiдах, якi дозволили йому "зрадити анафемi" яйця. Я сам тодi, своїми лаборантськими руками, робив пацюкам атеросклероз. Але годували їх зовсiм не яйцями. А чистим порошковим холестерином, перемiшаним з маслом. І дози цього хiмiчно чистого холестерину були дуже навiть значними: вони вимiрялися грамами на прийом, не пам'ятаю скiльки разiв у день. І це — на маленького пацючка! Так, у пацюкiв виникав атеросклероз. Але ж дози холестерину були перевищенi в мiльйони разiв — у порiвняннi з декiлькома яйцями в день на людину!

А насправдi холестерин є досить важливою для людини речовиною, тому що з нього утворюються всі — як чоловiчi, так i жiночi — половi гормони.

Холестерин, до речi, виробляється й у наших тiлах. А високi його концентрацiї є не тiльки в яйцях, але й у тiлах тварин, особливо в печiнцi, мозку й салi. Рiдкi рослиннi масла, навпроти, мають здатнiсть розчиняти в наших тiлах вiдкладення холестерину.

Ну, а щоб розпiзнати причину атеросклероза, бажано, насамперед, з'ясувати, чи хворiють їм люди, що харчуються "беззабійно"?

Жири бувають рослинного й тваринного походження. Серед останнiх — як вершкове масло, так i жири, добутi iз трупiв тварин. Останнє важливо враховувати при читаннi перекладної лiтератури. Справа в тому, що в росiйськiй мовi ми вiдносимо вершкове масло до тваринних жирiв. Але англiйською мовою воно видiляється в самостiйну групу. Там є три слова, що позначають жири: oil — жири рослиннi, butter — вершкове масло й fat — жири, що перебувають у тiлах або видобуті з них. Звiдси, при перекладах iнодi виникають перекручування змiсту. Наприклад, ученi пишуть англiйською мовою висновки дослiджень, що споживання тваринних жирiв, по статистицi, значно збiльшує ризик захворювання раком. Але ми повиннi розумiти, що до вершкового масла це вiдносини не має.

Кориснi як рослиннi олії, так i вершкове масло. У тому числi, першi мiстять вiтамiн Е и розчиняють вiдкладення холестерину, якщо тi вже з'явилися. А вершкове масло багате вiтамiнами А и Д.

Але пiдiгрiвати й смажити їжу краще на вершковому маслi. Тому що при нагрiваннi в присутностi кисню олії окисляються з утворенням шкiдливих речовин, причому, чим бiльше рiдкою є олія, тим вона окисляється швидше.

Ще iснують у продажi маргарини — сумiшi рiзних жирiв. Якщо виникає бажання їх ужити, прочитайте на упаковці перелiк iнгредiєнтiв.

До вуглеводистої їжi вiдносять всi овочi, фрукти, ягоди, крупи, зелень, варення, мед... При цьому, рослиннi тiла й зерна багатi клiтковиною, важливою для нормальної роботи кишечнику, i вiтамiнами, особливо С і групи В, а цукор дає, у тому числi, енергiю, що швидко утілізується органiзмом.

Загальновiдомою зараз є iнформацiя про те, що дуже потрiбнi органiзму вiтамiни групи В містяться в хлiбi. Але важливо знати, що в хлiбi з борошна вищих сортiв їх майже не залишається, як i бiлкiв. Набагато кориснiше сорти хлiба "грубого млива" або з додаванням висівок.

Те ж — i про рис. Набагато кориснiше рис нешлiфований, тому що саме вiн мiстить багато вiтамiнiв групи В, а також бiлок.

Щодо вiтамiнiв ми вже говорили досить багато. Додам лише, що, якщо ми їмо молоко, яйця, вершкове масло й рослинну олію, хлiб (з висівками), крупи, моркву, зелень i свiжi фрукти i ягоди, — то ми повнiстю забезпечуємо себе всiма вiтамiнами. Якщо ж є в цьому сумнiв або iснують спецiальнi показання — можна купити в аптецi полiвiтамiни або якiсь конкретнi сполучення вiтамiнiв за рекомендацiєю фахiвця-лiкаря.

Особливої уваги iз всiх вiтамiнiв заслуговує вiтамiн С. Вiн важливий для пiдтримки опiрностi органiзму, зокрема допомагає при простудних захворюваннях. Але вiн не термостiйкий. Тому заварювати трави, хвою або шипшину треба, не кип'ятячи їх. Дуже багато вiтамiну С міститься також у часнику й кропивi.

Мiкроелементами ми забезпечуємо себе при рiзноманiтному харчуваннi, що включає й молоко, i гриби, i багато чого iншого. Але самим багатим ними продуктом, що мiстить гарантированно весь їхнiй повний набiр, є морська капуста. Вона поставляється в нашi краї або у виглядi консервiв, або в сушеному вигляді (останню можна купити в аптеках).

Життя любителя й знавця природи виявляється не тiльки багатше красою, здоровiше, корисніше з погляду духовного росту, але й набагато дешевше. Знавець лiсу обов'язково заготовить на зиму й варення й навiть саморобний мед iз квiтiв, i насушить смачних трав для заварювання замiсть чаю. Але особливо, звичайно, придадуться гриби. Особисто я харчуюся грибами весь рiк. Це рятувало й ранiше [9], i дозволяє видавати книги за свої грошi тепер.

Гриби, якщо їх уживати в смаженому або вареному вигляді, дуже смачнi, але засвоюються погано, тому що оболонки їхнiх клiток важко пiддаються руйнуванню нашими травними ферментами. Не полiпшує ситуацiю й попереднє їхнє сушiння. Але вiд тривалого впливу оцтової або молочної кислот — при маринуваннi або квашеннi (засолюванні) — оболонки клiток руйнуються, i гриби тодi засвоюються чудово.

Зберiгати солонi гриби можна й прямо в мiськiй квартирi, треба тiльки систематично (приблизно раз у тиждень) знiмати цвiль iз поверхнi рiдини над гнiтом. Тiльки не намагайтеся заквашувати окремо опеньки: вони при шумуваннi не утворюють молочну кислоту — i в пiдсумку виходить погано. Опеньки можна або додавати в посудину з iншими засоленими грибами, або ж консервувати з оцтом i сіллю.

* * *

Головне в проблемi правильного харчування — дотримання основного етичного принципу неспричинення шкоди. Лише тi люди, якi мають розвинений жаль до чужого болю, зможуть зробити успiхи на духовному Шляху. Тому що тiльки тих, хто втiлили в себе принцип Любовi, Бог пiдпустить до Своєї Обителi.

Бог є Любов. (Так Вiн заявив про Себе через Ісуса Христа i Його апостолiв, а нинi повторює через сучасного Месiю Сатья Саі). Тому, щоб наблизитися до Нього, ми повиннi перетворювати себе в Любов. Першим же кроком на шляху освоєння Любовi є її аспект, iменований жалем.

Ми не повиннi ніяким чином, навiть побiчно, сприяти стражданням iстот, що iнтенсивно переживають бiль. Ми не повиннi вживати в їжу тiла тварин, включаючи також i риб. (Так само як i здобувати вироби з тiл убитих тварин, наприклад, з натурального хутра).

Такому способу життя вчив ще в древньому Китаєвi Божественний Учитель Хуан-Ді [5]. Цьому ж учили Гаутама Будда, а потiм Ісус Христос [10]. (Ісус кiлька разiв робив виключення тiльки при спiлкуваннi з рибалками i юрбами простолюдинiв, годуючи їх тiлами риб). Тому ж у цей час учив й учить Бог через Бабаджі й Сатья Саі [5,10,28-30].

Данiй думцi Бога начебто б суперечать Його ж слова в Коранi. Але зрозумiємо, що в роки становлення ісламу серед майже безперервних вiйськових боїв ситуацiя була зовсiм не та, щоб насаджувати в середовищi скотарiв, жителiв пустель, новий для них образ харчування. Тодi в Бога, що керував через пророка Мухаммада, було iнше завдання — установити в тiм регiонi Землi монотеїстичну вiру. І лише потiм, коли iслам ствердився й устоявся, у мусульман з'явилася можливiсть міркувати про етичну сторону харчування.

Якщо iгнорувати етику харчування, то на цей випадок Богом передбаченi механiзми розвитку хвороб.

Так, у судинах, шкiрi, хрящовiй тканинi поступово вiдкладаються солi сечової кислоти, якi в найбiльшiй кiлькостi поставляють саме м'яснi й рибнi блюда. Ця хвороба називається подагрою. Її прояви — зниження пам'ятi, головнi болi, порушення сну й полової функцiї, болі в м'язах i суглобах. А потреба зняти дискомфортний стан головного мозку веде до палiння й алкоголiзму.

Треба враховувати ще й енергетичний аспект такого харчування: адже трупними енергiями засмiчуються чакри й меридiани, i це веде до порушення біоенергозабезпечення багатьох органiв, сприяє виникненню раку. Цими ж енергiями уражуються травнi органи, виникають гострi й хронiчнi запалення, виразки. Тi ж енергiї ведуть до розвитку агресивних тенденцiй. Енергiя свiдомостi таких людей стає грубішою, вони виявляються не спроможними до стоншення свiдомостi.

Вiдомi твердження про те, що, мовляв, тiльки в м'ясi й рибi містяться повноцiннi бiлки, як ми вже обговорювали, абсолютно неспроможнi i є ознакою медичного неуцтва тих, хто так говорять. Адже повнi набори необхiдних людинi амiнокислот (складових частин бiлкiв) утримуються в яйцях i молоцi.

Найкращим пiдтвердженням правильностi саме "беззабiйного" харчування є рiзке полiпшення самопочуття, лiкування хвороб у тих, хто переходять на нього. При цьому працездатнiсть (у всiх її проявах) зростає.

Вiдзначу ще, що люди, якi, зi своєю обжерливiстю, харчуються тiлами вбитих тварин, повиннi бути готовi до того, щоб потiм не ображатися за власний бiль. Так, так нас Бог учить Любовi. Це є проявом "закону карми": хто не зважав на чужий бiль, повинен буде вчитися жалю через бiль власну, через пiзнання болю на собi.

У вiдношеннi ж до "чистих" продуктів харчування — рослин, молока й виробів з нього, яєць — етично вiрний пiдхiд полягає в тому, щоб до них ставитися дбайливо, з повагою, вони не повиннi гинути дарма.

Варто також вiдмовитися вiд надлишку повареної солi, вiд уживання алкоголю, що нi в якiй мірi не сприяє наближенню до Досконалостi, вiд систематичного використання напоїв, що мiстять кофеїн (кава, какао, чай), вiд смаження їжi на рослинних оліях. І звичайно ж, у жодному разi не пийте сечу, що стала настiльки модним продуктом харчування в Росiї останнiм часом . Її систематичне споживання отруює головний мозок, приводячи до психiчних розладiв [9].

Чим же харчуватися? Як краще скласти рацiон для себе й родини? Зрозумiло, у кожного є свої смаки, свої звички в харчуваннi. Особисто ж для мене основою протягом усього мого духовного становлення був набiр iз трьох продуктiв: рис, яйця, томати (свiжi або у виглядi соусiв, паст, кетчупів). Плюс до цього я додавав гриби, зелень, картоплю, моркву, пшеничний хлiб, варення, ягоди, вершкове масло й рослинну олію, сир та iнше. Така дiєта ситна, дає досить енергiї для будь-якої роботи, включаючи медитативну. Лише на самих вищих щаблях духовного сходження треба було вiдмовитися вiд яєць: енергiя, що міститься в них, не сприяє освоєнню Обителi Творця.

І остання рада: не думайте занадто багато про їжу! Позбувшись вiд порочного харчування, встановіть новий "алгоритм" — i думайте про Бога, свiй Шлях до Нього, включаючи своє служiння Йому. Остережiться помилки, у яку багато хто впадає, концентруючи майже всю свою увагу тiльки на "правилах чистого харчування", забуваючи при цьому про незрiвнянно бiльш важливе.

 
 

[Головна] [Посилання] [Контакти] [Книги] [Магазин]